131. Конституційні принципи взаємодії місцевих органів виконачої влади та органів місцевого самоврядування

Очевидним є актуальність питання гармонізації стосунків між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого само­врядування. Практика делегування є однією з найважливіших форм економії фінансових та людських ресурсів, оскільки виключає необхідність створення поряд з органами місцевого самоврядування ще якихось структур державної виконавчої влади, особливо на первісному рівні адміністративно-територі­ального поділу держави. Водночас слід чітко розмежувати компетенцію між органами публічної влади на місцях на основі принципу субсидіарності; завершити перерозподіл повноважень між органами місцевого самовря­дування та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого само­врядування різного територіального рівня на засадах децентралізації та деконцентрації.

Основні положення Конституції України 1996 р. свідчать про те, що органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади, місцеве самоврядування обмежується самостійним вирішенням питань місцевого значення в межах Конституції і законів України. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» встановлює, що місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування сласних повноважень, для здійснення спільних програм місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть укладати договори, створювати спільні органи та організації.Стаття 118 Конституції та ст. 72 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлюють підзвітність і підконтрольність місцевих державних адміністрацій перед відповідними радами у частині делегованих їм повноважень. Органи державної влади пе­редають органам місцевого самоврядування повноваження, реалізація яких має безпосе­реднє відношення до інтересів місцевого на­селення. Не допускається делегування органам місцевого самоврядування державних повноважень, якщо вони віднесені до питань адміністратив­но-територіального устрою; якщо делегуван­ня повноважень призведе до порушення прав і свобод людини і громадянина, верховенства Конституції і законів України, територіальної цілісності України. Крім закону, у якості правової основи делегування державних повноважень, з багатьох поточних питань доцільно викорис­товувати більш оперативну форму взаємодії, таку, як договір (угода), що укладається між органами державної виконавчої влади та ор­ганами місцевого самоврядування. Відповідно п. 5 ст. 35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», для здійснен­ня спільних програм місцеві державні адміністрації та органи місцевого самовряду­вання можуть укладати договори, створюва­ти спільні органи та організації.

132. Конституційно-правовий статус депутата місцевої ради і правові гарантії його діяльності

Депутат місцевої ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад. Він зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом.

Гарантії:

- Непорушність повноважень депутата місцевої ради. Забезпечення умов для їх здійснення

- Особливості порушення кримінальної справи стосовно депутата місцевої ради та застосування запобіжного заходу стосовно депутата місцевої ради

- Звільнення депутата місцевої ради від виробничих або службових обов'язків для виконання депутатських повноважень

- Охорона трудових та інших прав депутата місцевої Ради

- Підвищення професійного рівня депутатів місцевих рад

- Право депутата місцевої ради на безплатний проїзд

- Надання депутату місцевої ради інформаційної та юридичної допомоги

- Відповідальність за невиконання вимог закону про забезпечення гарантій депутатської діяльності