8. Проста модель кругообігу продуктів і доходів

В основу макроекономічного аналізу покладено наипрості модель кругових потоків (або модель кругообігу продукті доходів).

Проста модель кругових потоків базується на ана взаємодії лише двох макроекономічних суб'єктів - сектору машніх господарств і підприємницького сектору - і виклю вплив державного сектору та сектору закордон на економ (див. мал. 1.1 с. 9).

На мал. 1.2 видно, що економіка є замкнутою системою, де доходи одних економічних агентів є витратами інших.

Витрати підприємницького сектору на ресурси одночасно є потоками доходів домашніх господарств (заробітна плата, рента, інші доходи).

Потік споживчих витрат домогосподарств утворює доходи фірм від реалізації готової продукції.

Потоки «доходи - витрати» (грошовий потік) та «ресурси -продукція» (реальний потік) відбуваються одночасно у проти­лежних напрямках і нескінченно повторюються.

Висновок: сумарна величина продажів фірм дорівнює сумарній величині доходів домашніх господарств. Тобто, для закритої моделі економіки, в якій не враховується вплив держави на економічні процеси, величина загального обсягу виробництва у грошовому вимірюванні дорівнює сумарній ве­личині грошових доходів домашніх господарств.

9. Повна відкрита модель кругових потоків

У повній відкритій моделі економіки з урахуванням вган держави і сектору закордон модель кругових потоків де ускладнюється (див. мал. 1.3).

Мал. 1.3. Повна відкрита модель кругових потоків

У відкритій повній моделі кругових потоків вплив державно­го сектору і сектору закордон призводить до порушення рівно­ваги двосекторної моделі (домашні господарства - фірми), бо з потоку «доходи - витрати» здійснюються «вилучення» у вигля­ді заощаджень, податкових платежів та імпорту.

«Вилучення» - будь-яке використання доходу домашніх господарств не на купівлю виготовленої в країні продукції.

Одночасно до потоку «доходи - витрати» залучаються додат­кові кошти у вигляді «ін'єкцій», а саме: інвестиції, державні витрати та експорт.

«Ін 'єкції» - будь-яке доповнення до споживчих витрат на продукцію, виготовлену в країні.

Висновок для чотирисекторної моделі кру­гових потоків:

Реальний і грошовий потоки здійснюються без перешкод за умови, що сукупні витрати сектору домашніх господарств (С), підприємницького сектору (/), державного сектору (6) та сек­тору закордон (ІУЕ) дорівнюють сукупному обсягу виробницт­ва (У)

10. Методи обчислення валового національного продукту Показник ВВП можна розрахувати трьома методами:

1) за виробленою продукцією (виробничий метод); 2) за витратами (метод кінцевого використання);

3) за доходами (розподільчий метод). При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки:

Тобто по кожній галузі економіки спочатку розраховується валовий ви­пуск, який потім зменшується на величину проміжного споживання. Отри­маний показник характеризує сукупну вартість кінцевої продукції, або до­дану вартість, створену всіма галузями економіки.

При розрахунку ВВП методом кінцевого використання підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП: домогосподарств, фірм. держави та іноземців, які експортують товари з даної країни, У підсумку отримуємо сукупну вартість всіх товарів і послуг, спожитих суспільством:

ВВП=У=С+І+G+NX, де С – кінцеві споживчі витрати домогосподарств на товари і послуги (за винятком витрат на придбання житла);

I — валові приватні внутрішні інвестиції, які містять витрати фірм на: • будівництво будинків і споруд,

• придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій, • створення товарно-матеріальних запасів,

• амортизацію, • а також витрати домогосподарств на придбання житла (будинків, квартир тощо).

Якщо показник валових приватних внутрішніх інвестицій (І) зменшити на величину амортизаційних витрат (А), то ми отримаємо показник чистих приватних внутрішніх інвестицій, який характеризує чистий приріст обсягу нагромадженого капіталу. Співвідношення між І та А є добрим індикатором того, в якому стані перебуває економіка країни. Так, наприклад, для зроста­ючої економіки справджується нерівність І>А: коли економіка перебуває у стані спаду (рецесії), то І<А; С — державні витрати на утримання армії, апарату управління, виплату ЗП працівникам державного сектора економіки тощо. Всі дер­жавні трансфертні платежі вилучаються з розрахунків, оскільки вони є нормою перерозподілу; NX — чистий експорт товарів і послуг за кордон. Розраховується як різниця між експортом та імпортом: NX=X-M.

