Рекомендована література:

1. Кобернік с. Г. Та ін. Методика викладання географії в школі: Навчально-методичний посібник. – к.: Стафед-2,2000. – с. 21-27.

2. Даринський а.В. Методика преподавания географии.– м.: Просвещение,1975.–с. 208-241

3. Баранский н.Н. Методика преподавания экономической географии.- м.: Просвещение,1989.

1. Основні прийоми роботи з картами.

Мета роботи з картою в старших класах:

• формування вміння розуміти карту;

• формування уміння користуватися картою як джерелом географічної інформації;

• сприяння розумовому розвитку дітей, зокрема – просторового мислення.

М.М. Баранський визначав значення карти в таких положеннях:

• карта є „альфа і омега” (т.т. початок і кінець) географії. від карти будь-яке географічне дослідження виходить до карти і приходить, з карти починається, картою і закінчується;

• карта не лише пасивно реєструє успіхи географічного дослідження, але й активно стимулює до цйого розширення і поглиблення, оскільки карта „не терпить пустихз місць”;

• карта сприяє виявленню географічних закономірностей, т.т. закономірностей в просторовому розміщенні, співвідношенні, поєднанні і взаємодії явищ на поверхні земної кулі;

• крата – посередник між дослідником і об’єктом його досліджень;

• карта є незамінним знаряддям викладення географічного матеріалу;

• карта є критерієм географічності тощо.

До питань, що можна розкрити з використанням картографічних матеріалів, належать:

1. встановлення причинно-наслідкових зв’язків між економіко-географічними та соціальними явищами та усвідомлення закономірностей їх розвитку;

2. визначення тенденцій та перспектив розвитку сукупності економіко-географічнимх і соціальних явищ;

3. визначення стируктури економіко-географічного об’єкта і взаємозв’язків його компонентів;

4. виявлення взаємовідносин окремого еоконміко-географічного факту і загальної тенденції соціально-економічного розвитку районів, що вивчаються;

5. визначення типовості економіко-географічних і соціальних явищ та оцінка характеру і значення їх для перспектив розвитку країн тощо.

Розуміння карти означає засвоєння головних властивостей географічних карт, вміння пояснювати відношення географічних об’єктів і явищ, встановлювати зв’язки між ними.

Вміння читати карту формується в два етапи:

1. вивчення пояснювального апарату карти (легенда, назва, масштаб)

2. вивчення змісту карти та уміння уявляти реальні об’єкти і явища на основі карти.

Існує три рівні читання карти:

1. елементарне читання карти та плану місцевості (формується в початковій школі);

2. до елементарного читання карти додаються набуті географічні знання (5-7 класи);

3. вміння працювати з картми різної тематики чи комплексними картами (8-10 калси).

Прийоми роботи з картою в старших класах:

• читання карти;

• порівняння географічних об’єктів та територій за картою;

• характеристика окремих територій чи географічних об’єктів за типовим планом шляхом накладання (співставлення) різних тематичних карт;

• оформлення тематичних контурних карт;

• робота з картосхемами, картодіаграмами тощо.

Крім того, застосовуються ігрові форми роботи з картою:

• гра „Знавці номенклатури” (один учень або група учнів називають об’єкти, а інший учень – їх показує);

• гра „Галузі промисловості” (готуються умовні позначки галузей промисловості, а учень повинен вірно приколоти їх в пунсони міст, де вони розвинені);

• гра „Міста та підприємства” (учням роздаються картки. На одній половині карток нависано назви міст, на іншій – назви підприємств. Учні повинні знайти пару)

• тощо.