32. Інвестиції іноземних фірм і спільних підприємств.

Іноземними інвесторами є суб’єкти — нерезиденти, які проводять інвестиційну діяльність на території України:

1. юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої, ніж Україна, держави;

2. фізичні особи—іноземні громадяни, які не мають постійного місця проживання в Україні та не обмежені у дієздатності;

3. іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації.

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції в наступних формах:

- участь іноземних інвесторів у підприємствах України;

- створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам;

- придбання діючих підприємств;

- придбання рухомого та нерухомого майна (земельні ділянки, будинки, обладнання, транспорт і т. д.).

- придбання прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України

Компанія (підприємництво) з іноземними інвестиціями — це будь-яка правова форма підприємництва, збудована відповідно до законів України, в якій іноземний інвестор володіє не менше 10% статутного капіталу.

Найпоширенішою формою іноземних інвестицій в Україні є спільні підприємства або підприємства з іноземними інвестиціями – це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. Підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Інвестор, який планує здійснити міжнародні портфельні інвестиції, має перш за все визначити принципи формування структури їх портфеля. Можлива така послідовність формування, структури портфеля міжнародних інвестицій у цілому або по конкретним сегментам:

• країни (валюти) > види цінних паперів > конкретні цінні папери;

• види цінних паперів > країни(валюти) > конкретні цінні папери;

• види цінних паперів > конкретні цінні > папери країни(валюти);

• конкретні цінні папери > країни(валюти).

В першому випадку інвестор може вибрати спочатку, наприклад, Японію та Францію, а потім японські облігації та французькі акції і, на кінець, конкретні цінні папери.

У другому випадку спочатку вибираються види цінних паперів (наприклад, акції або короткострокові державні облігації), потім для кожного виду визначаються країни (наприклад, Японія для інвестицій в акції, а Великобританія – короткострокові державні облігації) і на кінець визначаються конкретні цінні папери.

Третій та четвертий випадки характерні для визначення структури сегменту акцій у портфелі міжнародних інвестицій.

При цьому в третьому випадку вибір виду цінних паперів означає вибір певних галузей економіки, після чого вибираються акції конкретних компаній певної країни. Вибір таких акцій визначає сукупність країн (валют) інвестування.

33. Державна політика щодо залучення іноземних інвестицій та державні гарантії захисту.

Міжнародна інвестиційна діяльність – це сукупність практичний дій суб’єктів по вкладенню інвестицій за рубіж та іноземних інвестицій. Здійснюється міжнародна інвестиційна діяльність у двох напрямках: вивезення капіталу та залучення іноземних інвестицій.

Вивезення капіталу зумовлюються під дією таких чинників:

• надлишком капіталів у країни (низькі норми прибутку, чи брак відповідної економічної структури для застосування капіталів);

• потребою у нових ринках збуту, сировини;

• формування певного рівня конкурентоспроможної економіки;

• міжнародний поділ праці;

• транс націоналізація економіки;

• пошук стабільних умов застосування капіталів.

Необхідність залучення іноземних інвестицій виникає за:

• обмеженості внутрішніх інвестиційних ресурсів;

• низької інвестиційної активності власних інвесторів;

• необхідності забезпечення разом з інвестиціями нової техніки та технології;

• бажання створити конкурентоспроможну економіку та освоїти світові ринки;

• потреби в модернізації соціальної інфраструктури суспільства.

Головною метою державних іноземних інвестицій є створення правових, економічних та організаційних умов для сталого розвитку економіки країни, куди вкладаються інвестиції.

Державна політика України щодо залучення іноземного капіталу проводиться за такими напрямками як:

• визначення умов для здійснення іноземних інвестицій;

• визначення пріоритетних сфер для іноземного інвестування;

• визначення системи інвестиційних пільг для іноземних інвесторів;

• визначення системи гарантій щодо захисту прав іноземних інвесторів;

• в изначення вимог до інвесторів, які претендують на одержання додаткових пільг та інше.