При розрахунку ВВП розподільчим методом підсумовуються всі види факторних доходів, а також два компоненти (амортизаційні витрати й не­прямі податки на бізнес), які не є доходами. Іншими словами, розраховуючи ВВП за доходами, потрібно знайти суму таких його складових:

• амортизаційні витрати: чисті непрямі податки на бізнес — непрямі податки на бізнес (податок на додану нартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.) за відраху­ванням субсидій. З економічної точки зору, це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі, та продажними цінами фірм;

• винагорода за працю (цей компонент містить заробітну плату, а також внески підприємств на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо); рентні платежі — це прибуток, який отримують власники нерухо­мості, включаючи імпутовану ренту за проживання у власних будинках;

• чисті проценти — це різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів: домогосподарств. держави, це враховуючи виплати процентів по державному боргу; доход від власності — це чистий прибуток підприємств, які перебувають у приватній власності; прибуток корпорацій – цей компонент, у свою чергу, містить 3 складові: податок на прибуток корпорацій

• дивіденди акціонерам нерозподілений прибуток корпорацій. У більшості країн світу найпоширенішими із наведених методів розрахунку ВВП є метод кінцевого використання та виробничий метод. Власне кажучи, вибір того чи іншого методу розрахунку визначається наявністю надійної інформаційної бази.

11.Система національних рахунків (СНР) як нормативна база макроекономічного рахівництва Система національних рахунків (СНР) ― це система взаємопов’язаних економічних показників, які відображають загальні та найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни. СНР базується на відповідних методологічних принципах, серед яких основними є :

1. Продуктивною є будь-яка економічна діяльність, яка приносить доход суб’єктам цієї діяльності, як у сфері матеріального, так і нематеріального виробництва.

2. В основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництво сукупного продукту і доходом, одержаним від його продажу.

3. СНР виходить із того, що економіка знаходиться у постійному кругообороті, а кругооборот ― це безперервний потік “доходи-витрати”. Це означає, що витрати створюють доходи, а доходи є джерелом нових витрат, нові витрати створюють нові доходи і т.д.

Особливістю методології СНР є також те, що ключовим поняттям у структурі показників виробництва є додана вартість ― характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в масштабах економіки в цілому. Додана вартість (ДВ) як внесок кожного окремого виробника розглядається в СНР стосовно виробника, а не продукту. А повна вартість (валовий випуск) матеріальних благ і послуг включає крім ДВ також і проміжне споживання.

Базовою одиницею обліку в СНР є інституційна одиниця (ІО)― це екон. одиниця, що характеризується єдністю поведінки й самостійністю у прийнятті рішень у сфері основної діяльності. Усі ІО об’єднуються у сектори:

• підприємства, що виробляють товари і послуги, крім фінансових послуг;

• фінансові установи;

• державні установи;

• громадські і приватні організації, які обслуговують домашні господарства;

• домашні господарства,

• зовнішньоекономічні зв’язки.

Економічна операція ― групування елементарних потоків за їхнім змістом. Вони в СНР поділяються на три групи:

1. операції з продуктами та послугами ― їх виробництво, обмін і використання у галузях і секторах економіки протягом відповідного періоду;

2. розподільчі оп. ― показують розподіл і перерозподіл доходу або доданої вартості, створеної виробниками, а також перерозподіл заощаджень;

3. фінансові оп. ― зміни фінансових активів і пасивів у різних секторах і галузях економіки.

Кожний рахунок належить до одного аспекту екон. діял. Відповідно до СНР кожна операція фіксується двічі (подвійний запис) ― у ресурсах та у використанні. Підсумки операцій балансуються. Для економіки у цілому розробляють 10 рахунків, які мають на меті відобразити матеріально-речову й вартісну структуру процесу відтворення на макроекономічному рівні. Рахунки складаються: продуктів і послуг, виробництва, утворення доходів, розподілу доходів, їх використання, капітальних витрат і фінансовий рахунок.

12.Основні макроекономічні показники: валовий внутрішній продукт (ВВП) та валовий національний продукт (ВНП). ВВП характеризує сукупну ринкову варт. тов. і посл., вироблених під-ми , орг. та установами в поточному періоді на економічній території країни. ВВП – сальдо первинних доходів = ВНП. Сальдо перв. дох = доходи, які отрим. резиденти із-за кордону у зв’язку із іх участю у вир-ві ВВП інших країн – дох. сплачені резидентам інших країн за участь у вир-ві ВВП даної країни)

До ВВП не входять проміжні товари, ті що використ. для в-ва інших тов.і послуг: сировина, мат-ли,електроенерг.,паливо.

Для виміру ВВП (ВНП) існує три способи:

1)за доданими вартостями (виробничий метод) Визначає ВВП як суму доданих вартостей. ВВП=Валові додані вартості+чисті податки(податки на прод. та імпорт – субсидії)