1.3. Облікові вимірники, які використовуються в бухгалтерському обліку

Одиниці вимірювання за допомогою яких обліковуються господарські засоби, джерела їх утворення, а також господарські операції, називаються обліковими вимірниками.

У бухгалтерському обліку для відображення руху засобів, коштів і господарських процесів використовують три види вимірників: натуральні, трудові та грошові (вартісні).

Натуральні вимірники застосовують передусім для отримання інформації про забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, паливом тощо. В обліку використовують такі натуральні вимірники:

• ваги (грами, кілограми, центнери, тонни);

• міри довжини (сантиметри, метри, кілометри);

• об’єму (літри, кубічні метри);

• площі (квадратні метри, гектари);

• кількості (штук).

Натуральні вимірники не можуть виконувати функцію узагальнення, оскільки неможливо підрахувати загальну кількість виробничих запасів, окремі види яких поряд з наочною відмінністю мають також різні одиниці виміру.

Трудові вимірники використовуються з метою обліку кількості відпрацьованого часу та обліку праці, витраченої на виготовлення продукції, та виражаються в одиницях часу (дні, години, хвилини). Використовуються ці вимірники при нарахуванні заробітної платні працівникам підприємства та при визначенні середньоспискового складу працівників, рівня продуктивності праці тощо. Трудові вимірники також не можуть виконувати функцію узагальнення.

Грошові (вартісні) вимірники (гривні, копійки) є універсальними, за допомогою яких узагальнюються всі господарські операції та явища, що раніше виражалися в натуральних і трудових вимірниках. Грошові вимірники використовуються поряд з натуральними і трудовими при обліку заробітної платні, матеріалів, готової продукції, її реалізації, доходів, збитків, у розрахунково-кредитних операціях тощо, а також для узагальнення й визначення результатів виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства, організації, установи за звітний період при складанні поточних і річних фінансових звітів, планів розвитку підприємства.

Отже, різні вимірники, що використовуються в обліку, тісно пов’язані один з одним і в окремих випадках застосовуються разом, що забезпечує правильну характеристику об’єктів обліку.

Розділ 2. Предмет і метод бухгалтерського обліку

2.1. Предмет та об’єкти бухгалтерського обліку

Предметом бухгалтерського обліку є господарська діяльність підприємства, що складається з окремих господарських операцій. Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення, тобто виробництво, розподіл, обіг і споживання.

Сутність предмета бухгалтерського обліку розкривається через його об’єкти. Об’єкти бухгалтерського обліку можна об’єднати в три великі групи:

1. Господарські засоби (активи), які забезпечують корисну співпрацю людей в процесі господарської діяльності підприємства.

2. Джерела утворення господарських засобів (капітал), які дають відповідь на питання, за рахунок чого сформовано господарські засоби.

3. Господарські процеси та їх результати, що виражають в сукупності доцільність і напрямок діяльності підприємства.

До першої групи об’єктів бухгалтерського обліку відносяться господарські засоби. В залежності від видів та розміщення вони поділяються на:

1. засоби сфери виробництва;

2. засоби сфери обігу;

3. засоби невиробничої сфери;

4. нематеріальні засоби.

Класифікацію господарських засобів за їх видами і розміщенням наведено на рис. 1.1.

Засоби сфери виробництва характеризуються тим, що вони беруть безпосередню участь у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг.

Засоби сфери виробництва в залежності від їх призначення і виконуваних ними функцій у процесі виробництва поділяють на засоби праці та предмети праці.

Засоби праці — це речі, за допомогою яких робоча сила впливає на предмети праці з метою одержання продукту праці. До засобів праці належать земельні ділянки, будівлі і споруди, машини і обладнання, транспортні засоби та ін., які створюють необхідні умови для здійснення всіх господарських процесів.

Характерною особливістю засобів праці є те, що вони беруть участь у процесі виробництва тривалий термін і тому не раптом, а поступово (у вигляді амортизаційних відрахувань) переносять свою вартість на собівартість створюваної на підприємстві продукції.

Засоби праці, за винятком малоцінних та швидкозношуваних предметів, називаються основними засобами.

Предмети праці представлені сировиною, напівфабрикатами, матеріалами, паливом, будівельними матеріалами, незавершеним виробництвом та ін. Характерним для них є одноразове і повне споживання у виробничому циклі, яке супроводжується перенесенням всієї їх вартості на собівартість створюваної продукції.