23. Інвестиції в оборотні активи.

Вложения в оборотный капитал представляют собой итоговую величину, которая получается, если сложить содержимое кружков (4), (5), (6), (7), (8) и вычесть из этой суммы содержимое кружка (9). Мы рассматриваем это понятие с точки зрения денежных затрат, поскольку стоит вам начать тратить свои собственные денежки, вы очень быстро поймете, что же такое инвестиции. В качестве примера давайте рассмотрим некое производственное предприятие. Оборотный капитал такого бизнеса может быть рассчитан следующим образом. Во-первых, надо взять затраты на сырье и материалы, которые должны быть доставлены к месту производства в любое время.

Во-вторых, к этому необходимо добавить незавершенное производство — частично изготовленную продукцию, в которой на данной стадии производства воплощены расходы на сырье и материалы, рабочую силу и накладные расходы. В-третьих, к полученной сумме нужно приплюсовать стоимость готовой продукции, в которую опять-таки входят сырье и материалы, работа и накладные расходы, но уже — для завершенного производственного цикла. И наконец, сумма эта была бы не полной без дебиторской задолженности, состоящей из затрат на материалы, рабочую силу, накладных расходов и, как мы надеемся, прибыли, заложенной в цену проданных, но еще не оплаченных товаров.

Сложив все эти расходы, мы должны вычесть из них кредит, который получает предприятие, задерживая оплату материалов, заработную плату и накладные расходы, и который идет на создание запасов сырья, полуфабрикатов, готовой продукции и дебиторской задолженности. 

24. Оцінка об’єктів реальних інвестицій.

При оцінці об'єктів реальних інвестицій використовується ряд стандартів вартості майна, які застосовуються в залежності від мети оцінки, саме:

• обґрунтована ринкова вартість - це ціна, за якою майно може переходити з рук продавця, який бажає його продати до рук покупця, який бажає його купити, тобто це стартова початкова ціна на ринку;

• інвестиційна вартість - це конкретна вартість об'єкту, що оцінюється, для конкретного інвестору, виходячи з його особистих інвестиційних цілей;

• внутрішня або фундаментальна вартість - є аналітичною оцінкою об'єкта, яка базується на знаннях та обліку його фінансового стану, а також перспектив одержання прибутку та чистого доходу. Розрахунок внутрішньої вартості можливий при наявності доступу до повної інформації про оцінювальний об'єкт;

• ліквідаційна вартість - представляє собою чисту суму, яка може бути виручена при ліквідації цієї фірми. Існує «впорядкована ліквідація», за якої процес продажу активів здійснюється протягом часу, який дає можливість одержати максимально можливу в цих випадках ціну нерухомості та «примусова ліквідація», за якої активи продаються швидко в процесі одного аукціону, не враховуючи інтереси власника майна;

• балансова (бухгалтерська) вартість об'єкту - цей вид вартості визначається балансовим рахунком як сума його активів за мінусом зносу, а також сум короткострокових та довгострокових зобов'язань. При цьому основні фонди оцінюються з урахуванням останньої переоцінки за мінусом зносу " та амортизації;

• *'J відновлена (поточна) вартість - це балансова вартість з урахуванням переоцінки активів на дату оцінки вартості [7, с. 10-12]. Визначивши вартість об'єкту реальних інвестицій, далі проводять її оцінку. Оцінка базується на певних принципах, які умовно поділяють на три групи.

До першої групи відносять:

а) принцип вигоди - вкладаючи інвестиції в основні фонди, зокрема, купуючи нерухомість для виробничої діяльності, необхідно визначити, наскільки цей об'єкт буде йому корисним. При цьому вигода буде визначатися можливістю її використання для виконання тих чи інших функцій, і в першу чергу, сприяти в збільшенні прибутку;

б) принцип заміщення означає, що найбільша вартість об'єкту нерухомості не може перевищувати найменшу вартість, за якою можна придбати інший об'єкт з подібною вигодою;

в) принцип очікування - дає можливість визначити поточну вартість майбутніх доходів та вигод, одержаних внаслідок використання об'єкту реальних інвестицій.

