125 Поняття і правова природа актів ксу. Правові позиції ксу:поняття і значення.

Конституційний Суд України за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України приймає рішення. Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.У разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.

конституційний Суд України дає висновки у справах з питань: про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; щодо порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України.      Рішення і висновки Конституційного Суду України підписуються

не пізніше семи днів після прийняття рішення, дачі висновку.     Постанови, рішення і висновки Конституційного Суду України разомз окремою думкою суддів онституційного Суду України протягом наступний робочий день після їх підписання оприлюднюються на

офіційному сайті Конституційного Суду України і направляються Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету МіністрівУкраїна.     Рішення і висновки Конституційного Суду України разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду України публікуються у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних

виданнях України.

По суті, правові позиції Конституційного Суду України є формою і результатом інтерпретації ним Конституції і законів України. При цьому така інтерпретація здійснюється не лише в межах конституційного провадження щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України, але і в справах про конституційність правових актів, а також при здійсненні Конституційним Судом інших своїх повноважень. В основі правової позиції Суду лежать конституційні принципи, наукові знання, різні правові доктрини і праворозуміння, а також наукова і професійна правосвідомість суддів Конституційного Суду. Але оскільки їх праворозуміння не завжди є однаковим, а підходи до вирішення певних правових проблем також не завжди співпадають, то загальнообов‘язковими є ті правові позиції, які колегіально прийняті Конституційним Судом і містяться у його актах. Лише такі правові позиції набувають офіційного характеру, на відміну від окремих думок суддів.

126.Сучасний етап розвитку конституційної юстиції: проблеми і тенденції.

Конституціоналізм це динамічна система, яка перманентно розвивається. Тенденції сучасного конституціоналізму характеризують основні напрямки його розвитку як складної політико-правової системи держави та суспільства. Насамперед, це тенденція політологизації системи конституціоналізму, що виражається у впливі політичних способів і засобів на конституційно-правові відносини (зокрема – владовідносини), їх регулювання. Політика органічно пов'язана з конституційним правом, по-перше, через специфіку його предмету, а по-друге, тому що державознавство виходить за рамки юридичної науки. При цьому можна визнати справедливими деякі тези марксистської наукової школи про сутність політики, зокрема про те, що визначальним в політиці є устрій державної влади, а також те, що все юридичне у своїй основі має політичну природу.Конституціоналізм встановлює зміну акцентів у взаємовідносинах між людиною, громадянським суспільством і державою з орієнтацією на пріоритет прав людини та розвитку громадянського суспільства. Тому важливе значення набуває тенденція його соціалізації, яка виявляється в соціалізації конституції і конституційного права у цілому. Конституція України закріплює основи суспільного устрою, включаючи його економічну, соціальну і духовно-культурну підсистеми. На конституційному рівні закріплюється, що Україна є соціальною державою (ст. 1). Це така держава, політика якої має пріоритетну соціальну спрямованість, що виражається в обслуговуванні державою громадянського суспільства – асоціації вільних і рівноправних людей та їх асоційованих формувань, в забезпеченні державою прав і свобод людини, їх гарантій, що є умовою формування системи конституціоналізму. Соціогуманітарний зміст і значення спрямованості діяльності такої держави, визнання суб'єктивних публічних прав людини і громадянина обумовлюють відповідальність держави перед людиною за свою діяльнісь. Тенденція біологізації характеризує розвиток системи конституціоналізму з позицій захисту людини і всього людства від наслідків тих негативних процесів, які ставлять під загрозу біологічне існування особи (ускладнення демографічної, екологічної проблем, тероризм, питання клонування людини і т. ін.). Взаємовідносини між людиною і державою повинні будуватися, перш за все, на принципах координації, кореляції інтересів, взаємної відповідальності та поваги. В Конституції України знайшли своє втілення принципи цих відносин, які апробовані світовим досвідом конституціоналізму, а саме: людина, ії життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека признаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3). В Україні уперше (зокрема, порівняно з Конституціями періоду УРСР) на конституційному рівні закріплена сукупність прав людини, які в юридичній літературі іменуються фізичними. Під фізичними правами розуміються можливості людей, які характеризують їх фізичне і біологічне існування, задоволення матеріальних, духовних та інших потреб. 

Україна, як відомо, належить до країн з давніми традиціями конституціоналізму. В історію держави на позиціях першої конституції увійшла Конституція Пилипа Орлика (1710 року). Нині в Стокгольмі знаходиться будинок, в якому, як стверджують науковці, жив сам Пилип Орлик. Окрім його особистих речей, тут є й рукопис конституції, написаний латиною. Місцеві науковці дійшли висновку, що цей рукопис є копією оригіналу Конституції Пилипа Орлика за відсутності в ньому самого підпису. По-суті, це був договір між козацькою старшиною та гетьманом з метою взяти якомога більше гарантій, оскільки самим гетьманом велася домовленість з Петром І. Додамо, що у 2010 році буде відзначатися 300-річчя Конституції Пилипа Орлика. Не менш значущими стали конституції України ХХ століття, а саме: Конституція УНР 1918 р., Конституції УСРР 1919 і 1929 рр., Конституції УРСР 1937 і 1978 рр., Декларація про державний суверенітет України (1990) тощо. Прийнята у 1996 р. і нині чинна Конституція України зі змінами станом на 1 січня 2006 р. закріпила політико-правовий статус України як суверенної, демократичної, соціальної й правової держави та є однією із найкращих конституцій Європи. До змін Конституції України 2004 року юридична наука не мала жодного відношення. Щоб конституція була стабільною, серйозні реформи мають проводитися на наукових засадах, оскільки конституція — це компроміс політичних сил.