24

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

ННІ ветеринарної медицини якості і безпеки продукції АПК

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра епізоотології та

організації ветеринарної справи

Курсова робота

на тему:

«Організація та економічна ефективність ветеринарних заходів при сказі тварин »

Виконала

студентка 3 курсу 9гр

Григор'єва Я.Ю.

Перевірив :

Ситник В.А.

Київ – 2013

Зміст

ВСТУП………………………………………………………………..3

І. Огляд літератури………………………………………………..…5

1.1. Історична довідка…………………………………………….5

1.2. Характеристика вірусу…………………………………........6

1.3. Патогенез……………………………………………………..8

1.4. Заходи боротьби зі сказом…………………………………..9

1.4. Висновки про огляд літератури……………………………11

1.5. Загальна характеристика Компаніївського району………14

ІІ. Власні дослідження………………………………………………16

2.1. Заходи профілактики…………………………………………16

2.2. Розрахунок економічної ефективності ветеринарних

заходів при сказі ……………………………………………………18

Висновки ……………………………………………………………..22

Список використаної літератури……………………………………23

Вступ

Сказ є зоонозом номер один у світі. Відповідно оцінки ВООЗ, він входить в п’ятірку найбільш небезпечних хвороб, спільних для людини і тварин, що завдають значні соціально-економічні збитки [1,3,5,6].

Сприйнятливість до сказу широкого і різноманітного кола тварин, включення в ланцюг циркуляції вірусу не тільки сільськогосподарських, але і диких тварин, надзвичайно велика небезпека сказу для людини і відсутність засобів лікування при цій хворобі визначають її соціальне та економічне значення[2,4].

Незважаючи на значний світовий досвід і прогрес у вивченні цієї інфекції, сказ продовжує залишатись важливою проблемою патології людини і тварин[17].

Проблемою сказу зараз займаються багато організацій у Європі й Україні, однак, незважаючи на це, ситуація не поліпшується, проте все більше ознак того, що становище погіршується.

Рабічна інфекція є світовою проблемою, яка загострилась в останні десятиліття у зв’язку з широким розповсюдженням сказу природного типу, основним джерелом якого в Європі, в т.ч. і в Україні, є лисиці. Тенденція розвитку епізоотичного процесу вимагає розробки та реалізації удосконалених заходів профілактики і боротьби у відповідності з епізоотологічними особливостями епізоотичного процесу, регіональними його характеристиками. При цьому важливе значення має оцінка численних факторів як екологічних, так і соціально-економічних, які обумовлюють поширення та підтримку природних осередків сказу[3,9,10].

Однією із кардинальних не вирішених проблем в рабіології є вивчення механізмів підтримання і функціонування осередків рабічної інфекції в природі, визначення первинних її господарів. Проте, як свідчить аналіз літературних даних, ці питання мало вивчені, а отримані дані мають суперечливий характер[7,9,10].

Безальтернативним методом контролю сказу є специфічна профілактика. Вимоги до безпечності та імуногенності вакцин підвищились. Комітет експертів ВООЗ по сказу рекомендує вакцини, приготовлені із тканини головного мозку тварин, замінити культуральним вакцинами як більш безпечними [12].

Має місце тенденція до заміни живих вакцин інактивованими. Такі країни як Німеччина, Франція, Австрія, Швейцарія використовують тільки інактивовані вакцини. Якщо до 1993 року в ветеринарній практиці індекс імуногенності інактивованих антирабічних вакцин повинен бути не менше 0,3 МО, то в даний період Комітет експертів ВООЗ наголошує, що індекс імуногенності таких вакцин повинен бути не менше 1 МО на одну дозу. Інактивовані вакцини з активністю менше 1 МО на одну дозу не повинні бути допущені до використання до тих пір, поки за допомогою експериментальних досліджень не буде показано, що вони забезпечують імунітет тривалістю не менше року у тих тварин, для яких вони призначені [ 19,20]