2. Діагностика енцефаломієліту птиці

2.1. Діагноз на захворювання птиці енцефаломієлітом ставиться на підставі аналізу епізоотологічних даних, клінічних ознак, патолого-анатомічних, гістологічних змін та ізоляції збудника захворювання - вірусу енцефаломієліту. Крім того, ставлять біопробу та проводять ретроспективну діагностику (РНГА, ІФА).

2.2. Для виділення вірусу від хворих курчат відбирають головний мозок, підшлункову залозу, селезінку, у дорослої птиці - ферментативні органи, селезінку, підшлункову залозу.

2.3. Ізольований вірус ідентифікують у реакції нейтралізації із специфічною сироваткою або в інших серологічних дослідженнях.

2.4. Діагноз на ІЕМ уважається встановленим при наявності клінічних ознак, характерних патолого-анатомічних змін, епізоотичних даних та підтвердження лабораторними дослідженнями з постановленням біопроби.

3. Профілактика іем

3.1. Для профілактики захворювання птиці інфекційним енцефаломієлітом керівники та спеціалісти птахогосподарств незалежно від форми власності зобов'язані сурово виконувати заходи, передбачені діючими Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, які затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 3 липня 2001 року N 53 ( z0565-01 ) і зареєстровані в Мін'юсті 5 липня 2001 року за N 565/5756. При цьому необхідно організовувати захист господарства від занесення даної інфекції і її розповсюдження як у господарстві, так і за його межами. Для цього забезпечують увезення інкубаційних яєць тільки з господарств, благополучних щодо інфекційного енцефаломієліту та інших інфекційних захворювань, а їх інкубацію проводять в окремому інкубаторії в умовах надійної ізоляції від інкубаційних яєць, одержаних у даному господарстві. Вирощують ремонтний молодняк ізольовано від дорослої птиці, суворо дотримуються термінів міжциклових профілактичних перерв перед посадкою кожної наступної партії птиці, проводять якісну підготовку приміщень до посадки наступної партії птиці, підтримують високу санітарну культуру в пташниках, інкубаторії та інших виробничих приміщеннях.

3.2. Регулярно проводити контроль якості кормів для птиці.

3.3. У господарстві необхідно організовувати постійні заходи щодо знищення гризунів, ектопаразитів і недопущення попадання диких птахів у пташники.

3.4. Трупи птиці, відходи інкубації утилізувати в спеціально обладнаному цеху утилізації. При цьому забезпечити повне знезараження відходів інкубації.

При відсутності обладнаного цеху утилізації трупи птиці та відходи інкубації знищувати шляхом спалювання.

3.5. На ізольованих майданчиках складати послід з наступним його знезаражуванням біотермічним методом.

3.6. Тару і транспорт, які використовували для перевезення курчат, відходів інкубації, дезінфікувати після кожного використання.

4. Заходи при загрозі захворювання на іем

4.1. При відсутності захворювання на ІЕМ і виявленні специфічних антитіл до хвороби господарство ставиться на контроль і виконуються лабораторні дослідження з уточнення діагнозу.

4.2. Вакцинують птицю при загрозі захворювання за 3-4 тижні до початку яйцекладки.

Вакцинація забороняється у разі, якщо на майданчику перебуває різновікова птиця.

4.3. Для інкубації можна використовувати яйця після формування у гурті птиці 100% захисту від цієї хвороби.

4.4. Після вакцинації птиці (на 5-7-й день) на території птахокомплексу виконуються санітарні заходи, а в пташниках дезінфекція здійснюється в присутності птиці засобами, що дозволяються нормативними документами.