4.2. План рахунків бухгалтерського обліку

Центральне місце в побудові бухгалтерського обліку, організації всього облікового процесу займає План рахунків, який визначає основні методологічні рішення з ведення обліку, забезпечення однаковості відображення відповідних операцій і процесів, нагромадження облікової інформації, необхідної для систематичного контролю, складання звітності та проведення економічного аналізу.

План рахунків є директивним документом, обов’язковим для всіх підприємств. План рахунків та Інструкція розробляються Міністерством фінансів України.

Інструкція про застосування плану рахунків встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств.

План рахунків — систематизований перелік рахунків, який забезпечує групування необхідної інформації про господарську діяльність підприємства, визначає побудову всієї системи бухгалтерського обліку з метою одержання необхідних даних для управління, контролю і звітності.

План рахунків побудований за десятковою системою. Рахунки поділяються на 10 класів, кожен рахунок має субрахунки в межах 10. Тому і цифрою коду є клас рахунка, ІІ — номер синтетичного рахунка в цьому класі, ІІІ — номер субрахунка. В практичній діяльності застосовують щонайменше двозначні коди.

Структура Плану рахунків така:

Клас 1. Необоротні активи

Клас 2. Запаси

Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи

Клас 4. Власний капітал та забезпечення зобов’язань

Клас 5. Довгострокові зобов’язання

Клас 6. Поточні зобов’язання

Клас 7. Доходи і результати діяльності

Клас 8. Витрати за елементами

Клас 9. Витрати діяльності

Клас 10. Збалансові рахунки

Структура Плану рахунків відповідає структурі Балансу (форма № 1) та Звіту про фінансові результати (форма № 2). Залишки рахунків класів 1 – 3 дають можливість заповнити актив Балансу, а класів 4 – 6 – пасив. Звіт про фінансові результати складається за даними рахунків класів 7 – 8.

Рахунки класу 10 є відокремленими та розкривають інформацію про наявність та рух майна, що не належить підприємству, але знаходиться в його тимчасовому розпорядженні чи користуванні, а також умовні зобов’язання. Облік на цих рахунках ведеться за простою системою без застосування подвійного запису.

4.3. Подвійний запис, його сутність і значення

У результаті господарських операцій відбуваються двоїсті і рівновеликі зміни господарських засобів і джерел їх утворення. Це обумовлює необхідність відображати господарські операції на рахунках способом подвійного запису, сутність якого полягає у тому, що кожну операцію в одній і тій сумі записують двічі – з дебету одного рахунка і кредиту іншого.

Порядок відображення господарських операцій на рахунках способом подвійного запису розглянемо на прикладі (табл. 1.13). Початкове сальдо з рахунка “Каса” складає 500 грн, а з рахунку “Рахунки в банках” — 25000 грн. Протягом періоду відбулася така операція: 1) отримано в касу з поточного рахунка грошові кошти в сумі 1000 грн.

Таблиця 1.13. Схема відображення господарських операцій на рахунках способом подвійного запису

Дебет Каса Кредит			Дебет Рахунки в банках Кредит
Сальдо початкове = 500			Сальдо початкове = 25000
1) збільшення (+) 1000				1) зменшення (–) 1000
Оборот (+) = 1000	Оборот (–) = 0		Оборот (+) = 0	Оборот (–) = 1000
Сальдо кінцеве = 1500			Сальдо кінцеве = 24000

Перш ніж відобразити господарську операцію на відповідних рахунках необхідно скласти бухгалтерське проведення (проводку), під якою розуміють визначення дебету одного та кредиту іншого рахунка і суми. У вищенаведеному прикладі проводка буде такою:

Дебет „Каса”

Кредит „Рахунки в банках” 1000 грн.

Кожна господарська операція внаслідок подвійного запису обумовлює взаємозв’язок між певними рахунками. Взаємозв’язок рахунків, який виникає в результаті відображення на них господарських операцій подвійним записом називається кореспонденцією рахунків, а самі рахунки – кореспондуючими.

У залежності від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості і складні бухгалтерські проводки. Простою називають бухгалтерську проводку, при якій один рахунок дебетується, а інший кредитується на ту ж саму суму, а складною — коли один рахунок дебетується, а декілька кредитуються, або навпаки.