3 Збудник ботулізму

Ботулізм – гострий кормовий токсикоз з ознаками ураження центральної нервової системи. Характеризується розвитком парезів і паралічів, високою смертністю. Захворювання відоме з середини XII століття. Вперше воно було описане при спостереженні за хворими людьми, які заразилися, вживаючи зіпсовану ковбасу. Назва захворювання пов’язана з цією обставиною (лат. botulinus– ковбаса). Бо­тулізм у тварин став відомим на початку XX століття. Нині захворю­вання людини і тварин реєструють в усіх країнах.

Збудник - СІ. botulinum - відкритий у 1896 p. Ван Ерменгемом, який виділив його з ковбаси та шинки, а потім з селезінки та вмісту кишечника людини, яка померла після вживання названих продуктів. Належить до роду Clostridium родини Bacillaceae. 

Морфологія. Збудник ботулізму – велика поліморфна паличка довжиною 4-9 мкм, діаметром – 0,3-0,8 мкм. Можуть зустрічатися і значно коротші – кокоподібні та довші – ниткоподібні клітини. В мазках розміщені поодинці, по дві, інколи коротенькими ланцюжками. Перитрих. Проте у старих культурах джгутики часто відсутні, тому рухливість спостерігається переважно у молодій культурі. Збудник капсул не утворює. Спори овальні, розміщені термінально або субтермінально (Рис.3). В останньому випадку спорулюючі клітини мають характерний для цього мікроорганізму вигляд тенісної ракетки.

 

Рис.3 СІ. botulinum 

Збудник добре фарбується аніліновими фарбниками, грампозитивний у молодій культурі. В старих культурах переважають грамнегативні клітини.   

Антигенна структура. Збудник ботулізму має сім серологічних варіантів: А, В, С (Сі, Cg), D, Е, F та G. Кожний серологічний варіант характеризується специфічною імуногенністю, продукує відповід­ний екзотоксин. Визначають токсини за допомогою реакції нейтралі­зації. Специфічність у сероваріантів А, В та Е майже абсолютна, у сероваріантів С та D – відносна. Незначна кількість токсину С мо­же нейтралізуватися антитоксином D і, навпаки, невелика кількість його нейтралізується антитоксином С.

Збудник ботулізму має соматичний (О) та джгутиковий (Н) антигени. Перший груповий, другий – типоспецифічний.

Резистентність. Збудник у вегетативній формі нестійкий у зовнішньому середовищі. При температурі 80 °С – гине за 30 хв., при кип’ятінні протягом 2-3 хв. Спори, навпаки, надзвичайно резистентні. Вони можуть витримувати кип’ятіння протягом кількох годин. Так, спори сероваріантів А та В гинуть лише через 6 год. Така ж ре­зистентність і у серовару F. Спори серовару Е найменш резистентні проти високих температур. При автоклавуванні (+120 °С) протягом 30 хв. спори усіх сероваріантів збудника гинуть.

Спори СІ. botulinum надзвичайно резистентні й проти хімічних речовин. Не менше доби вони зберігаються у 5 %-му розчині фенолу, до 2 міс. не руйнуються в етиловому спирті.

Ботуліновий токсин при кип’ятінні руйнується протягом 15-20 хв. Проте якщо він знаходиться в продуктах (м’ясо, риба та ін.) для його знешкодження продукт потрібно кип’ятити кілька годин. Ефект при цьому залежить від об’єму та фізико-хімічної характеристики субстрату.

Патогенність. СІ. botulinum продукує найсильніший бактеріальний токсин. Він утворюється в умовах анаеробіозу, при достатній вологості, в умовах нейтрального та слабокислого середовища в продуктах та кормах рослинного або тваринного походження.   

Ботуліновий токсин виявляють біологічним методом.

Імунітет. При ботулізмі імунітет антитоксичний і типоспецифічний. Перехворілі тварини залишаються чутливими до інших сероварів збудника (токсинів).

Для штучної імунізації тварин застосовують ботуліновий анатоксин. Нині імунізують головним чином хутрових звірів, зокрема норок, оскільки цим тваринам нерідко згодовують неякісні м’ясні продукти, внаслідок чого вони часто хворіють на ботулізм.