Тема 7: Застосування інновацій в управлінні логістичним ланцюгом постачань
Куди скерувати компанію в скрутні часи? Необхідно повернутися до фундаментальних речей. Це інновації. Але головне - не творити інновації заради інновацій. Інновації - це зростання, для якого життєво необхідне гармонійте поєднання трьох складових – емпатії, креативу і розумного виконання. А організаційному масштабі емпатія - це інтуїція, що здатна чітко ідентифікувати потреби людей за межами компанії і, таким чином, створити додану цінність. Креатив - здатність генерувати нові ідеї в продуктах, послугах і бізнесі, які є інноваційними та індивідуальними. Впровадження - мистецтво розумного виконання речей. Не існує хороших ідей для легких часів, але існує реальний секрет, як вижити в скрутний період.
На індивідуальному рівні, емпантія дозволяє вийти за межі власних кордонів мислення і побачити світ іншими очима. На рівні організації, емпатія - це інтуїція відчувати людей, які купують ваші продукти і послуги. І таке відчуття є досить специфічним, тому що виходить далеко за межі звичайних ринкових досліджень.
Компанії, які щиро намагаються зрозуміти своїх клієнтів, ідентифікують нові можливості швидше за конкурентів. Такі компанії мають сміливість взяти на себе ризики впровадження нових ідей і приймати більш ефективні рішення на всіх рівнях організації.
-----------------
Усвідомити себе в новій ролі - постачальника рішень.
----------------------------
Необхідність впровадження логістичного управління інноваційної діяльності підприємства обумовлена об’єктивними факторами:
Інноваційна діяльність потребує швидкого та якісного виконання етапів інноваційного процесу. Цього можна досягти шляхом раціонального управління потоками на кожному етапі інноваційного процесу, за умов зменшення витрат необхідних ресурсів для створення інноваційного продукту, що дозволяє підвищувати його загальну ефективність.
Здійснення інноваційної діяльності завжди характеризується ризиком. Зокрема, істотний вплив на інноваційну діяльність підприємства можуть чинити такі ризики, як необґрунтований вибір постачальників ресурсів, неякісно організована система управління запасами тощо. Логістичне управління повинне забезпечити мінімізацію ризиків за рахунок організації ефективного управління запасами, удосконалення матеріального забезпечення, оптимізації сукупних витрат при здійсненні інноваційної діяльності.
Інноваційний процес базується на розробці ідеї, яка є результатом обробки великого об’єму інформації. Отже, залучення логістичного управління інформаційними потоками створює сприятливі умови для формування та використання матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів необхідних для розробки інноваційного продукту.
Основними функціями, які повинні забезпечувати логістізацію управління інноваційної діяльності підприємства, мають бути:
упорядкування внутрішніх і зовнішніх зв'язків з метою залучення у виробництво інноваційного продукту специфічних ресурсів, а також підвищення ефективності їх використання;
нормування вимог до економного, раціонального використання специфічних важкодоступних ресурсів, необхідних для інноваційної діяльності підприємства;
контроль за технологічними ланками інноваційного виробничого процесу й виявлення його «вузьких місць», які генерують основні додаткові виробничі витрати.
Причина цієї помилки – в глибокому нерозумінні зв’язку між структурою та результатами діяльності організації. Адже для досягнення результатів важливі не лише характеристики, кількість та розміщення ресурсів. Успіх армії визначається якістю тих рішень, які приймають офіцери та солдати, що є головною бойовою силою. Так само структура організації приноситиме очікувані результати тільки тоді, коли покращиться здатність компанії приймати і досягати ключових рішень краще та швидше, ніж конкуренти. Організаційна структура – не єдиний вирішальний фактор результативності. Інколи вона взагалі не має значення. Ось чому після зміни структури проблеми можуть навіть загостритись.