Таким чином, перша група принципів оцінки дає можливість інвестору одержати уявлення про цінність об'єкту інвестування.

До другої групи відносять:

а) принцип економічної величини, тобто оптимальний розмір об'єкту власності - одержання оптимального прибутку від використання об'єкту залежить від його економічної величини. Наприклад, земельна ділянка, на якому знаходиться об'єкт власності, за своїми розмірами перевищує величину, необхідну для функціонування цього об'єкта, отже власник об'єкту заплатив лишню суму при придбанні ділянки або платить більшу орендну плату за його використання. В будь-якому випадку це знижує доход, отже, економічна величина - це кількість землі, яка забезпечує найкраще землекористування в цьому регіоні э урахуванням існуючої ринкової кон'юнктури;

б) принцип визначення впливу доходів, що збільшуються або зменшуються, на вартість об'єкту власності -цей принцип означає, що в міру доповнень ресурсів до основних факторів виробництва темпи росту чистих доходів будуть збільшуватися до деякої точки, починаючи з якої доходу ростуть уповільненими темпами. Це уповільнення проходить до тих пір, поки приріст вартості не стане менше, ніж витрати на добавлені ресурси;

в) принцип оцінки збалансованості різних факторів виробництва - це означає, що будь-якому типу землекористування має відповідати оптимальне поєднання факторів виробництва, при якому досягається максимальна вартість землі та об'єкту вартості, на якому він знаходиться;

д) принцип оцінки залишкової продуктивності землі - це означає, що земля має залишкову продуктивність, яка може бути визначена як чистий дохід, віднесений до землі, після оплати праці, капіталу та підприємницької діяльності. Величина залишкової продуктивності землі визначається її місцезнаходженням

Таким чином, друга група принципів оцінки характеризує фактори, які безпосередньо впливають на оцінку усіх засобів виробництва: землі, будівель та споруд обладнання тощо.

До третьої групи відносять:

а) принцип залежності - заключається в тому, що вартість об'єкту власності в значній мірі обумовлена його місцезнаходженням, а також наявністю розвиненої інфраструктури, можливістю встановлення економічних зв'язків з власниками інших об'єктів власності, наявністю кваліфікованої робочої сили, екологічної ситуації тощо;

б) принцип відповідності - означає, що будь-який об'єкт має відповідати нормативним, архітектурним та ринковим стандартам, прийнятим у цьому регіоні;

в) принцип попиту та пропозиції- цей принцип означає, що при наявності збалансованого попиту та пропозиції ринкова ціна як правило відображає вартість (витрати) виробництва об'єкту реальних інвестицій. Перевищення ринкових цін на об'єкт над вартістю його виробництва стимулює створення нових об'єктів до тих пір, поки не наступить рівновага;

г) принцип конкуренції - наявність конкуренції приводить до того, що коли прибуток на ринку перевищує рівень, необхідний для оплати факторів виробництва, то на ньому загострюється конкурентна боротьба, в наслідок чого спостерігається зниження середнього рівня чистих доходів. Отже в кінцевому результаті це суттєво впливає на оцінку об'єктів;

д) принцип зміни вартості - зміна вартості об'єктів нерухомості є постійним процесом, який обумовлюється не лише фізичним зносом, але й іншими факторами, зокрема, зміною вартості сировини, провадженням нової техніки, зміни демографічної ситуації тощо. Таким чином, ці та інші фактори можуть змінювати корисність об'єкту нерухомості та його власність.

Таким чином, третя група включає принципи, які характеризують вплив зовнішнього ринкового середовища на вартість об'єктів реального інвестування.

Синтезом усіх розглянутих вище принципів оцінки вартості об'єктів реального інвестування є принцип найкращого та найбільш ефективного використання об'єкту. Це варіант використання об'єкту, який вибрано серед інших можливих законних варіантів реального інвестування, який є фізично здійснимим, достатньо обґрунтованим, який має реальне фінансове забезпечення і який приводить, зокрема, до найвищої вартості земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт. Цей варіант використання забезпечує об'єкту реальних інвестицій найвищу поточну вартість на дату оцінки.