5. Відповідальність у цивільному праві.

Цивільно-правова відповідальність — це санкції, що засто­совуються до правопорушника у вигляді покладення на нього до­даткових цивільно-правових обов'язків або позбавлення належно­го йому суб'єктивного цивільного права.

Під формою цивільно-правової відповідальності розуміють форму вираження додаткових обтяжень, що покладаються на правопо­рушника.

Відповідальність може наставати у формах:

• відшкодування збит­ків;

• сплати неустойки;

• втрати завдатку;

• конфіскації майна;

• приму­сового виконання обов'язку;

• втрати суб'єктивного цивільного пра­ва тощо.

Під збитками розуміються ті негативні наслідки, які наста­ли в майновій сфері потерпілого внаслідок здійснення проти нього цивільного правопорушення. Ці негативні наслідки складаються з двох частин: реальних збитків та упущеної вигоди.

Цивільне законодавство закріплює принцип повного відшкоду­вання збитків.

Неустойкою вважається передбачена договором, законом або ін­шими правовими актами грошова чи інша встановлена у договорі майнова цінність, яку боржник зобов'язаний сплатити або переда­ти кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання ним основного зобов'язання.

Завдатком визнається грошова сума, що видається однією з до­говірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні в підтвердження укладення договору і в забезпечен­ня його виконання.

Під конфіскацією розуміють безоплатне, за рішенням суду, ви­лучення у правопорушника майна з передачею його у власність держави.

За­лежно від підстав виникнення розрізняють договірну та позадого­вірну відповідальність.

За розміром відповідальність буває повною і обмеженою.

Цивільно-правова відповідальність може мати місце за наявнос­ті складу правопорушення.

Сукупність умов, за яких може наставати відповідальність у вигляді відшкодування збитків, називають загальним складом ци­вільно-правової відповідальності. До таких умов належать:

а) наяв­ність шкоди;

б) протиправність поведінки боржника;

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою;

г) вина боржни­ка.

Шкода в ци­вільному праві — це зменшення або знищення суб'єктивного ци­вільного права чи охоронюваного законодавством блага.

Протиправною визнається така поведінка, яка порушує норму права, незалежно від того, знав чи не знав правопорушник про протиправність своєї поведінки.

Причинний зв'язок — це об'єктивно існуючий зв'язок між пове­дінкою боржника і наслідком, який настав.

Вина боржника — це певне психічне ставлення особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідку. Вина є суб'єктивною умовою відповідальності. Застосовування цього поняття в цивіль­ному праві має свої особливості.

У кримінальному праві діє презумпція невинності, а у цивіль­ному — презумпція винності боржника. Відсутність власної вини в цивільному праві доводиться особою, яка порушила зобов'язання. Боржник буде вважатися винним доти, доки не доведе свою невин­ність.

Цивільно-правова відповідальність не настає у разі відсутності складу правопорушення, крім випадків, коли боржник не звільня­ється від відповідальності за відсутності вини.

Загальними підставами звільнення від цивільно-правової відпо­відальності є випадок і непереборна сила.