Для більшості компаній це означає фундаментально відмінний підхід до реорганізації. Замість аналізу сильних та слабких сторін, можливостей та загроз, потрібно розпочати з того, що ми називаємо аудитом рішень. Завдання такого аудиту – окреслити набір тих рішень, від яких залежить досягнення стратегії Вашої компанії, та визначити організаційний рівень, на якому дані рішення мають прийматися та виконуватися. Якщо Ви зможете вибудувати структуру організації відповідно до цих рішень, ефективність компанії зросте.
Шість кроків, як реорганізувати компанію навколо рішень:
Визначте, які рішення є ключовими для Вашої компанії;
З’ясуйте, де саме (на якому рівні) ці рішення мають прийматися;
Організуйте Вашу структуру навколо основних цінностей організації;
Визначте рівень повноважень, якого потребують ті, хто приймають рішення, та надайте їм такі повноваження;
Відрегулюйте інші елементи організаційної системи так, щоб підтримати ухвалене рішення та його виконання;
Забезпечте ваших менеджерів усім необхідним для того, щоб вони приймали рішення швидко і якісно.
Будь-яка зміна в структурі, можливо, призведе до змін на ключових позиціях компанії та процесах. Це також потрібно враховувати та розробити нову модель відносин. І, зрештою, потрібно допомогти менеджерам розвинути навички, що допоможуть їм швидко та якісно приймати рішення та реалізовувати їх.
Теорія обмежень системи (ТОС) є частиною підходу до виробничого та календарного планування.
зробити "пропозицію мафії", тобто пропозицію, від якої клієнт не зможе відмовитися. Головне - точно ідентифікувати свого клієнта.
ТОС - це комплексний підхід до управління бізнесом, заснований на розумінні того, що кожна організація має конкретну мету і декілька"обмежень", що визначають "пропускну здатність" всієї організації.
"Перегони", "Що таке Теорія Обмежень"
Рис. Стратегія компанії, що використовує ТОС
більшість виробничих процесів реалізує людина, а оскільки людина є частиною виробничої системи, саме вона стає найбільш слабкою ланкою системи! Тому що саме людині доводиться приймати правильні/неправильні рішення.
Основна складність для керівництва - це боротьба з існуючими стереотипами.
ТОС – філософія. Що розуміємо під словом «філософія», з’ясуймо спочатку в словнику:
Філосо́фія (від грец. φιλοσοφια — в дослівному перекладі «любов до мудрості») — особлива форма пізнання світу, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.
Щоб довго не вдумуватись у вище наведений фрагмент, наведу слова відомого німецького філософа Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля, який в лаконічній манері чітко дав визначення філософії:
Філософія є наукою про причини, або наукою про «чому?»
Питання «чому?» тут найважливіше.
Проте новизна та особливість філософії ТОС полягає в тому, що вона має чіткі рамки, як, де і для чого задавати запитання «Чому?». Як? – для цього в ТОС розроблено дієві інструменти, такі як Грозові хмарини, Дерево існуючої дійсності, Дерево майбутньої дійсності тощо. Де? - безумовно це сфера управління бізнесом. Для чого? – щоб покращити це управління і рухатись в напрямку до поставленої цілі.
ТОС – це філософія, яка спонукає до мислення і переосмислення. Постійне запитання «Чому?» може бути як суперлокомотивом та джерелом проривних рішень, так і, з іншого боку, може втомлювати та викликати відторгнення через постійний рух, постійний пошук нових причин та знань, постійну перевірку правдивості власних переконань.
Тема 8: Моделювання (проектування) логістичного ланцюга постачань та управління ним
8.1 Основи моделювання (проектування)
На сучасному етапі розвитку економіки України підприємства стали тісніше співпрацювати з партнерами в сфері торгівлі, щоб вдосконалити свою систему прогнозування, і одночасно перейти від жорсткої системи виробництва до більш гнучкої. Ідея полягає в тому, щоб задовольнити потреби споживачів шляхом виробництва товару під замовлення. Основну роль тут відіграють інформаційні системи, як постачальників, так і споживачів, котрі взаємодіють одна з одною. Програмне забезпечення інтегрованої інформаційної системи дозволяє отримувати своїм споживачам інформацію про стан товару в режимі реального часу („on line”).
