110. Правовий статус особи в країнах арабського світу

Ісламська концепція права базується, по-перше, на постулатах ісламу як релігії, по-друге, іслам – це система норм, що регулюють спосіб життя мусульманина в усіх його аспектах, у тому числі й правових. У зв’язку з цим в ісламі не проводиться чіткого розмежування між правом, з одного боку, та релігією й мораллю – з іншого.

Основною відмінністю європейської та ісламської концепцій прав людини, є те, що якщо західна теорія природного права знаходить витоки права в природі людей і вважає суб’єктивні природні права людини джерелом закону, то іслам, навпаки, джерелом прав і свобод людини визнає мусульманське право, засноване на релігійних нормах, відображених в Корані й Суні.

У теорії мусульманського права вважається, що прийняття ісламу робить усіх людей рівними незалежно від їх соціального походження, кольору шкіри чи мови. Мова, зокрема, йде про рівність усіх перед законом та судом.

Однак, незважаючи на таку ніби-то толерантність стосовно прав людини в ісламі, усе ж класичне мусульманське право розмежовує права немусульманин та мусульман, де останнім надається перевага.

111. Способи набуття громадянства у зарубіжних державах

Філіація — набут­тя громадянства у зв'язку з народженням. Закони різних держав базуються на принципах або "права крові", або "пра­ва грунту". Згідно з принципом "права крові" дитина набу­ває громадянства батьків незалежно від місця народження. Згідно з принципом "права грунту" дитині надається грома­дянство держави, на території якої вона народилася неза­лежно від громадянства батьків.

Натуралізація — індивідуальне прийнят­тя до громадянства за проханням заінтересованої особи. Згідно із законом прохання приймається до розгляду уповно­важеним державним органом лише через певний строк про­живання у країні (США, Україна, Франція - 5, Англія - 7).

Вимога додержання строків натуралізації від 5 до 10 ро­ків закріплена 1961 року в Конвенції ООН щодо скорочення безгромадянства.

Трансферт означає автоматичну зміну громадянства осіб у зв'язку з передачею території, де вони проживають, від однієї держави до іншої.

Дарування громадянства здій­снюється за особливі заслуги перед державою на основі поста­нови компетентних органів (президента, Сенату), неза­лежно від терміну постійного проживання, знання мови т. ін.

112. Способи припинення громадянства у зарубіжних державах

За національним правом більшості держав підстави втра­ти громадянства такі.

Експатріація — вихід з громадянства за власним ба­жанням. Згідно з законодавством Англії, США і ряду інших держав для експатріації не потребується дозволу державних органів — вона здійснюється за односторонньою заявою про відмову від громадянства. У Франції свобода експатріації існує лише для осіб, які набули громадянства Франції за "правом крові" за кордоном. У Німеччині свобода експатріації об­межена для державних службовців, суддів, військовозобов'язаних які не відбули строкової служби.

Денатуралізація — примусове позбавлення громадян­ства, набутого в результаті натуралізації. Денатуралізація базується на концепції недостатньої усталеності зв'язку на­туралізованого громадянина з його новою батьківщиною.

Денаціоналізація — примусове позбавлення громадян­ства осіб, які набули його за правом народження.