Тема 3. Аудит Розділ 1. Методологічні і нормативні основи аудиту

1.1. Поняття аудиту, його відмінність від ревізії

Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину. Офіційна реєстрація перших професійних аудиторів відбулася в 1853 році у Великобританії, проте згадки про аудиторів містяться у документах, датованих 1299 роком. Термін „аудитор” – латинського походження, що в перекладі на українську мову означає „він вислуховує”.

У давні часи контроль на приватному рівні найбільшого розвитку набув у древній Греції та Римі, на державному – у Вавилоні, Єгипті та Китаї. Тенденція паралельного співіснування контролю на приватному і державному рівнях зберігається в багатьох європейських державах.

Виникнення аудиту пов’язано з розподілом інтересів тих, хто безпосередньо займається керуванням підприємством (адміністрація, менеджери), і тих, хто вкладає гроші в його діяльність (власники, акціонери, інвестори). Останні не могли і не хотіли покладатися на ту фінансову інформацію, яку подавали керівники і підлеглі їм бухгалтери підприємства. В умовах господарювання мають місце банкрутства підприємств, обман з боку адміністрації підприємства, що значно підвищували ризик фінансових вкладень. Акціонери хотіли бути впевнені в тому, що їх не обдурюють, що звітність, яка подається адміністрацією, повністю відображає реальний фінансовий стан підприємства. Для перевірки правильності фінансової інформації і підтвердження фінансової звітності запрошувались люди, яким, на думку акціонерів, можна було довіряти. Головними вимогами до аудитора були його беззаперечна чесність і незалежність.

Історичною батьківщиною аудиту є Англія, де з 1844 року виходить серія законів про компанії, відповідно до яких правління акціонерних компаній зобов’язані запрошувати не менше ніж один раз на рік спеціальну людину для перевірки бухгалтерських рахунків і складання звіту для акціонерів.

У Російській Імперії, до складу якої входили всі теперішні країни СНД, звання аудитора було введене царем Петром І. Посада аудитора вміщувала в себе деякі обов’язки діловода, секретаря і прокурора. Аудиторів у Росії називали присяжними бухгалтерами.

У країнах СНД, які виникли на території СРСР, аудиторська діяльність у сучасному вигляді з’явилась порівняно недавно, і в зв’язку з економічними реформами отримує все більше розповсюдження. Першими аудиторськими організаціями в колишніх республіках СРСР стали представництва та дочірні підприємства акціонерного товариства „Інаудит”, яке було засновано восени 1987 року. Спочатку аудит проводився на спільних підприємствах, пов’язаних з участю іноземного капіталу, так як зарубіжні партнери вимагали подання їм звітності, яка підтверджена незалежною аудиторською організацією. З виникненням нових форм підприємницької діяльності, появою товариств акціонерних і з обмеженою відповідальністю, комерційних банків та інших підприємств, сфера застосування аудиту значно розширилась. Аудиторські послуги в країнах СНД пропонує і так звана Велика шістка найбільших аудиторських фірм світу, до якої входять: Deloitte & Touche, Ernst & Young, Artur Anderson, Price Waterhouse, Cooper & Lybrant, KPMG. Кожна з цих фірм є великим міжнародним угрупуванням, фірми-члени якого працюють у багатьох країнах світу. Всі ці фірми за своєю організаційною структурою є партнерствами (товариствами) з необмеженою відповідальністю. Кожна з груп, яка входить до Великої шістки, в цілому пропонують весь спектр аудиторських і консультаційних послуг, а окремі фірми, які входять в дану групу, можуть мати певну спеціалізацію (податкове консультування і аудит у певній сфері бізнесу та інше).

Аудиторська діяльність у країнах СНД – в Україні, Російській Федерації, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані та інших – розвивається в міру розвитку ринкової економіки, форм власності капіталу. Аудиторська діяльність у цих країнах регулюється спеціальним законодавством та нормативно-правовими актами з аудиту. Позитивним урозвитку аудиту в країнах СНД є те, що створено координаційний центр з аудиту за участю певних структур ООН, Асоціації аудиторів і бухгалтерів СНД, Асоціації аудиторів і бухгалтерів країн-учасниць.

Аудит – це об'єктивний систематичний процес незалежної перевірки достовірності і правдивості фінансової звітності (форми №№ 1 – 6), обліку первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності підприємства. Встановлення ступеня відповідності цих документів чинним критеріям (законам, інструктивним нормативним актам) і повідомлення результатів власникам підприємств, їх керівникам і трудовим колективам, власникам акцій, кредиторам, інвесторам, який здійснюється компетентною незалежною особою, яка виносить висновок про якісну сторону інформації.