Слід зазначити, що сьогодні інтегроване планування комерційної діяльності підприємства стало реальністю завдяки розвитку інформаційних технологій. Проте, більшості підприємств ще не вистачає знань про те, як застосувати та як адаптувати нові аналітичні інструменти для досягнення цих цілей. Основним компонентом цих систем є системний аналіз, що передбачає систематичний та тотальний контроль за одним або де-кількома сегментами ланцюга постачань для визначення, наскільки добре функціонують окремі сегменти і вся система в цілому. Будь-який аналіз передбачає пошук відповідей на наступні загальні питання:
Чому ми виконуємо кожне із завдань?
Яка вартість додається виконанням кожного із завдань?
Чому ці завдання виконуються власне в такій послідовності?
Чи можемо ми змінити послідовність для збільшення ефективності?
Чому ці завдання виконують конкретні особи?
Чи можуть інші особи виконувати ці завдання?
Чи можна збільшити ефективність функціонування системи?
При будь-якому вдосконаленні ланцюга постачань або проведення повного системного аналізу необхідно приймати до уваги наступні фактори:
Вплив, який здійснюють різні бізнес-функції на ланцюг постачань.
Можливість компромісів серед протилежних цілей.
Складність точної оцінки впливу ланцюга постачань.
Існування в кожному ланцюгу постачань унікальних бізнес-проблем.
Важливість кількісного аналізу для прийняття обгрунтованих рішень.
Логістичний ланцюг постачань виконує багато взаємопов’язаних функцій. Тому його моделювання – непроста справа. На відміну від часткового системного аналізу, при якому досліджується лише певна частина системи, моделювання охоплює весь ланцюг постачань і передбачає визначення ефективності взаємного функціонування всіх його компонентів. Перед моделюванням логістичного ланцюга постачань вкрай важливо накреслити системну ціль та системні завдання (задачі). Для цього корисно знайти відповіді на наступні запитання:
Що обмежує вирішення завдань?
Чи є ціллю отримання прибутку та доходу на інвестований капітал?
Чи потрібно покращувати стандарти обслуговування споживачів?
як підвищення контролю за матеріальними потоками впливає на роботу комплектування?
Які довгострокові та короткострокові завдання стоять перед підприємством?
Взагалі кажучи, модель – це „спонукання” до відкриття нових способів покращення комерційної діяльності підприємства, взагалі та логістичного ланцюга постачань підприємства, зокрема.
Слід зазначити, що моделювання є потужним аналітичним інструментом, але погано розроблені моделі, що включають недостовірні дані або неточні припущення про взаємозв’язок змінних можуть привести до прийняття не оптимальних, або навіть „руйнівних” рішень щодо комерційної діяльності підприємств. Тому процес збору, організації, перевірки та оновлення інформації для прийняття рішення в ланцюгу постачань – основа будь-якої моделі та є дуже трудомістким процесом для будь-якого проекту розвитку підприємства.
Нижче приведено перелік „НЕ...”, що заважають моделювати логістичний ланцюга постачань та управління ним за для досягнення цілі підприємством:
Не рахуйте моделювання інструментом дослідження.
Не копіюйте моделі інших підприємств – кожні підприємство та ситуація є унікальними самі по собі.
Не моделюйте без чіткого визначення цілі комерційної діяльності конкретного підприємства.
Не моделюйте, не маючи в своєму розпорядженні достатньої статистичної інформації чи даних.
Не ігноруйте вплив випадковості.
Не ігноруйте час простою.
Не включайте у вихідні дані випадкові результати.
Не приймайте нелогічних припущень.
Не пробуйте підтосувати питання до отриманих результатів.
Не вірте в те, що модель сама по собі може компенсувати недостатній чи слабкий підбір інформації чи даних.
Достовірність моделювання забезпечується максимальним наближенням моделі до реальності. Такі фактори, як наявність певного виду транспортного засобу, транспортні витрати, місцерозташування постачальників, товарних складів, споживачів, виробничих центрів, вимоги споживачів до рівня обслуговування повинні точно відображатися в моделі, що створюється.
