63. Система соціального захисту громадян в умовах ринку в Україні. Принципи соціального захисту

• Забезпечення системи ефективної зайнятості, підготовки та перекваліфікації кадрів, яка дозволяла б кожній людині зна­ходити застосування своїм особистим здібностям у відповідній сфері діяльності.

• Організація ефективної системи формування доходів, за якої рівень отримуваної винагороди безпосередньо визначаєть­ся якістю і результатом роботи людини незалежно від галузі економіки, в якій вона працює.

• Макроекономічне регулювання процесу диференціації в доходах і особистому споживанні, в тому числі через реформу податкової системи.

• Створення сприятливих умов для професійної і соціальної мобільності населення.

• Офіційне встановлення реального рівня прожиткового мі­німуму в натуральній формі та регулярна його індексація у грошовій.

• Захист інтересів споживачів, пов'язаний з переходом від ринку продавців до ринку покупців.

Крива Філліпса

Кейнсіанці не пояснили причин одночасного існування ін­фляції і безробіття, і цю прогалину ліквідував австралійський економіст А. У. Філліпс, визначивши універсальний характер зворотної залежності між змінами заробітної плати і рівнем безробіття.

Крива Філліпса показує, що при зростанні попиту на ро­бочу силу і, відповідно, скороченні рівня безробіття (u) рівень

цін (P) і, відповідно, рівень інфляції (Ршляпка) підвищується. Таким чином, крива Філліпса є спрощеною однофакторною моделлю інфляції (Ршляпка), яка визначає її як функцію безробіття (u).

де Ршляпка - рівень інфляції;

Р*шляпка - рівень інфляції, в умовах повної зайнятості;

u - рівень безробіття;

u* - природний рівень безробіття.

Відрізок кривої Філліпса зліва від точки N характеризує інф­ляцію попиту, яка може виникнути внаслідок спроб держави встановити штучно високу зайнятість.

Відрізок справа від точки N відображає падіння цін у період кризи надвиробництва.

Крива Філліпса достовірно відображає тільки короткостро­кову динаміку інфляції і безробіття, яка вимірюється поточни­ми показниками.

При існуванні економічних взаємозв'язків, виражених кривою Філліпса, неможливо досягти повної зайнятості без інфляції.

64. Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості в Україні.

За кейнсіанською теорією зайнятості, в умовах ринкової еко­номіки не існує механізму, який забезпечує і гарантує повну зайнятість.

Одним із висновків цієї теорії є фундаментальне положення про те, що ринкова система не може вважатися саморегулюю­чою і потребує планомірного і цілеспрямованого державного регулювання.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ РОБОЧОЇ СИЛИ здійснюється за трьома основними принципами:

Соціальний захист

потерпілих від безробіття людей (система допомог)

Працевлаштування не­зайнятого населення та надання допомоги щодо підготовки і перепідготов­ки кадрів (біржі праці)

Стимулювання формування гнучкого ринку праці. Пра­вове забезпечення трудових відносин

Методи державного забезпечення зайнятості

ПРЯМІ МЕТОДИ

о Законодавче регулювання умов найму та викорис­тання робочої сили (тру­дове законодавство);

о Стимулювання створення нових робочих місць та пропозиції робочої сили;

о Заходи щодо збереження та підвищення рівня зай­нятості на підприємствах.

НЕПРЯМІ МЕТОДИ

Державна фінансова полі­тика (асигнування та суб­сидії^-).

Монетарна політика (регу­лювання грошового обігу).

Фіскальна політика (зміна податкових ставок).

Виплати різних видів до­помог на випадок безро­біття.

СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ГРОМАДЯН В УМОВАХ РИНКУ. ОСНОВНІ

Система ефективної зайнятості

Система формування доходів

Встановлення рівня прожиткового мінімуму

Захист інтересів споживачів

Система соціальної підтримки безробітних

Макроекономічне регулювання процесу диференціації доходу

ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

Принципи соціального захисту

• Забезпечення системи ефективної зайнятості, підготовки та перекваліфікації кадрів, яка дозволяла б кожній людині зна­ходити застосування своїм особистим здібностям у відповідній сфері діяльності.

• Організація ефективної системи формування доходів, за якої рівень отримуваної винагороди безпосередньо визначаєть­ся якістю і результатом роботи людини незалежно від галузі економіки, в якій вона працює.

■

• Макроекономічне регулювання процесу диференціації в доходах і особистому споживанні, в тому числі через реформу податкової системи.

• Створення сприятливих умов для професійної і соціаль» мобільності населення.

• Офіційне встановлення реального рівня прожиткового м німуму в натуральній формі та регулярна його індексація грошовій.

• Захист інтересів споживачів, пов'язаний з переходом ві ринку продавців до ринку покупців.

65. Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості в Україні. . Основні методи та засоби державного регулювання зайнятості. Яким інструментам державного регулювання зайнятості надає перевагу уряд України.

Державна політика зайнятості населення залежить від темпу і характеру ринкових перетворень. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентноспроможністю.

Державне регулювання зайнятості населення має грунтуватися на : сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганні безробіттю, створенні нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва; добровільності й відсутності примушування громадян щодо вибору сфери діяльності й робочого місця; гласності на основі всебічного інформування населення про наявність вакантних робочих місць; дотриманні комплексності заходів щодо регулювання зайнятості населення; підтримці працезд. громадян у працезд. віці, які потребують соціального захисту; забезпеченні заходів запобіжного характеру щодо регулювання зайнятості населення та відтворення робочих місць; певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження робочих місць і професії, гарантії одержання доходів.

Залежно від стану економіки та ринку праці передбачається здійснення активних та пасивних заходів регулювання зайнятості.

До активних заходів належать: створення додатк. і нових робочих місць шляхом реструктуризації економіки, розвитку приватного бізнесу, особливо малого й середнього, створ. умов для іноз. інвестування та для самозайнятості населення тощо; профорієнтація, підготовка й перепідготовка кадрів; організація громадських робіт; посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили; розвиток служби зайнятості.

До пасивних заходів належать: виплата допомоги у зв’язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних.

Слід наголосити, що створення нових пост. і тимчасових робочих місць у суч. умовах значною мірою залежать від розвитку малих підприємств і кооперативів. Нині в Україні на них припадає приблизно 60% загальної кількості зайнятих у недержавних структурах.

Важливим напрямом активної політики зайнятості є професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників з метою створення сприятливих умов для широкомасштабного розгортання процесів структурної та технологічної перебудови економіки, запобігання змушеному хронічному безробіттю, розв’язання кадрових завдань, пов’язаних із раціоналізацією зайнятості.

Державна активна політика зайнятості передбачає розроблення програм сприяння зайнятості.

У програмах, розроблених в Україні, узагальнюються конкретні заходи щодо створення відповідного правового, організаційного та методичного забезпечення політики зайнятості за такими напрямами: формування механізму диференційованого підходу щодо збереження робочих місць; створення механізмів реалізації політики зайнятості в загально-національних програмах (зокрема в програмах громадських робіт, сприяння зайнятості молоді, відродження села та ін.); регулювання трудових міграцій; забезпечення додаткових гарантій зайнятості населення окремим категоріям громадян; сприяння професійній мобільності; розвиток соціально-трудових відносин; удосконалення інформаційно-статистичної бази щодо розвитку ринку праці; сприяння зайнятості шляхом розвитку соціального партнерства.