11. Формування центрів світового єкономічного розвитку після 2 Світової війни.

Три центри: США, Японія, Західна Європа (ЄЕС). ФРН стає провідною країною Західної Європи. Країна стоїть у витоків європейської інтеграції, ставши ініціатором створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС). Створене в 1957 р. ЄЕС являє собою зразок механізму міждержавного регулювання соціально-економічних процесів. До 1992 р. тут ліквідовано бар’єри на шляху руху товарів, капіталів, робочої сили. Нині ЄЕС дає близько 90% європейського промислового виробництва та включає 15 країн - Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Нідерланди, Данія, Італія, Іспанія, Ірландія, Люксембург, Португалія, Фінляндія, Франція, ФРН, Швеція. Утворення ЄЕС сприяло підтримці більш високих темпів росту виробництва в Західній Європі та зміцненню її позицій на світовому ринку за рахунок США.

Незважаючи на те, що країни Західної Європи та Японія сильно постраждали в роки Другої світової війни, вони швидко ліквідували її наслідки, їх економіка розвивалася більш швидкими темпами, ніж економіка США. Програму, аналогічну плану Маршала, було розроблено для Японії Дж. Доджем — радником командувача окупаційними військами генерала Д. Макартура. Програма передбачала ряд реформ, серед яких: розпуск дзайбацу — компаній, які утримували акції вертикальних концернів (холдингів), за рахунок чого відбувалася демонополізація економіки; аграрна реформа (1947—1950 рр.), яка передбачала викуп поміщицьких земель державою і наступний перепродаж їх селянам; бюджетна реформа, відповідно до якої було запроваджено принципи суворого збалансування статей бюджету та його бездефіцитності, що дозволило зупинити інфляцію та зняти контроль над цінами. Важливим фактором «японського дива» є запровадження в країні сучасних методів управління та організації праці: колективні форми стимулювання та відповідальності, систему довготривалого та довічного найму, просування по службі «за старшинством».

І за обсягами виробництва, і за обсягами експорту протягом практично всього повоєнного періоду спостерігалося випередження Японії та ЄЕС. ЄЕС перевищила ці показники США в 1950—1983 рр. удвічі, Японія — у вісім разів. У 1988 р. ВНП на душу населення Японії перекрив відповідний показник США. У 60–80-х роках «технологічний розрив» між цими центрами скоротився. Зберігаючи лідерство на ключових позиціях, США поступилися Японії в галузі електроніки (її частка у світовому експорті запам’ятовуючих пристроїв різної ємності досягає 60—90%), робототехніки, автомобіле- та суднобудування. Серйозні протиріччя спостерігалися через конкуренцію в зовнішній торгівлі між США та ЄЕС.

12. Формирования общества социально-ориентированного рынка в ведущих странах мира в современных условиях.

Теоретической основой формирования принципов современного монополистического капитализма (общества .социального рынка.) служат положения .нового курса. Ф. Рузвельта в США, реформы Л. Эрхарда в Германии и др. Хозяйственной базой .нового общества. является смешанная экономика, т.е. другими словами система взаимодействия рыночных структур с механизмами их государственного регулирования. Какие же черты характерны для социального рыночного хозяйства? .Социальное рыночное хозяйство. - это метод социальной политики, который сочетает в себе принцип свободы на рынке с принципом социального уравнивания.

К принципу свободы на рынке относится:

1. Свобода беспрепятственно выражать потребности и пожелания (спрос), причем, как в том смысле, чтобы об этом узнали потенциальные производители, так и для того, чтобы об этом могли узнать другие с подобной потребностью.

2. Свобода производить товар в зависимости от спроса.

3. Свобода предлагать свой товар таким образом, чтобы об этом стало известно как потребителю, так и конкуренту.

4. Свобода выбрать из предложения то, что больше подходит потребителю.

5. Свобода посредничества между производителем и потребителем через транспорт, оптовую и розничную торговлю.

6. Свобода торговаться о цене товара.

7. Свобода отказаться от покупки или продажи.

Рыночные средства:

-.Регулировать через налоги.: прогрессивное налогообложение в зависимости от экономической ситуации и в соответствии с доходом; путем рыночного вмешательства в экономическую жизнь, путем повышения или же понижения налогов, чтобы поощрять и направлять инициативу, а также уравновешивать спрос и предложение;

-Дотации, поручительства государства для облегчения получения кредитов, правильное манипулирование таможенными тарифами, поощрение экспорта, разрешение на свободу импорта, пособие для многодетных семей;

- Поощрение жилищного строительства путем высоких процентных ставок по вкладам в строительство, предоставление льготных займов, поддержка цен, антиинфляционная политика;

- Отказ от национализации, предоставление полной свободы частным предпринимателям в экономической жизни;

- Предоставление возможности эмиграции и иммиграции (иностранные рабочие);

- Издание разумных инструкций по безопасности и защите окружающей среды;

- Забота о качественном образовании;

- Изменение учетных ставок;

- Изменение минимальных резервов;

- Дотация (ограниченная сроком и при необходимости);

- Целевое значение бюджетных средств.

Антирыночные средства:

- Национализация, особенно средств производства;

- Регламентация цен;

- Ограничения вплоть до полной ликвидации рынка в выше описанном смысле - замена рынка центрально-плановой, определенной вплоть до малейших деталей, системой обеспечения. К ограничениям рынка относятся также завышенные таможенные сборы (внутренние и внешние пошлины) и, как крайняя форма, запрет внешней торговли.

Все вышеизложенное позволяет сделать вывод о том, что в большей степени соответствует принципам социального рыночного хозяйства системы, созданные в современных условиях в США, Швеции, Швейцарии, Германии, Японии и ряде других высокоразвитых капиталистических странах.