ЛЕКЦІЯ 5. Збудник сибірки. Патогенні коки.

1 Загальна характеристика збудника сибірки

Сибірка (Аnthracs, сибирская язва) – гостре інфекційне захворювання тварин і людини. Характеризується септицемією, інтоксикацією та утворенням карбунку­лів. Латинська назва хвороби «Аnthracs» пов'язана з тим, що на верхівці карбункулів у хворої людини утво­рюється виразка, яка пізніше, в результаті підсихання кірочок тем­ного кольору, стає блискучою мов шматочок вугілля (антрацит).

Захворювання зустрічається в усіх країнах світу. Має, в основно­му, спорадичний перебіг, зрідка у вигляді ензоотій або епізоотій.

Збудник сибірки - Bacіllus anthracis – представник родини Bacillaceae. У чистій культурі Вас. anthracis була одержана Р. Кохом (1876) та Л.Пастером (1877).

Морфологія. Вас. anthracis порівняно велика паличка, 3-10 мкм довжиною і 1-1,3 мкм діаметром, нерухлива,  утворює спори та капсулу (Рис.1). В мазках-відбитках з патологічного матеріалу розміщена поодинці, парно та у вигляді коротких ланцюгів. У пофарбованих пре­паратах виявляється характерна ознака: кінці паличок, що стикаються поміж собою, різко «обрубаніКапсулоутворення спостерігається в організмі та на середовищах, збагачених кров'ю, кров'яною сироваткою.

Рис.1  Вас. anthracis 

Спори збудник утворює у зовнішньому середовищі при відповідних умовах (температура, наявність молекулярного кисню, волога). При  температурі нижче 12 °С та вище 42 °С спори не утворюються.

Вас. аnthracis добре фарбується спиртово-водними розчинами анілінових фарб, за Грамом – позитивно.

Культуральні властивості. Вас. аnthracis – факультативний ана­ероб. Добре росте в аеробних умовах, проте може розвиватися і в анае­робних. Температурний оптимум для  росту і  розвитку збудника – в межах 37-38 °С, оптимальний показник рН середовища – 7,2-7,6. До живильних середовищ не вибаг­ливий. Росте на простих середовищах (МПБ, МПА, МПЖ) (Рис.2), а також на картоплі, в молоці, у різних рослинних субстратах: настоях із соломи, сіна, екстракті з гороху, сої  та ін.

  

Рис.2 Колонії Вас. anthracis на кров'яному агарі

Антигенна структура. Вас. аnthracis має соматичний полісахаридної природи (С) та капсульний глютамінполіпептидний (Р) антигени. Перший виявляють як у вірулентних штамів, так і у невірулентних. Він неімуногенний. Капсульний антиген характерний для вірулентних штамів збудника. Він дає перехресні серологічні реакції з поліпептидом Вас. subtilis, Вас. сеreus та Вас.megatherium. Антигенна активність характерна також для екзотоксинів збудника.

2 Резистентність та патогенність збудника сибірки

Резистентість. Вегетативні клітини Вас. аnthracis  нестійкі. Вони гинуть у трупі протягом 2-3 діб. За тиждень труп повністю може звільнитися від збудника сибірки, при умові, що його не розтинали. При нагріванні до 60 °С вегетативна форма збудника гине за 15 хв., при кип'ятінні – миттєво, швидко гине під дією прямих сонячних променів та дезінфікуючих речовин. Розчини формаліну (2 %-і), фенолу (5 %-і), хлораміну (5-10 %-і), свіжого хлорного вапна (6 %-і) вбивають його протягом 5 хв.

Низькі температури консервують збудника і його вегетативні форми можуть залишатися життєздатними тривалий час. Так, при –10 °С вони виживають понад 20 діб.

Спори Вас. аnthracis, навпаки – надзвичайно стійкі. Роками мо­жуть зберігатися у трупах, воді, десятки років у ґрунті. Сухий жар при 120-140 °С вбиває спори лише протягом 2-3 год., при 150 °С  за – 1 год., кип'ятіння – за 1 год., автоклавування при 110 °С – через 5-10 хв.

Вас. аnthracis чутлива до пеніциліну, хлортетрацикліну і левоміцетину. Антагоністичну дію на неї виявляють сальмонели,кишкова паличка, протей, стафілококи, актиноміцети та ряд інших мікроорганізмів.

Патогенність. До сибірки досить чутливі усі травоїдні тварини, свині малосприйнятливі. М'ясоїдні тварини відносно резистентні. Зрідка хворіють собаки, вовки, лисиці, песці. Серед птахів сибірку зареєстровано у качок, страусів. Лабораторні тварини (білі миші, кролі, морські свинки) високочутливі до Вас. аnthracis, хворіють при будь-якому введенні патологічного матеріалу або культури збудника. Досить чутливі до сибірки і люди.

Факторами вірулентності Вас. аnthracis є його токсини, ферменти та капсулоутворення.

Збудник сибірки секретує складний екзотоксин. Він містить три компоненти: едематогенний фактор (EF), протективний антиген (ПА) та летальний фактор (LF) або відповідно І, II, III фактори.

Джерелом інфекції є хворі тварини, трупи загиблих, невпорядковані скотомогильники та ін. Факторами передачі збудника можуть бути контаміновані корми, вода, повітря, кровососи, обслуговуючий персонал, різні види тварин.

Зараження тварин може бути аліментарним, через пошкоджені шкіру та слизові оболонки  укуси кровососів. Людина може заразитись при контакті з хворими тваринами (шкіряна форма) (рис. 2.), при споживанні м’ясопродуктів від хворих тварин, при контакті з контамінованою збудником шкірсировиною та ін.

   

Рис.2. Шкіряна форма сибірки

Труп загиблих від сибірки тварин здутий, заклякання його не виражене. З природних отворів виділяється кров'яниста рідина (Рис.3).

Рис.3. Труп вівці, загиблої від  сибірки

Кров темна, лакоподібна, незвернута. Лімфатичні вузли збільшені, пронизані крововиливами. Останні виявляють також у підшкірній клітковині. Там же – кров'янисті інфільтрати. Селезінка значно збільшена, що є однією з найхарактерніших ознак сибірки. Консистенція її дрябла, пульпа на розрізі тече у вигляді дьогтеподібної маси. Однак слід пам'ятати, що підозрілі на сибірку трупи розтинати суворо заборонено!