20. Принципи формування моделі командно-адміністративної системи економіки в саса в 1930 рр.

Командно-адміністративна система – форма організації економічної діяльності, що спирається на абсолютне панування держави в економіці, примусове планування і зрівняльний позаекономічний розподіл матеріальних благ.

Характерними рисами системи виступають:

– пряме управління підприємствами з центру;

– повний контроль держави за виробництвом і розподілом;

– управління за допомогою адміністративно-наказових методів.

Централізований план в умовах монополізму державної власності є обов'язковою директивою.

Державним планом є сукупність обов'язкових до виконання розпоряджень органів державного управління, адресованих конкретним підприємствам організаціям народного господарства і асортимент, що регламентували, і об'єм виробництва, ціни і інші аспекти їх господарської діяльності.

Матеріальне багатство і соціальний статус людини залежать від його положення в державній ієрархії і приналежності до тієї або іншої професійної групи. Це відтворює принципи феодального пристрою суспільства і є крок назад в магістральному русі людської цивілізації до свободи і автономності індивіда. Фактично для командної економіки характерний натуральний тип виробництва. У сільському господарстві селянство закріплюється за певним господарством, весь додатковий продукт і частина необхідного продукту вилучається державою.. Відбувається строга регламентація з боку державних органів об'єму і асортименту продукції (Держплан), цін (Госькомцен), потоків продукції (Госснаб) і т. д., що веде до відсутності самостійності підприємств. Пріоритет належить натуральним показника, витрати чинників виробництва, еквівалентність в обміні не грає істотної ролі. У основі економічної діяльності лежить витратний механізм

Командна система базується на державній формі власності, вся економічна діяльність планується і координується з єдиного центру, де відбувається узгодження об'ємів виробництва і потреб через кількісні баланси; виконання єдиного загальнодержавного плану контролюється численними чиновниками. Приватна власність обмежується особистим майном громадян. Державний апарат виступає в ролі працедавця.

Підприємства є власністю держави і здійснюють виробництво на основі державних директив. Таким же чином здійснюється і розподіл споживчих товарів серед населення. У такій системі у покупця відсутня свобода вибору і можливість впливати на ціни, якість.

Наказове управління виправдане при надзвичайних обставинах, викликаних війною, господарською розрухою, голодом. У цих умовах воно здатне швидко зосередити матеріальні і людські ресурси на вирішальних ділянках, успішно вирішувати актуальні народногосподарські завдання. У екстремальних умовах даний тип може відмовитися єдино можливим і по-своєму ефективним.

21. Сталинская концепция строительсва социализма в ссср

Сталинский план коллективизации и форсированной индустриализации лежал в основе строительства социализма в СССР.

Индустриализация СССР

предпосылки необходимый процесс в народном хозяйстве или в отдельной его отрасли как обязательное условие роста эффективности производства и возможности решения проблем социального развития. Машиностроение находилось на низком техническом уровне.

Особенности Опора только на собственные силы и средства. Отсутствие квалифицированных кадров рабочих и особенно специалистов. Необходимость исключительно высоких темпов, поскольку СССР находился в окружении капиталистических стран и под угрозой военного нападения

План ГОЭЛРО

XIV съезд ВКП(б) (1925г.). Курс на индустриализацию страны.

XV съезд ВКП(б) (1927г.). Директивы по разработке первого пятилетнего плана.

Первый пятилетний план (1929-1932гг.).

Второй пятилетний план (1933-1938гг.).

Третий пятилетний план (1939 - июнь 1941гг.).

Итоги

1. В результате индустриализации СССР превратился в могучую индустриальную страну, полностью независимую экономически, с огромным оборонным потенциалом.

2. По технической оснащенности промышленность СССР поднялась на уровень развитых стран мира.

3. Созданы необходимые условия для культурной революции.

Коллективизация сельского хозяйства в СССР

Предпосылки Необходимость преодоления диспропорции между индустрией и сельским хозяйством. Создание крупных капиталистических фермерских хозяйств. Два пути создание крупных хозяйств на основе кооперативного объединения мелких хозяйств

Процесс коллективизации

С 1929 г. по 1937 г. этап сплошной коллективизации и ликвидации кулачества как класса с применением насильственных мер. Ликвидация кулачества в 1930-1932 гг. Массовый голод в 1932-1938 гг. - Падение уровня сельскохозяйственного производства в 1933-1934 гг. против уровня. Уровень восстановлен только в 1937 году.

Итоги

1. Завершение коллективизации в 1937 . Колхозы объединили хозяйства и посевные площади

2. Негативная оценка преступной практики насильственной коллективизации.

3. Только наличие крупных сельскохозяйственных предприятий - колхозов и совхозов - смогло обеспечить стране необходимый продовольственный и сырьевой фонд в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. и в послевоенные годы при всех серьезных недостатках в аграрной политике за эти годы.