хвороби вимені
.docxЛікування маститу
Дітмар Курцталер, док. вет. наук, керівник ветеринарної клініки Матрей (Австрія)
Запалення вим’я здебільшого є наслідком помилок у менеджменті молочних господарств. Тому лікування насамперед має розпочинатися не з антибіотиків, а з вирішення проблем менеджменту.
Найчастіше мастит має субклінічну (непомітну) форму перебігу. Єдиними симптомами є зростання вмісту соматичних клітин (понад 200000 соматичних клітин в одному мілілітрі молока –залежно від породи число дещо відрізняється) та встановлення наявності бактерій у молоці. За такої форми немає ані згусток чи пластівців у молоці, ані інших симптомів запалення – набряків та болючості вимені. За клінічних форм маститу залежно від того, які є збудники, симптоми запалення можуть мати різний прояв (підвищена температура, набряки, біль). Помітні зміни в молоці.
Збудник, що позначається як золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus), включають до групи так званих асоційованих з коровами збудників, тобто збудники живуть у вим’ї та передаються від однієї тварини до іншої переважно під час доїння (доїльні склянки, руки доярки, молоко)
Антибіотики
Застосування у вигляді ін’єкцій (надгостра та гостра форми маститу):
• бензилпеніцилін: препарат Пенстреп 400 (Інтерхімі);
• цефалоспорин: препарат Кобактан (Інтервет).
Місцевого застосування:
• амоксицілин+ клавуланова кислота: препарат Сінулокс LC (Пфайзер);
• ампіцилін + клоксацилін: препарат Лактобай (Байєр) або Кобактан LC (Інтервет).
Слід надавати перевагу парентеральному застосуванню антибіотиків, оскільки місцеве введення антибіотиків не може так добре поширюватись у сильно пошкодженій тканині вим’я.
Протизапальні.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): Рімаділ, ін’єкційний розчин 50 мг/мл (Пфайзер). Дозування: 1,4 мг карпрофену/кг живої ваги =1 мл рімаділу/35 кг живої ваги.
До інших терапевтичних заходів слід вдаватися залежно від ступеня клінічних проявів:
• 7,2% розчину кухонної солі (бажано нейодованої) у розрахунку 5 мл/кг живої ваги як гіпертонічний розчин для внутрішньовенного введення. Потім дати щонайменше 40 л теплої води через зонд (простий і дешевий метод компенсації обсягів води у разі шоку);
• 40% глюкози: 2–3 л шляхом повільної інфузії для забезпечення енергією та захисту печінки;
• Окситоцин: 20–30 одиниць дії внутрішньовенно або 50-60 одиниць внутрішньом’язово для забезпечення повного видоювання. Корову необхідно видоїти негайно (внутрішньовенна ін’єкція) або через 2 хвилини (внутрішньом’язова ін’єкція);
• бороглюконат кальцію: ввести повільно внутрішньовенно 400 мл для заживлення пошкоджених кров’яних судин.
Найчастіша форма перебігу — це субклінічна. Перед тим, як розпочати лікування тварин медикаментами, необхідно перевірити і за необхідності вдатися до виправлень помилок менеджменту (особливо щодо чистоти та сухості стійл, оптимізації роботи доярок та гігієни доїння, бездоганного функціонування доїльного обладнання). Лише у такому разі існує шанс звести до мінімуму наявність цих збудників у стаді.
Набагато кращі результати дає лікування під час переведення на сухостій. Маємо позитивний досвід застосування комбінованих антибіотиків під час переведення на сухостій (особливо Орбеніну IDC (Пфайзер)) та парентеральної терапії із застосуванням Тилозину (10 мг/кг живої ваги, 5 разів із перервою у 12 год) або бензилпеніциліну (тричі з перервою у 24 год). Відомим препаратом для терапії і у сухостійний період є також Байоклокс (Байєр). За допомогою такої стратегії лікування можна досягти 70% вилікувань. У разі частих проявів маститу у корів-первісток хороший результат може дати терапія антибіотиками на момент розтелення. У такому разі тваринам відразу після розтелення парентерально вводять 10 млн IE бензил-пеніциліну, а через 24 год ще раз 5 млн IE. Таким чином можна помітно зменшити кількість випадків клінічних форм маститу у перші три тижні лактації з одночасним підвищенням молочної продуктивності й забезпеченням сталого вмісту соматичних клітин.
Більший обсяг матеріалу можно побачити у журналі Агроексперт