Аудит необхідний для виключення конфлікту між власниками, кредиторами й іншими групами людей, що користуються фінансовими звітами, і адміністраторами підприємств, що надають звітність, де можуть бути зроблені навмисні помилки, і виникає потреба в неупередженій думці фахівця про достовірність звіту. Аудиторська перевірка фінансової звітності зміцнює власне положення керівництва підприємства і зменшує недовіру до його роботи як службовця чи представника власників. Проведення аудиту перешкоджає несумлінному і неправильному складанню звітів.

Основною метою аудиту, відповідно до Законодавства України, є затвердження незалежним аудитором поточної річної звітності підприємства, що перевіряється, а також розробка правильного представлення про результати господарських операцій і фінансовий стан на кінець звітного періоду з обов'язковою оцінкою її законності і правильності обліку операцій, пов'язаних зі змінами статутного капіталу, різними трансформаціями підприємства, змінами способів реалізації цінних паперів і методів виплати дивідендів по них.

Аудит поділяють на три види:

1. аудит фінансових звітів;

2. погоджений аудит;

3. аудит господарської діяльності (управлінський і виробничий).

Аудиторські послуги має право здійснювати фірма при наявності реєстру суб'єктів аудиторської діяльності і сертифікату аудитора, виданих Аудиторською палатою України. У відповідності зі статтею 3 Закону України “про аудиторську діяльність” аудиторська діяльність містить у собі організацію і методичне забезпечення аудита, практичне виконання аудиторських перевірок і зв'язаних з ними експертиз.

Аудиторські послуги можуть виявлятися також з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподатковування, аналізу фінансово-господарської діяльності й інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до розділу 6 статті 22 Закону України “про аудиторську діяльність”, аудитори і аудиторські фірми України мають право:

- самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань і досвіду;

- одержувати необхідні документи, що мають відношення до предмета перевірки і які знаходяться як у замовника, так і у третьої особи. Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи, що стосуються предмета перевірки, зобов'язані надати їх за вимогою аудитора (аудиторської фірми), зазначені вимоги повинні бути офіційно засвідчені замовником;

- одержувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва і працівників замовника;

- перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб'єкта господарювання проведення, контрольних оглядів, вимірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

- залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

У статті 23 зазначеного вище Закону України визначені обов'язки аудиторів і аудиторських фірм. Аудитори й аудиторські фірми зобов'язані:

- належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку і звітності замовника, їх достовірності, повноту і відповідність чинному законодавству і встановленим нормативам;

- повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності;

- зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту і виконанні інших аудиторських послуг, не розголошувати дані, що складають предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах чи в інтересах третіх осіб;

- відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства України;

- обмежувати свою діяльність представленням аудиторських послуг і інших видів робіт, що мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок чи експертиз.

У розділі 6 статті 25 Закону України “про аудиторську діяльність” чітко визначена відповідальність як аудиторів, так і аудиторських фірм. За неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор (аудиторська фірма) несе майнову й іншу відповідальність, що визначена в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично заподіяних замовнику збитків з їхньої вини. Усі суперечки майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) і замовником вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог чинного законодавства. За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора Аудиторською палатою можуть бути застосовані стягнення у виді попередження, припинення дії сертифіката.

Як аудиторська перевірка, так і документальна ревізія досліджують один предмет – фінансово-господарську діяльність підприємства, використовуючи при цьому загальні методичні прийоми і процедури фінансово-господарського контролю. Вони встановлюють негативні явища з метою ліквідації їх і неприпустимості порушень у наступному періоді.

Ревізія проводиться відповідно до Закону України “про державні контрольно-ревізійні служби в Україні”. Варто врахувати, що: 1) ревізія призначається, як правило, вищестоящою організацією і фінансується нею; 2) виявлені ревізією недоліки мають адресність матеріальних збитків; 3) ревізією передбачається оцінка виконання посадових обов'язків керівництва підприємства; 4) ревізія не виконує прогнозних функцій та в проведенні ревізії керівник підприємства, як правило, не зацікавлений; 5) в обов’язки ревізорів не входять функції консультантів і експертів з питань, які цікавлять спеціалістів підприємства.

Аудиторська перевірка проводиться на підставі Закону України “про аудиторську діяльність”, крім того: 1) аудитора або аудиторську фірму керівництво підприємства вибирає за своїм розсудом і оплата аудиторських послуг здійснюється на договірній основі за рахунок замовника і відноситься на поточні витрати; 2) виявлені недоліки в обліку на підприємстві при проведенні аудиту не мають адресності і аудитор не оцінює виконання посадових обов'язків керівництвом підприємства; 3) при виявленні помилок у обліку і звітності аудитор тільки допомагає по можливості виправити існуючі помилки і не застосовує будь-яких заходів покарання, на відміну від ревізії; 4) аудитор виконує прогнозні функції, і в проведенні аудиту керівник, як правило, зацікавлений; 5) в обов'язки аудиторів входять функції консультантів і експертів щодо цікавих для підприємства питаннь.