94. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — орган ВРУ, що здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Включає Секретаріат-Для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат. Співробітники секретаріату є державними службовцями. Консультативна рада — структурна ланка Уповноваженого, що займається консультативною підтримкою, науковими дослідженнями а також вивчає пропозиції щодо поліпшення стану захисту прав і свобод людини і громадянина. Представники Уповноваженого Уповноважений має право призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою України. Організація діяльності та межі повноважень представників Уповноваженого регулюються Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яке затверджується Уповноваженим.

95. Конституційно-правовий статус народного депутата України і правові гарантії його діяльності. Природа депутатського мандату.

Народний депутат України (далі - народний депутат) є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України. Народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі. При виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.

Держава гарантує народному депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень. Звання народного депутата із зазначенням порядкового номера скликання Верховної Ради України зберігається за ним довічно, за винятком дострокового припинення повноважень народного депутата відповідно до пунктів 1-4, 6 статті 4 Закону

Гарантії:

- Непорушність повноважень народного депутата України (ст. 26)

- Недоторканність народного депутата України (ст. 27)

- Забезпечення народному депутату України умов для виконання депутатських повноважень (ст. 28)

- Звільнення народного депутата України від призову на військову службу або збори (ст. 29)

- Державне страхування народного депутата України (ст. 30)

- Забезпечення народному депутату України умов для підвищення професійного рівня (ст. 31)

- Фінансування витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю (ст. 32)

- Фінансове, медичне та соціально-побутове забезпечення народного депутата України (ст. 33)

- Помічники-консультанти народного депутата України (ст. 34)

- Забезпечення народних депутатів України жилими приміщеннями (ст. 35)

96. Інститут президентства в Україні: історія становлення і сучасний етап розвитку.

В Україні зародження демократичного суспільства розпочалося ще за часів козацтва, але бурхливий розвиток демократії та інституту президентства почалося в 10-х роках ХХ століття. Під час діяльності Центральної Ради було видано чотири Універсали (Указу), які повинні були закласти основу демократизації українського суспільства. Останнім Універсалом, від 22 січня 1918 року, Центральна Рада проголосила повну політичну незалежність України від Росії. А 29 квітня 1918 року Центральна Рада обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки.

Посада президента України була заснована 5 липня 1991 постановою Верховної Ради УРСР «Про вибори президента Української РСР». 1 грудня 1991 відбувся всеукраїнський референдум, на якому, одночасно з проголошенням незалежності України, народ віддав перевагу президентській формі правління. У той день був обраний перший Президент нової Української держави - Леоніда Кравчука. У липні 1994 року, в результаті дострокових виборів Президента, країну очолив Леонід Кучма. Він був Главою держави 10 років, вигравши і наступні президентські вибори - 1999 року.

У грудні 2004 року Президентом України був обраний Віктор Ющенко.

7 лютого 2010 Президентом України обрано Віктора Януковича.