Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
задачі норм.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
16.12.2019
Размер:
6.32 Mб
Скачать

Билет 17.

1.Знайти розв’язок прямої задачі лінійного програмування шляхом графічного розв’язування двоїстої задачі й застосування теорем двоїстості:

Розв'язання.За відповідними правилами побудуємо двоїсту задачу: mах F = y1 + 3y2;

Задачі несиметричні. Двоїста задача має дві змінні, а отже, її можна розв’язати графічно.

Найбільшого значення цільова функція двоїстої задачі F досягає в точці В багатокутника ABCD. Її координати визначимо розв’язанням системи рівнянь:

Отже, Y* = (1,6; 1,6); mах F = 1,6+ 3*1,6 = 6,4.

Оптимальний план прямої задачі визначимо за допомогою співвідношень другої теореми двоїстості.

Підставимо Y* у систему обмежень двоїстої задачі і з’ясуємо, як виконуються обмеження цієї задачі:

Оскільки останнє обмеження для оптимального плану двоїстої задачі виконується як строга нерівність, то висновуємо, що третя змінна прямої задачі дорівнюватиме нулю х3 = 0 (перша частина другої теореми двоїстості).

Тепер проаналізуємо оптимальний план двоїстої задачі. Оскільки перші компоненти плану у1 = 1 та у2 = 0 додатні, то обидва обмеження прямої задачі для Х* виконуватиметься як строгі рівняння (друга частина другої теореми двоїстості).

Об’єднуючи здобуту інформацію, можна записати систему обмежень прямої задачі як систему двох рівнянь, в якій х3 = 0, та визначити решту змінних:

тобто Х* = (0,667; 0,7333; 0),

min Z = 8  0,667+ 8*0,7333 + 1  0 = 6,4.

Умова min Z = max F = 6,4 виконується, і тому

Х* = (0,667; 0,7333; 0); Y* = (1,6;1,6)

є оптимальними планами відповідно прямої та двоїстої задач.

  1. Використовуючи метод множників Лагранжа, знайти точки умовного екстремуму наступної задачі нелінійного програмування, визначити характер екстремуму:

,

Вводимо в цільову функцію множник лагранжа:

Z(x1,x2,λ1, λ2)= x2- x1-2x12 + λ1(12-3x1-4x2) + λ2(6+x1-2x2)

Знаходимо похідні:

По х1: -1-4х1-3 λ1+ λ2

х2: 1-4λ1-2 λ2

λ1:12-3x1-4x2

λ2: 6+x1-2x2

Прирівнюємо похідні виражені через лямбда

Звідси: х1=0; х2=3; λ1=-0.1; λ2=0.7

Формуємо матрицю Гессе:

0 0 3 4

= 0 0 -1 2

3 -1 -4 0

4 2 0 0

Визначаємо мінори 3-го та 4-го порядку:

=0; =100

Маємо знакосталий ряд, що визначає нашу функцію на мінімум.

Значення ЦФ=3.

Билет 18.

  1. Знайти розв’язок прямої задачі лінійного програмування шляхом графічного розв’язування двоїстої задачі й застосування теорем двоїстості:

Розв'язання.За відповідними правилами побудуємо двоїсту задачу: mіп F = 2y1 + 0y2;

Задачі несиметричні. Двоїста задача має дві змінні, а отже, її можна розв’язати графічно.

Найменшого значення цільова функція двоїстої задачі F досягає в точці В багатокутника ABCD. Її координати визначимо розв’язанням системи рівнянь:

Отже, Y* = (-1,5; 7); mіп F = 2*(-1,5)+ 0*7 = -3.

Оптимальний план прямої задачі визначимо за допомогою співвідношень другої теореми двоїстості.

Підставимо Y* у систему обмежень двоїстої задачі і з’ясуємо, як виконуються обмеження цієї задачі:

2.Використовуючи метод множників Лагранжа, знайти точки умовного екстремуму наступної задачі нелінійного програмування, визначити характер екстремуму:

, .

