3. Заходи профілактики хвороби
3.1. З метою запобігання захворювання тварин на емфізематозний карбункул керівники господарств та власники худоби зобов'язані:
- не допускати вимушеного забою тварин без дозволу лікаря ветеринарної медицини;
- суворо виконувати ветеринарно-санітарні правила та технологічні вимоги щодо розміщення, догляду, годівлі, випасу і водопою тварин;
- систематично здійснювати дезінфекцію приміщень, знищувати мишоподібних гризунів та комах;
- репродуктивні та відгодівельні групи тварин комплектувати здоровими тваринами із благополучних за емфізематозним карбункулом місцевостей, витримуючи їх перед уведенням у загальне стадо 30 днів у карантині;
- проводити осушення заболочених пасовищ, меліорацію сінокосів, знищувати на пасовищах колючу рослинність;
- обладнувати водопої для тварин, забороняти напування тварин з водопоїв, що підозрюються на зараження збудником емфізематозного карбункула;
- утримувати в належному стані скотомогильники та інші місця закопування трупів тварин;
- суворо дотримуватися ветеринарно-санітарних вимог при проведенні агромеліоративних робіт та робіт, пов'язаних із значним переміщенням грунту.
3.1.1. Спеціалісти ветеринарної медицини зобов'язані:
- здійснювати постійний контроль за клінічним станом тварин, а при підозрі на захворювання емфізематозним карбункулом негайно повідомляти головного державного інспектора ветеринарної медицини району;
- суворо дотримуватись правил знешкодження трупів тварин та здійснювати контроль за санітарним станом пасовищ, водоймищ, скотомогильників.
3.1.2. Головні державні інспектори ветеринарної медицини районів та міст зобов'язані:
- здійснювати постійний контроль за динамікою неблагополучних за емфізематозним карбункулом пунктів та проведення в них оздоровчих та запобіжних заходів;
- записувати в журналі епізоотологічного стану району (міста) дані про неблагополучні місцевості і помічати їх на епізоотичній карті району (міста) з указанням дати падежу тварин та місцезнаходження вогнища інфекції;
- складати щорічні плани профілактичних щеплень тварин проти емфізематозного карбункула та здійснювати контроль за їх виконанням.
3.2. У неблагополучних за емфізематозним карбункулом пунктах здійснюють:
3.2.1. Планові організаційно-господарські заходи, які передбачають:
- контроль за переміщенням тварин;
- дотримання санітарних вимог при утилізації трупів тварин;
- постійний контроль за зберіганням і переробкою сировини тваринного походження;
- своєчасну і якісну очистку і дезінфекцію приміщень та суміжної території;
- правильне використання колодязів, водоймищ та пасовищ, підозрюваних на контамінацію збудником хвороби.
3.2.2. Щорічні профілактичні щеплення сприйнятливих до емфізематозного карбункула тварин.
3.2.2.1. Щеплення тварин здійснюють за 2 - 4 тижні до вигону їх на пасовища.
3.2.2.2. Щепленню підлягає велика рогата худоба віком від 3 місяців до 4 років. Телят у 6-місячному віці щеплюють повторно. Вакцину застосовують одноразово в дозах, передбачених настановою з її застосування.
3.2.2.3. У разі тяжких епізоотичних обставин усю велику рогату худобу щеплюють двічі з інтервалом у два тижні згідно з настановою із застосування вакцини.
3.2.2.4. У господарствах, де реєструється емфізематозний карбункул овець або свиней, їх щеплюють одноразово, починаючи з 6-місячного віку.
3.2.2.5. У неблагополучних за емфізематозним карбункулом пунктах, де тварини перебувають на пасовищах понад 6 місяців, їх необхідно щеплювати повторно.
3.2.2.6. У залежності від епізоотичних обставин дозволяється щеплювати велику рогату худобу і овець одночасно проти емфізематозного карбункула і сибірки асоційованою вакциною згідно з настановою з її застосування.