33. Поняття і юридична природа конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Конституційно-правовий статус людини і громадянина- це встановлена конституцією і іншими законами система юр параметрів, яка визначає фактичне становище людини і громадянина у суспільстві на конкретному етапі суспільнино-політичному розвитку держави. Права свободи людини і громадянина як основа конституційного статусу людини і громадянина, громадянство є реалізацією прав і свобод громадянина, це юридична відповідальність. Правовий статус-сукупність нормативно закріплених прав і обов’язків абстрактного суб’єкта. Правове положення – потенційні і реальні права і обов’язки конституційного суб’єкта. Поняття конституційний статус охоплює лише норми конституцій. А поняття засади правового положення охоплює крім конституції норми поточного законодавства. У правах, свободах та обов'язках не лише фіксуються стандарти поведінки, які вважаються обов'язковими, корисними, доцільними для нормальної життєдіяльності суспільства, а й розкриваються основні принципи взаємовідносин держави і особи1.

Права людини - це Ті соціальна спроможність вільно діяти, самостійно обирати вид і міру своєї поведінки з метою задово­лення різнобічних матеріальних і духовних потреб людини шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.

Поняття «свобода» в його суб'єктивному значенні тотожне по­няттю «суб 'єктивне право», і його застосування пояснюється істо­ричними чинниками. Водночас у юридичній літературі звертається увага на те, що поняття «свобода» більшою мірою пов'язане з ха­рактеристикою таких правочинів особи, які визначають сферу її самостійності, захисту від втручання в її внутрішній світ (свобода думки і слова, свобода світогляду і віросповідання тощо). Своєю чергою, поняття «право» передбачає для реалізації соціальних можливостей особи, які становлять його зміст, здійснення певних дій чи послуг з боку держави або правочинів особи на участь у діяльності певних структур .

34. Класифікація конституційних прав і свобод людини і громадянина. Законні інтереси. Співвідношення індивідуальних і колективних прав.

Іправа та свободи людини і громадянина можна умовно поділити на декілька розділів (за сферами суспільного життя): 1. Особисті права громадян України – “це права, що передбачені для задоволення особистих потреб, інтересів людини”2. Політичні права – “передбачені для забезпечення можливості участі в здійсненні народовладдя, участі в управлінні державними суспільними справами”. 3. Економічні права – “використання їх дає можливість особистості реалізувати себе, отримати економічну незалежність через створення матеріальних і духовних благ та їх розподіл, задовольнити побутові чи інші потреби”. 4. Соціальні та культурні права – “надають можливість брати участь в розподілі матеріальних та суспільних благ, гарантують безпеку для життя і здоров'я, вільний шлях до духовних цінностей, передбачують можливість задоволення культурних потреб та їх розвитку”.

. Класифікація прав і свобод людини і громадянина можлива на основі таких критеріїв.

1.По суб'єктам вони поділяються на права і свободи людини і права і свободи громадянина. Обсяг прав у громадян більше, ніж у тих осіб, які не є громадянами.

2. По виду суб'єкта вони поділяються на індивідуальні та колективні.

3. По генезису - на природних і похідних (сформульовані в законах, міжнародних пактах).

4. За характером утворення - на основні (конституційні) і доповнюючі (конкретизуючі).

5. За черговістю їх включення до конституцій - на права першого, другого і третього поколінь.

6. За ступенем їх абсолютизація розділяється на такі, що підлягають обмеженню, і такі, які не підлягають обмеженню.

7. За змістом - на громадянські (особисті), політичні, економічні, соціальні та культурні.

Інтерес (у праві) — прагнення особи повніше задовольняти свої потреби і бажання, що прямо не формалізовано в конкретному суб'єктивному праві, проте не суперечить праву як такому. У структурі законного інтересу виділяють два елемента:прагнення суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом;звернення в деяких випадках за захистом до компетентних органів^[2].В якості прикладу законного інтересу можна навести: зацікавленість у здоровому підростаючому поколінні; зацікавленість автора у високому гонорарі; зацікавленість підозрюваного у спростуванні підозри та ін.

Конституція України закріплює права і свободи, які можуть реалізовуватися як індивідуально, так і колективно. Наприклад, право на працю реалізується індивідуально (частина перша ст. 43 Конституції), а право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (частина перша ст. 44 Конституції) – тільки колективно. Право індивіда – це природне право, яке йому притаманне від народження. Колективні права (право народу, право нації, право спільноти, асоціацій) не є природним, оскільки вони формуються в міру становлення інтересів тієї чи іншої спільноти, колективу. Їх не можна розглядати як суму індивідуальних прав і свобод осіб, які входять до тієї чи іншої спільноти, колективу. Вони мають якісно інші властивості, які визначаються цілями й інтересами колективних утворень. Які б не були різноманітні ці права, їх правомірність повинна визначатись людським виміром – правами індивіда. Колективні права не повинні ігнорувати прав людини, суперечити їм або обмежувати їх. Щодо цього винятком є надзвичайні ситуації, які створюють загрозу правам окремої людини, а отже, меті, яка об’єднує таку спільноту, є актуальними і протиправними.