3.3. Виникнення і розвиток друкарства в Україні

Початок ери паперової інформатики був би неможливим, якби до того часу в багатьох странах не було розгорнене масове виробництво паперу. Першим масовим засобом письмового зберігання інформації був папірус, з появою якого були забуті інші матеріали для письма: глина, кістка і та ін. Він був винайдений на початку 3-го тисячоліття до наший ери. З середини 1-го тисячоліття до н.е. він набув широкого поширення у всіх середземномор-ських країнах, зокрема в Стародавній Греції і в Римі.

З давніх часів до наших днів збереглася безліч текстів, написаних на папірусових свитах. Найстародавніший папірусовий сувій виявлено в гробниці фараона Хемака, він був виготовлений 5200 років тому.

Єгипет виробляв велику кількість папірусу для продажу до Європи і Азії. Але одного разу правитель Єгипту відмовив цареві Пергама Євмену II у продажу папірусу і в царстві Пергамськом було організовано виробництво нового матеріалу для листування – пергаменту з шкур тварин. На пергаменті були написані всі основні письмові пам'ятники середньовічної Європи і Росії. Пергамент поступово був витиснений папером.

Винахідником паперу вважається китаєць Цай Лунь, який в 105 р. н.е. запропонував виготовляти її з шовкових обрізків. Проте в Китаї були знайдені і раніше залишки паперу, що датуються II в. до наший ери. У 868 р. Вам Чи віддрукував на папері першу книгу, на початку IX в. у Китаї почали друкувати паперові гроші.

У VIII в. секрет виготовлення паперу перейшов до арабів. Паперове виробництво на території Європи з'явилося в 1150 р. в Іспанії. Потім паперове виробництво почало розповсюджуватися по всій Європі. У Росії куплений папір з'явився в 1299 р., а папір власного виробництва з'явився в 1565 р. при Івані Грізному. До цього моменту відноситься також і початок книгодрукування в Росії. Перша паперова фабрика була збудована поблизу Москви на річці Уча. Папір в Росії використовували для листування і друкування книг, для виготовлення артилерійських боєприпасів та інших потреб. У 1768 р. в Росії почали друкувати паперові гроші (асигнації).

Поширенню просвітництва сприяло виникнення в Україні у другій половині XVI століття друкарства. Першу друкарню було відкрито Іваном Федоровим у Львові, якою видано в 1574 р. «Апостол» і «Буквар». У 1578 р. заснована Острозька друкарня. Пізніше її устаткування перейшло до Львівської братської друкарні.

До середини XVII ст. в Україні нараховувалося 25 друкарень у 17 містах і селах: у Києві – Києво-Печерська друкарня, друкарні Т. Вербицького і С. Соболя, у Львові – М. Сльозки та А. Желиборського, Чернігівська друкарня.

Львівське Успенське братство стало відомим тому, що продовжувало традиції Івана Федорова. Воно розгорнуло видавництво і забезпечило поширення книг в Україні та за її межами. У 1585 році братство вперше заснувало школу, яка повинна була згодом перерости у вищий навчальний заклад.

У 1632 році шляхом об'єднання Київської братської і Лаврської шкіл було створено перший вищий навчальний заклад в Україні – Києво-Могилянський колегіум. Тут навчалися діти української шляхти, старшини, духовенства, багатих міщан і козаків. Братські школи відіграли прогресивну роль у поширенні просвітництва і розвитку української культури.

Контрольні питання:

1. Назвіть основні осередки науки на теренах України.

2. Яким був шлях виникнення і впровадження паперу?

3. Назвіть першодруки в Україні, Росії та Польщі.

4. Розкажіть про виникнення пергаменту.

Самостійна робота:

1. Наука як соціальний інститут [1, c. 24 – 29].

4. СИСТЕМНИЙ ПІДХІД У НАУКОВОМУ ПІЗНАННІ

4.1. Визначення та класифікація систем

Система – це множина елементів, що знаходяться у співвідношеннях і зв’язках один з одним і утворюють певну цілісність. У цьому визначенні виділяється одна з найбільш узагальнених складових – єдність множини елементів. Визначення системи виділяє конкретні категорії явищ і вважається вихідною категорією для певного наукового пізнання. Оскільки визначення системи складаються під певним кутом зору, тому не існує жодного загальновизнаного визначення системи.

Поняття «система» широко застосовується в різноманітних областях науки і практики. Кожний об'єкт можна назвати системою. Сутність поняття «система» відбиває сукупність загальних (формальних) і конкретних (змістовних) визначень. У такий спосіб визначаються найбільш істотні властивості системи й основні системні принципи.