В загальному, модель логістичного ланцюга постачань передбачає різноманітність рішень типу „Так-Ні”, зокрема рішень відносно об’Єктів та їх функціональних дій. Ці рішення, на нашу думку, повинні включати відповіді на наступні запитання:
Які існуючі об’єкти повинні залишатися відкритими?
Які існуючі об’єкти повинні бути розширені?
Які існуючі об’єкти повинні бути закриті?
Які нові об’єкти повинні бути відкриті?
З якою пропускною здатністю повинні бути відкриті нові об’єкти?
Що є місією кожного об’єкту?
Яке обладнання необхідне в кожному об’єкті для виконання його місії?
Які об’єкти призначені для кожного клієнта?
Які об’єкти призначені для кожного ринку?
Які постачальники будуть працювати з кожним об’ктом?
Головна перевага моделювання в тому, що воно дозволяє підприємству при відносно невеликих затратах протестувати виконання пропонованих змін. До того ж, при підготовці великих змін в ланцюгу постачань, моделювання дозволяє підприємству уникнути можливого протесту суспільства, наслідки якого проявляються в погіршенні якості обслуговування споживачів або в збільшенні експлуатаційних витрат.
Моделювання логістичного ланцюга постачань підприємства потрібне керівництву для формування ефективних планів комерційної діяльності підприємства з усього розмаїття інформації, яка є у них. Проте, на практиці, вони отримують проблеми щодо обробки цієї інформації:
Дані, що необхідні для прийняття управлінських рішень – надлишкові.
Керівники не знають, яка інформація щодо підприємства необхідна для інтеграції своєї діяльності з логістичною діяльністю інших підприємств, постачальників та споживачів.
Вирішення цих проблем можуть бути визначені лише абстрактно в наступних площинах:
Технологічній: розвивати та використовувати системи моделювання для аналізу плану та факту стратегічних, тактичних та оперативних рішень, що впливають на ланцюг постачань підприємства.
Організаційній: перегляд діяльності підприємства та управлінських схем мотивації, що здатні просувати конкурентні стратегії управління логістичним ланцюгом постачань підприємства в технологічній площині.
Хоча деякі покращення управління ланцюгом постачань і можуть бути досягнуті шляхом відмови від очевидних, неефективних видів діяльногсті, проте нас цікавить створення сприятливих умов для більш крупних вдосконалень. Такі вдосконалення можуть бути реалізовані менеджерами при використанні систем моделювання з метою досягнення істиного інтегрованого планування, головною ціллю яких є глобальна оптимізація логістичного ланцюга постачань підприємства. Створення таких моделей – непростий процес, оскільки успіх чи невдача глобальної оптимізації логістичного ланцюга постачань підприємства торкається багатьох сторін діяльності підприємства, що знаходяться поза межами контролю окремого керівника.
Знаходячись в пошуку найкращих способів управління діяльністю, підприємтсво повинно вирішити: придбати готові, що розроблені раніше системи моделювання або розвивати системи моделювання по індивідуальним замовленням, що використовуються внутрішніми співробітниками ІТ, зовнішніми розробниками систем або і тими і іншими.
Запитання до аудиторії: на Вашу думку – як варто в цій ситуації поступати підприємствам?
Системи індивідуальних замовлень, якщо вони використовуються ефективно та своєчасно, більше підходять для підприємства з конкурентними перевагами, ніж використання готових систем. Проте, щоб ефективно використовувати ІТ в управління ланцюгом постачань, підприємство повинно розрізняти трансакційні та аналітичні Інформаційні Технології:
Трансакційні ІТ пов’язані з накопиченням та обробкою даних з внутрішніх або зовнішніх джерел системи постачань підприємства, а також з формуванням та розповсюдженням звітів, що сумують ці дані.