Вводимо в цільову функцію множник лагранжа:

Z(x1,x2,λ1, λ2)= 8x1+2x12+4x1х2+x22+ λ1(6-6x1-2x2) + λ2(16-x1-8x2)

Знаходимо похідні: По х1: 8+4х1+4х2-6 λ1- λ2;

х2: 2х2+4х1-2 λ1-8 λ2; λ1: 6-6x1-2x; λ2: 16-x1-8x2

Прирівнюємо похідні виражені через лямбда

Звідси: х1=0.34; х2=1.96; λ1=-2.2112; λ2=1.213

Формуємо матрицю Гессе:

0 0 6 2

= 0 0 1 8

6 1 4 4

2 8 4 2

Визначаємо мінори 3-го та 4-го порядку:

=0

=2116 Маємо знакосталий ряд, що визначає нашу функцію на мінімум. Значення ЦФ=9.57

БИЛЕТ №19

  1. Знайти розв’язок прямої задачі лінійного програмування шляхом графічного розв’язування двоїстої задачі й застосування теорем двоїстості:

Спочатку побудуємо двоїсту задачу: F= y2+3y2 (Max)

y 1+ 2y2 ≤14

-5y1+3y2 ≤15

-4y1 -6y2 ≤ -24

Відповідно до обмежень будуємо прямі. Далі визначаємо корд. Напрямного вектора (1;3) потім знаходимо точки min(6;0) та max(0.923;6.54).

Будуємо ЦФ:

F(max)= 0.923 +3 * 6.54 =20.5

F(min) = 6

Розв’язки двоїстої задачі відповідають розвязкам прямої

БИЛЕТ № 20

4) Знайти розв’язок прямої задачі лінійного програмування шляхом графічного розв’язування двоїстої задачі й застосування теорем двоїстості:

Побудує двоїсту задачу

F(min) = 4y1-y2

Y 1+ y2 ≥ 1

Y1-y2 ≥ 8

Y1 -2y2 ≥ 10

Точка А(10;0) точка мінімуму

F(min)=40

5) за умов: х1 2≤6

.

Розв’язування. У даному прикладі множина допустимих розв’язків складається з двох окремих частин, необмежених звер­ху . Цільова функція аналогічно попередньому випадку є колом з центром у точці М (4; 4). Функція Z має два локальних мінімуми: в точці А ( ), і в точці В ( ).

Значення функціонала в цих точках однакове і дорівнює:

.

Отже, маємо два альтернатив­ні оптимальні плани.

Билет № 21

  1. Визначити (застосовуючи теореми двоїстості й не розв’язуючи задачі симплексним методом), чи оптимальні запропоновані плани задачі лінійного програмування:

а) x=(10;10/3);

б) x=(20;10);

в) x=(10/3;10/3).

Формуємо двоїсту задачу згідно правил побудови двоїстих задач

Min F = -30y1+10y2

-2y1+y2+y3 ≤2

-3y1+ y2 – y3 ≤3

А) Х = (10;10/3)

Підставляємо значення нашої точки в наші обмеження для визначення того чи задовольняються вони.

30=30

16.6>10

6.7 > 0

План допустимий і для нього F = 30. Визначимо оптимальний план двоїстої задачі користуючись другою теоремою двоїстості. Оскільки Х1>0, та X2>0 то згідно з другою теоремою двоїстості можна записати перше та друге обмеження рівнянням.

-2y1+y2+y3 ≤2 y1=-1

-3y1+ y2 – y3 ≤3 y2=0

Y3=0

Б) Х = (20;10)

Підставляємо значення нашої точки в наші обмеження для визначення того чи задовольняються вони.

7 0≠30

40>10

10≥0

Так як обмеження не виконується дана точка не може бути оптимальним розв’язком нашої задачі.

В) (10/3;10/3)

Підставляємо значення нашої точки в наші обмеження для визначення того чи задовольняються вони.

1 6.6<30

10=10

0=0

F=16.6

5) Знайти мінімальне значення функції:

за умов:

.Розв’язування. У даному прикладі множина допустимих розв’язків складається з двох окремих частин, необмежених звер­ху (рис. 8.2). Цільова функція аналогічно попередньому випадку є колом з центром у точці М (4; 4). Функція Z має два локальних мінімуми: в точці А ( ), і в точці В ( ).

Значення функціонала в цих точках однакове і дорівнює:

.

Отже, маємо два альтернатив­ні оптимальні плани.