Сформулюємо основні системні принципи наступним чином:

1) багатокомпонентність об'єкта, що називається системою;

2) цілісність системи, тобто принципова незвідність властивостей системи до механічної суми властивостей усіх її елементів, а також не виведення з властивостей складових системи властивостей цілого;

3) взаємна залежність кожного елементу від іншого, а також залежність властивостей цих елементів в системі від їх розташування у системі в цілому, функцій та інших параметрів усередині цілого;

4) залежність поведінки системи від поведінки її окремих елементів, їх властивостей та структури;

5) залежність системи від чинників середовища, під впливом яких система виявляє і може змінювати властивості; тут, власне, сама система є головною, активною стороною взаємодії;

6) ієрархія системи, тобто кожна ланка системи, з одного боку, являє собою більш обмежену структурну систему, а з іншого – є частиною (компонентом) більш широкої системи;

7) множинність підходів до вивчення кожної системи через сукупну складність їх структури і властивостей.

Умовою адекватного і поглибленого пізнання системи є застосування комплексу сучасних методів дослідження, включаючи розбудову множини різноманітних моделей. Ці моделі характеризують визначення властивостей і в своїй сукупності наближають до виявлення властивостей цілої системи.

Розкриттю змісту різноманітних за своєю природою типів систем істотно сприяє їх класифікація за певною ознакою. Класифікація систем дедалі ґрунтується на урахуванні законів їх будови, функціонування, взаємодії, розвитку та інших істотних ознак. Критерії, які покладені в основу класифікації систем, обумовлені їх природою, рівнем організації та ін.

У процесі класифікації виділяється загальний тип систем – матеріальні системи, котрі являють собою цілісні сукупності матеріальних об'єктів. Матеріальні системи поділяють на неорганічні та органічні системи. До неорганічних систем відносять фізичні, хімічні, кристалічні та інші системи. До органічних систем відносять різноманіття тваринних, рослинних форм, які населяють Землю, починаючи від найпростіших і закінчуючи самими складними біологічними об'єктами.

Якісно особливий клас живих систем складають соціальні системи, які мають надзвичайно широкі варіативні (здатні мати чи утворювати варіації) компоненти за типом, формою і складністю. Більш прості соціальні об'єднання утворюють сім'я, група, колектив; складні – нація, раса, держава, соціально-економічний лад суспільства тощо.

Інший самий загальний тип систем утворюють абстрактні системи, що являють собою продукт людського мислення, свідомості. Види абстрактних систем різноманітні. До особливих видів абстрактних систем належать: поняття (категорії); гіпотези; теорії та їх похідні, які виникають у процесі пізнання; теоретичні узагальнення систем різноманітного типу, сформульовані в загальній теорії та спеціальних теоріях систем.

Наукове пізнання останніх десятиліть характеризується значною увагою до мовних та лінгвістичних систем. Узагальнення в цій області науки призвели до створення семіотики – загальної теорії знаків. Результатом розробки принципів побудови формалізованих логічних систем є метатеорія. Найбільш розвинутими метатеоріями є для логіки металогіка, для математики метаматематика та ін.

На базі інших критеріїв класифікації виділені статичні та динамічні системи. Основні параметри і властивості статичної системи залишаються постійними, незмінними у часі. Загальною властивістю динамічної системи є зміна її стану у часі. Динамічні системи поділяють на детерміновані та стохастичні. У перших – значення змінних величин визначаються однозначно в будь-які моменти часу, в останніх – за випадковим принципом.

За характером взаємодії з зовнішнім середовищем системи поділяються на закриті і відкриті. У свою чергу, до складу закритих систем належать ізольовані та замкнені. Ізольовані системи не обмінюються із зовнішнім середовищем ні речовиною, ні енергією. Замкнуті системи обмінюються з зовнішнім середовищем лише енергією. Нарешті, відкриті системи обмінюються з зовнішнім середовищем і речовиною, і енергією. Усі, без винятку, тваринні і рослинні організми є відкритими системами.

Науково-технічна революція характеризується корінною перебудовою промислового виробництва на базі новітніх досягнень в області наукового пізнання у техніці. Це пов'язано також з розробкою автоматизованих систем керування у різноманітних галузях економіки (промисловістю, будівництвом, транспортом та ін.), автоматизованих систем збору та оброблення інформації в державних масштабах і в багатьох інших сферах суспільної діяльності.

Теоретична сторона рішення зазначених практичних задач знаходить свій відбиток у розробці принципів побудови різноманітного типу систем: ієрархічних, цілеспрямованих, розподілених тощо. Цілеспрямовані системи функціонують у напрямку досягнення певної цілі у тому сенсі, що фактично стан системи в конкретних умовах її функціонування має напрямок щодо досягнення заданого результату.

Сучасні технічні системи характеризуються складністю, багаторівне-вістю структури, стохастичним характером своєї організації. Це обумовило необхідність інтенсивної розробки теорії систем, системотехніки, системного аналізу. Головні проблеми загальнонаукової теорії систем пов’язані з обґрунтуванням логіко-методологічних принципів дослідження систем і розробкою метатеорії їх аналізу.