2. Діагностика віспи птиці
2.1. Діагноз встановлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних спостережень, патолого-морфологічних, гістологічних, серологічних, вірусологічних досліджень та постановки біопроби.
2.2. Наявність типових віспяних уражень шкіри спрощує постановку діагнозу. Значно складніше ставити діагноз при локалізації уражень у ротовій та носовій порожнинах, інфраорбітальному синусі, у внутрішніх органах (шлунку, кишечнику, печінці, нирках). У такому разі відбирають патологічний матеріал для постановки біопроби та виготовлення мазків для виявлення віспяних віріонів та проведення ряду інших лабораторних досліджень.
2.3. Вірусологічними дослідженнями на курячих ембріонах виділяють вірус.
2.4. Гістологічними дослідженнями виявляють присутність тілець Борреля та Боллінгера, які є специфічними при наявності вірусу віспи.
2.5. Серологічну ідентифікацію проводять у реакції дифузної преципітації (РДП), зустрічного імунного електрофорезу (ЗІЕФ) та імунофлуоресценції (ІФ).
2.6. Серологічну діагностику проводять за допомогою реакції
непрямої гемаглютинації (РНГА), РДП та імуноферментного аналізу (ІФА).
2.7. Для встановлення остаточного діагнозу ставлять біопробу на 3-4-місячних курчатах, які раніше не хворіли віспою та не щеплювались проти віспи. При позитивному результаті на 5-6 день після зараження на гребінці проявляються характерні віспинки, а на гомілці - характерний для віспи фолікуліт.
2.8. У лабораторію для дослідження направляють патологічний матеріал, трупи загиблої чи тушки вимушено забитої птиці. Патологічний матеріал беруть тільки одноразовими або стерильними інструментами в одноразові пластикові пробірки з кришками або стерильні пробірки (флакони) з гумовими корками, пакують в окремі пакети з номерами або написами і доставляють у лабораторію у ємності з льодом протягом 24-х годин. Зберігати матеріал можна не більше 7 днів при температурі 4 град. С та 10-12 місяців при температурі мінус 18-20 град. С. Трупи птиці завертають у декілька шарів марлі чи тканини, що змочена 5 %-им розчином хлораміну і поміщають у тару, опечатують і в той самий день (не пізніше 24 годин після взяття) доставляють у лабораторію в спеціальному продезінфікованому та опломбованому контейнері з дотриманням заходів, що роблять неможливим розповсюдження збудника.
3. Заходи при виявлені захворювання птиці віспою
3.1. Пташник, відділення, ферму, господарство, у яких установлено захворювання віспою, оголошують в установленому порядку неблагополучним і на нього накладають карантин за умов якого забороняється:
переміщення птиці з неблагополучних пташників усередині
господарства (відділення, ферми);
вивіз інкубаційних яєць і птахів в інші господарства для
комплектації стад;
вивіз яєць від хворої птиці в торговельну мережу;
інкубація яєць із неблагополучних пташників.
3.2. У неблагополучному господарстві дозволяється ввезення у
господарство інкубаційних яєць і птиці одноденного віку з господарств, благополучних щодо інфекційних хвороб птиці, за умови інкубації яєць в окремому інкубаторії, після його санації та ізольованого вирощування отриманого молодняку.
Яйця, отримані від хворої та підозрілої у захворюванні птиці, дезінфікують парами формальдегіду або іншими дозволеними в Україні деззасобами згідно з настановами щодо їх застосування у встановленому порядку і направляють у мережу громадського харчування.
3.3. У неблагополучному господарстві роблять перерву в інкубації та проводять санацію інкубаторію.
3.4. Проводять щоденну вибраковку хворої птиці та її забій.
3.5. Питання щодо використання птиці неблагополучних пташників вирішується комісійно державною службою ветеринарної медицини у присутності керівника (власника) господарства.
3.6. Молодняк птиці неблагополучного пташника вирощують до відповідних кондицій та забивають на м'ясо у забійному цеху господарства або вивозять на м'ясопереробні підприємства. Забій птиці проводять із дотриманням правил ветеринарно-санітарних вимог що виключають поширення інфекції.
3.7. З метою скорішої ліквідації віспи, розпорядженням головного державного інспектора ветеринарної медицини району при згоді керівника (власника) господарства, допускається забій усієї птиці неблагополучного пташника, відділення, ферми, господарства, не чекаючи закінчення строку експлуатації.
3.8. Ветеринарно-санітарну оцінку м'яса після забою проводять згідно з Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 7 червня 2002 року N 28 ( z0524-02 ) і зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 21 червня 2002 року за N 524/6812.
3.9. Пух і перо дезінфікують і направляють у тарі з подвійною упаковкою на переробні підприємства з указівкою у ветеринарному свідоцтві (довідці) про неблагополуччя господарства.
3.10. Працівники птахогосподарств та забійних підприємств повинні дотримуватися Ветеринарно-санітарних правил для птахівницьких господарств і вимог до їх проектування (далі - Ветеринарно-санітарні правила), затверджених наказом Головного Державного інспектора ветеринарної медицини України від 3 липня 2001 року N 53 ( z0565-01 ) і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 5 липня 2001 року за N 565/5756, та Ветеринарно-санітарних правил для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів, затверджених наказом Головного Державного інспектора ветеринарної медицини України 7 вересня 2001 року N 70 ( z0849-01 ) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27 вересня 2001 року за N 849/6040.
Після закінчення переробки птиці, що неблагополучна на віспу, проводять вологе прибирання всього приміщення, миття підлоги та обладнання 5%-им розчином хлораміну або 2 %-им гарячим розчином лугу з одночасним провітрюванням або іншими дозволеними деззасобами, зареєстрованими на території України, згідно з настановами щодо їх застосування.
3.11. Після забою птиці проводять механічну очистку та ретельне миття пташників, обладнання, виробничих територій, транспорту та інших об'єктів. Дезінфікують їх розчином освітленого хлорного вапна з 5 %-им вмістом активного хлору, 3 %-им розчином лугу, аерозольно 3 %-им розчином формаліну або іншими дезінфекційними засобами, дозволеними в Україні згідно з настановами щодо їх застосування, у відповідності з Інструкцією з проведення дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції та дератизації. Проводять ультрафіолетове опромінення пташників. Послід знезаражують біотермічним методом.
3.12. Карантин з господарства, відділення, ферми, пташника знімають в установленому порядку через два місяці після ліквідації хвороби (останнього випадку прояву клінічних ознак віспи у птиці) та проведення необхідних ветеринарно-санітарних заходів.
3.13. Після ліквідації інфекції у господарстві проводять поголовне щеплення птиці проти віспи протягом трьох років.