3) Технологія:

• загальна кількість Інтернет-серверів;

• кількість користувачів Інтернетом;

4) Ступінь участі країни у міжнародних зв'язках та діяльність міжнародних організацій.

Важливим новим макроекономічним показником є рі­вень тінізації економіки. Цей показник визначається за формулою:

ввп_тс

РТ =ВВП(тіньове):ВВП(офіц.) 100%, (і₇)

Причина: тиск уряду на підприємців.

Зах Європа – 18%, кол СРСР – 38%.

17.Передумови та характерні риси сучасного економічного зростання. Економічне зростання - довгостроковий стійкий розвиток економіки, який виявляється двояко: 1.як поступальний приріст реального обсягу виробництва у формах ВВП, ВНП або національного доходу на основі більшого і кращого використання ресурсів та удосконалення технологій; 2. як реальний приріст ВВП, ВНП чи національного доходу на одну особу у довгостроковому періоді без порушення рівноваги у короткострокових періодах.

Макроекономічна теорія називає 2 основні джерела економічного зростання: 1.пропозиція факторів в-ва; 2.зр продуктивності факторів на основі технологічного прогрессу. Вибір джерел економ зростання передбачає необхідність кількісної визначеності взаємозвязків між приростом ресурсів і приростом їх продуктивності з одного боку, та приростом обсягів нац в-ва – з іншого. Цей звязок виражається у виробничій функції. Виробнича функція є найпростішою моделлю економ зрост.

Фактории економ зр: 1.фактори попиту, які забезпечують зр сукупних витрат, що сприяє збільшенню обсягів в-ва і доходу; 2.фактори пропозиції, що є визначальними в більшсті моделей і мають складну структуру: - природні ресурси в своїй якісній та кількісній визначеності; - обсяг та якість капіталу; - чисельність і якість трудових ресурсів; - технологічний рівень; - інституційні фактории; - інформаційне забезпечення; - організаційні фактории і т.д.; 3.фактори розподілу. Врн стосуються як розподілу ресурсів, що суттєво впливає на фактории пропозиції, так і розподілу нац продукту і доходу, що впливає на сук попит.

ТИПИ. Залежно від того, які джерела і фактории є визначальними у забезпеченні ек. Зростання, розрізняють три типи: - екстенсивне, яке здійснюється шляхом збільшення використання ресурсів; - інтенсивне, здійснюється шляхом кращого, продуктивнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогрессу та кращих форм організації виробництва; - змішане, котре поєднує інтенсивні та екстенсивні фактории.

Оскільки в економіці, як і в інших системах, чистих форм майже неможливо відшукати, то будь-яке економічне зростання за своїм типом можна вважати змішаним. Залежно ж від того, які фактори превалюють, можна говорити про переважно інтенсивний чи екстенсивний типи.

18. Моделі економічного зростання (неокласична модель, неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселерато­ра, модель р. Солоу)

Неокласична модель економічного зростання

Основною початковою умовою неокласичної концепції економічного зростання є припущення, що кожний фактор ви­робництва «забезпечує» відповідну частку виробленого націо­нального продукту. Основним інструментом неокласичного аналізу економічного зростання є виробнича функція:

Y=( (dF/da₁)*a₁)+…+( dF/da_n)*a_n

де Y — обсяг продукту;

a_i - виробничі фактори (робоча сила, капітал, земля, підпри­ємницькі здібності);

(dF/da_i)граничний продукт г-го фактора.

Таким чином, відповідно до наведених формул обсяг продук­ту визначається сумою добутків кожного фактора на його гра­ничний продукт.

Модель економічного зростання Роберта СОЛОУ

За розробку цієї моделі Р. Солоу була присуджена Нобелів­ська премія (1987).

Основні ознаки моделі

1. За основу зростання в моделі Р. Солоу береться зростання продуктивності праці (у =Y/L), а не зростання продукту (Y).

2. Модель враховує вплив трьох чинників:

• капіталоозброєності (k = K/L);

• зростання населення (∆L);

• технологічного прогресу (Т. П.).

3. За моделлю Р. Солоу існує стійкий рівень капіталоозброє­ності (k*), який визначає економічну динаміку. Цей стійкий рівень капіталоозброєності можна визначити за

формулою :

(s/σ) = (k*/f (k*))

де s - норма заощаджень; σ - норма амортизації; k* - стійкий рівень капіталоозброєності; f(k*) - продуктивність праці за стійкого рівня капітало­озброєності.

4. Джерелами економічного зростання за Солоу є: а) Зростання капіталоозброєності, яке залежить від зростання норми заощаджень (s).

б) Зростання населення (її - темп зростання населення) впливає на економічне зростання через динаміку капітало­озброєності:

∆K = I/L – (σ + t_L)k

де I/L - інвестиції на одного працюючого; σ- норма амортизації; t_L - темп зростання населення; k - капіталоозброєність.

в) Технологічний прогрес, який, за цією моделлю, на відміну від попередніх чинників є джерелом постійного зрос­тання як продуктивності праці (у), так і загального продук­ту (У).

Якщо ефективність виробництва (Е) під впливом техноло­гічного прогресу змінюється з темпом (g), то продуктивність праці змінюється з тим же темпом, а загальний обсяг виробни­цтва зростає з темпом t_L +g:

Y=( t_L +g)*y₀ L

де y₀ - базова продуктивність праці.

Неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора

Модель взаємодії акселератора і мультиплікатора може бути представлена формулою Хікса:

Yn = (1-s)Y_n+1+ b(Y _n-1 – Y _n-2)+I_n^a

де Yn - національний дохід в п-му році;

s - частка заощаджень у національному доході;

(1-s)- частка споживання в НД;

b - коефіцієнт акселерації;

Y _n-1 - національний дохід в (п - 1)-му році;

Y _n-2 - національний дохід в (п - 2)-му році;

I_n^a - автономні інвестиції в n-му році.

У даній формулі відображаються обидві сторони залежності між національним доходом і інвестиціями.

Неокейнсіанські макроекономічні моделі за необхідну умову економічного зростання вважають рівність інвестицій заоща­дженням, тобто повну реалізацію коштів, котрі йдуть на нако­пичення. Нерівність цих величин розглядається як ознака по­рушення економічної рівноваги.

Перевищення (I) над (S) повинно означати нестачу коштів щодо інвестиційного попиту, а перевищення (S) над (I) - не­повну задіяність ресурсів.