1.3. Принцип аудиторського контролю

Згідно з МСА 200 „Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності”, затверджені Аудиторською палатою України принципи аудиту, як незалежної форми фінансово-господарського контролю, включають незалежність аудитора, його професійну поведінку, об’єктивність та компетентність, конфіденційність і чесність, дотримання технічних стандартів.

Незалежність аудитора – обумовлена його професійною діяльністю проведення експертної оцінки бухгалтерського обліку і звітності щодо правдивості відображення господарської діяльності суб’єкта підприємництва. Незалежність аудитора ґрунтується на відсутності матеріальної заінтересованості аудитора у результатах діяльності суб’єкта, який перевіряється. Законодавством надано право аудитору виконувати роботу самостійно незалежно від волі замовника, його безпосереднього керівника, спираючись на законодавство та нормативно-правові акти.

Професійна поведінка – це норма поведінки, яка забезпечує моральний характер взаємовідносин між людьми, що ґрунтуються на професійній діяльності. Незважаючи на загальні вимоги до моральних якостей і наявність єдиної трудової моралі фахівців, існують ще специфічні норми поведінки тільки для деяких видів професійної діяльності. Виникнення і розвиток таких норм ґрунтуються на моральних засадах людської гідності та гуманізації внутрішньо професійних відносин:

Об’єктивність – неупередженість при дослідженні питань, поставлених на вирішення аудиту замовником, складання висновків лише на основі результатів дослідження, які мають бути підтвердженні системою доказів (первинних документів, норм і нормативів, облікових регістрів, інвентаризаційних описів, актів та ін.)

Компетентність – висока професійність при дослідженні аудитором питань, поставлених замовником, спираючись на норми аудиту, володіння методиками проведення наукових досліджень з економіки. При проведенні аудиту необхідний науковий підхід до вибору методики виконання окремих аудиторських процедур при дослідженні господарських процесів, інвестицій, фінансового менеджменту, маркетингу та ін.

Конфіденційність – (від лат. confidentio – довір’я) – збереження у таємниці інформації, наданої замовником аудитору для дослідження, а також нерозголошення результатів дослідження без згоди на те замовника. Винятком є надання аудитором інформації правоохоронним органам (судам, прокуратурі, арбітражу, слідчим та ін.) за спеціальним рішенням, погодженим із замовником.

Принципи аудиту ґрунтуються на його незалежності як виду фінансово-господарського контролю високих професійних, культурних і морально-вольових якостей аудитора, науковій організації і прогресивній методології виконання аудиторського процесу.

1.4. Предмет аудиторського контролю

Аудиторський контроль, як складова частина фінансово-господарського контролю, розкриває нові явища у підприємницькій діяльності суб’єктів господарювання, встановлює закономірності їх з метою удосконалення цієї діяльності на наукових основах. На всіх стадіях розширеного виробництва, яке воно охоплює, розподіл, обмін і споживання продукту в суспільстві, аудиторський контроль вивчає продуктивні сили і виробничі відносини з метою виявлення суперечностей і своєчасного регулювання їх із застосуванням економічних важелів.

Предметом аудиторського контролю є процес розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і додержання його економіко-правового регулювання в умовах ринкової економіки.

Об’єктами аудиторського контролю є предмети і засоби праці, а також сама праця, яка використовується в процесі розширеного відтворення суспільно необхідного продукту.

У процесі функціонування аудиторський контроль сформував свій метод у системі прикладних економічних наук. Метод аудиторського контролю у здійсненні своїх функцій характеризується використанням загальнонаукових і власних методичних прийомів контролю розширеного відтворення суспільно необхідного продукту.

Характеристика методу аудиторського контролю представлена на рис. 1.1.

Метод аудиторського контролю – це сукупність методичних прийомів контролю процесів розширеного відтворення суспільно-необхідного продукту і відповідність його законодавчо та нормативно-правовому регулюванню в умовах ринкової економіки.

За формою і метою здійснення розрізняють аудит зовнішній (незалежний) і внутрішній (залежний, тобто підлеглий тій фірмі, у якій він проводиться).

Аналіз стандартів аудиту, законодавчих актів та спеціальної літератури дає змогу виділити такі загальновизнані у теорії та практиці види аудиту: внутрішній та зовнішній.

Внутрішній аудит – це перевірки, виконані всередині суб’єкта господарювання його працівниками (внутрішніми аудиторами) з метою надання необхідної інформації керівництву для прийняття управлінських рішень і здійснення внутрішнього поточного контролю.

