Графіки (лінійні діаграми)

Графіки складаються на основі цифрового матеріалу, поданого в таблицях, що мітсять такі графи:

• об’єкти;

• кількісні характеристики.

Графік складається з:

1. Вісь координат зі шкалою

2. Координатна сітка

3. графічний образ

4. експлікація.

Прийом побудови графіка має такі етапи:

1. підготовка до складання (розуміння значення графіка, пошук статистичного матеріалу, вибір форми графічної побудови)

2. побудова та оформлення (визначення розміру, масштабу, розмітка олівцем шкали, кінцевий результат)

3. аналіз(з’ясування за допомогою графіка тенденцій в розвитку того чи іншого явища)

Діаграми

Застосовуються для ілюстрації:

• кількісних характеристик об’єктів і явищ, що відрізняються територіальним розташуванням;

• ілюстрації структури явищ і процесів;

• порівняння структур явищ і процесів в різних територіальних одиницях.

Форма діаграми визначається її змістом і цільовим призначенням.

Види діаграм:

• стовпчикові;

• стрічкові;

• секторні;

• структурні квадратні і прямокутні тощо.

Особливий вид графічної схеми при вивченні населення становлять статево-вікові піраміди.

Лекція № 4. Форми організації навчання географії в старшій школі.

1. Лекційно-семінарська система навчання.

2. Методика використання нетрадиційних форм організації навчання (конференцій, семінарів, дискусій, рольових ігор тощо) в старших класах.

3. Система практичних робіт курсу (тематика, зміст, методика складання плану та завдань для практичної роботи). Система вмінь, які формуються в процесі вивчення курсу. Методика використання зошитів для практичних робіт на друкованій основі.

1. Лекційно-семінарська система навчання

Лекційна семінарська система навчання використовується виключно в старших класах. Її застосування сприяє підготовці школярів до самоосвіти, до подальшого навчання. Дана система використовується в рамках класно-урочної системи навчання, вписуючись в розклад уроків.

Лекційно-семінарська система передбачає використання двох основних форм організації навчання – лекцій і семінарів.

Шкільна (навчальна) лекція - усний виклад географічного матеріалу, який відрізняється від розповіді великою складністю логічної побудови, доказів, узагальнень. Вона застосовується при викладанні складного та великого за обсягом навчального матеріалу. Лекція займає весь урок, лише іноді – його частину. Види шкільних лекцій:

• вступна

• тематична

• оглядова (перед іспитами)

• заключна

• інформаційна

• проблемна тощо.

Урок-лекція є системним викладом навчального матеріалу. Вимоги до лекції:

• високий теоретичний рівень

• науковість

• цілісність розкриття теми

• розкриття зв’язків

• зв’язок з життям

• аргументованість

• доказовість висновків

• емоційність викладу тощо.

Після висвітлення кожного питання лекції обов’язковими є висновки. Темп лекції – 120 слів на хвилину. Учні мають навчитися робити конспекти лекції.

Основним недоліком лекційних занять є пасивність учнів та одноманітність їх діяльності. Традиційна лекція – яскравий приклад репродуктивного навчання.

Тому з метою уникнення пасивності учнів на лекційних заняттях можна виористовувати технологію ефективної лекції. У педагогічній літературі США ця стратегія має назву „просунута лекція”, її автори – Р. Джонсон, Д.Джонсон і Дж.Сміт.

Матеріал лекції складається зі смислових одиниць, передача кожної з яких здійснюється в технологічному циклі „виклик → осмислення змісту → рефлексія”.

Для організації діяльності учнів використовується прийом „бортового журналу”.

Стадія виклику у кожній смисловій одиниці здійснюється у такій послідовності:

• список відомої інформації;

• її систематизація;

• відповідні питання вчителя і т.д.

Інформація, отримана на стадії виклику, обговорюється в парах і заноситься в ліву частину „бортового журналу”.

Відома інформація і передбачення	Нова інформація

На смисловій стадії робота може бути організована так: один учень працює зі списком у графі „передбачення”, ставить знаки „+” і „-„ залежно від правильності передбачень; другий записує тільки нову інформацію. Учні працюють індивідуально.

На стадії рефлексії (роздумів) триває попереднє підбиття висновків: зіставлення двох частин „бортового журналу”, підсумовування інформації, її запис і пдготовка до оговорення в класі. Організація записів може бути і іншою, наприклад, кожен учень заповнює обидві колонки таблиці, а потім відбувається обговорення у парах.

Потім настає новий цикл роботи з іншою частиною тексту. Дуже важливою є підсумкова рефлексія (остаточне підбиття підсумків), тому що вона може стати початком виходу на нове завдання, дослідження.