Для цього на підприємстві можуть бути створені спеціальні служби внутрішнього аудиту (посади внутрішніх аудиторів). Завдання внутрішньої аудиторської служби полягає у наданні допомоги членам організації ефективно виконувати свої професійні обов’язки – відділ внутрішнього аудиту є складовою частиною організації і функціонує в рамках політики, визначеної керівництвом і правлінням (радою директорів). Зовнішній аудит здійснюють незалежні професіонали, аудиторські фірми.

Мета і задачі зовнішнього аудиту відрізняються від контролю на державних підприємствах. У найбільш загальному виді мета і задачі останнього складаються в забезпеченні схоронності державної власності, ощадливого використання ресурсів, виконання планових завдань, правильності ведення обліку, складання звітності та ін. Метою ж і задачею зовнішнього аудиту є підтвердження правильності звітності, організації обліку, оцінка відповідності внутрішнього контролю (аудиту) політиці, меті діяльності підприємства тощо.

На перших етапах розвитку зовнішній аудит зводиться до підтвердження звітності. Розвиваючись, зовнішній аудит став спиратися на внутрішній, використовувати його результати. Час, який вивільняється, аудитори могли використовувати для надання клієнтам супутніх послуг, спираючись на результати внутрішнього аудиту.

Зовнішній аудит тих фірм, де є і внутрішній, з погляду їх мети і задач необхідно розглядати як єдине ціле. Ця обставина має важливе значення для української економіки. Вивчивши світовий досвід розвитку аудиту, особливо протягом останніх 25-30 років, ми повинні взяти на озброєння все краще, минаючи етап проб і помилок. Насамперед необхідно орієнтуватися на внутрішній аудит й організувати його на великих підприємствах відповідно

Аналіз

Синтез

Індукція

Дедукція

Аналогія

Моделювання

Абстрагування

Конкретизація

Системний аналіз

Функціонально-вартісний аналіз

Інвентаризація

Контрольні заміри робіт

Вибіркові спостереження

Суцільні спостереження

Технологічний контроль

Хіміко-технологічний контроль

Експертизи різних видів

Службове розслідування

Експеримент

Економічний аналіз

Статистичні розрахунки

Економіко-математичні методи

Інформаційне моделювання

Дослідження документів

Камеральні перевірки

Нормативно-правове регулювання

Групування недоліків

Документування результатів проміжного контролю

Аналітичне групування

Слідчо-юридичне обґрунтування

Систематизоване групування

Складання аудиторського звіту та висновку

Узагальнення і реалізація результатів перевірки

Рис. 1.1. Характеристика методу аудиторського контролю

до кращих світових зразків, оскільки саме він визначає ефективність роботи підприємства і результати зовнішнього аудитора.

Внутрішній аудит здійснюється у великих акціонерних товариствах, корпораціях, комерційних банках. Організаційно це, як правило, комітет аудиторів при раді директорів (раді правління). Щодо масштабів роботи внутрішній аудит поділяють на загальний – з усіх питань аудиту фірми в цілому і локальний – з окремих напрямків аудиту (технології, бухгалтерського обліку).

Внутрішній аудит здійснюється за такими напрямками:

- аналіз системи обліку і звітності;

- вивчення бухгалтерської (фінансової) і операційної інформації (за окремими статтями витрат, залишків на бухгалтерських рахунках та ін.);

- вивчення ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання;

- аналіз адекватності політики в сфері менеджменту;

- оцінка якості облікової інформації;

- розробка проектів управлінських рішень;

- проведення стратегічного аналізу;

- розробка фінансових прогнозів.

Зовнішній аудит користується послугами і контролює внутрішніх аудиторів.

Таким чином, першочерговою задачею великих національних підприємств є формування внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит там, де він створений, є обов'язковим. Зовнішній аудит може бути добровільним (за бажанням підприємств-клієнтів) і обов'язковим (відповідно до законодавчих актів). Так відповідно до Закону України “Про аудиторську діяльність” аудит акціонерних товариств, страхових компаній, комерційних банків, фондів, бірж проводиться щорічно. Обов'язковий аудит може бути організований також за рішенням суду чи слідчих органів.

Необхідно відзначити, що зовнішній аудит обов'язковий для всіх підприємств у Великобританії, а в більшості країн – тільки для великих. Причому в деяких країнах той самий аудитор здійснює супутні послуги щодо ведення обліку, складання звітності та її аудиту. Таких недоліків нам необхідно уникнути.