Аналітичні ІТ оцінюють проблеми планування системи постачань, використовуючи описові та нормативні моделі:
Описові моделі, котрі описують те, як діяльність логістичного ланцюга постачань, затрати, обмеження підприємства будуть змінюватись в майбутньому і розробляються для кращого розуміння взаємовідносин, як в середині підприємства, так і з зовнішнім світом, що включають:
Моделі прогнозування – дозволяють передбачити попит на товар підприємства, вартість сировини та інші фактори, що базуються на статистичних даних.
Моделі вартісних співвідношень – показують зміни прямих та непрямих затрат як функції вартості.
Моделі використання ресурсів – описують, як витрачаються ресурси на потреби виробничої діяльності;
Моделі імітаційні – описують, як ланцюг постачань підприємства або його частини буде функціонувати через певний проміжок часу в залежності від зміни параметрів;
Нормативні моделі (оптимізаційні моделі), котрі описують весь спектр вибору альтернатив в системі логістичного ланцюга постачань та створюються для допомоги керівникам щодо прийняття кращих рішень
Слід зазначити, що головна різниця між оптимізаційною моделлю та мікроекономічною моделлю полягає не в математичній формі, а в їх сутності:
Оптимізаційні моделі – емпіричні, тобто вони обробляють цифрові дані, що характеризують конкретну проблему планування ланцюга постачань, з метою виявлення оптимальних стратегій для вирішення цієї проблеми.
Мікроекономічні моделі – призначені для вияву якісних аспектів в економіці підприємства та його конкуренції з іншими підприємствами галузі.
Очевидно, що чим точнішими є вхідні дані, тим достовірнішими будуть вихідні результати, отримані на основі моделі логістичного ланцюга постачань підприємства.
Слід зазначити, що застосування оптимізаційної моделі на підприємстві потребує створення оптимізаційної системи моделювання, яка потребує виявлення комплексу взаємозв’язків та хвильового ефекту, котрі роблять управління системою постачань важкою та важливою. Ключовий момент такої системи – інформація для прийняття рішень в ланцюгу постачань, котра включає в себе:
Залежності прямих та непрямих затрат.
Підмоделі управління виробництвом
Підмоделі управління транспортуванням.
Підмоделі управління складуванням
Підмоделі управління матеріально-технічним постачанням.
Інформацію про вартість товарів.
Інформацію про об’єми товарів.
Інформацію про запасні частини та товари, що надають постачальники.
Інформація про замовлення.
Інформація про прогноз попиту на товар тощо.
Термін оптимізація використовується для визначення того, до чого підприємство прагне, щоб зробити свій ланцюг постачань ефективним, глибоким та адаптованим для досягнення конкурентної переваги. А оптимізаційні моделі необхідні для підтримки прийняття оперативних рішень, що стосуються всього ланцюга постачань підприємства.
Розробка моделі управління ланцюгом постачань потребує роботи великого колективу програмістів протягом тривалого часу. Проте, моделювання ланцюга постачань дозволяє успішно дати відповідь на наступні запитання, котрі стоять перед підприємством:
Якщо зменшити середній термін виконання замовлення для наших замовників у 2 рази, то які будуть потрібні додаткові витрати?
Якщо зменшити середній термін виконання замовлення для наших замовників у 2 рази, то чи збільшаться продажі?
Якщо в даний момент вантажні автомобілі використовуються для відправки вантажу, а на зворотному щляху – для перевезення зворотної тари та вхідних товарів, то як вплине прийняття рішення на існуючому графіку перевезень?
Якщо зменшити кількість РЦ у 2 рази, то як це вплине на якість обслуговування споживачів?
Якщо зменшити кількість РЦ у 2 рази, то якими будуть затрати в цьому випадку?
Якщо наші постачальники підвищать точність терміну своїх поставок, то на скільки ми зможемо зменшити наші резервні запаси товару?
Якщо вартість мінімального замовлення підвищиться у 5 разів, то як це вплине на загальні продажі?
Якщо перейти від транспортування товару власними вантажними автомобілями до транспортування товару найманими вантажними автомобілями, то як зміняться загальні затрати?
Якщо перейти від транспортування товару власними вантажними автомобілями до транспортування товару найманими вантажними автомобілями, то як це вплине на якість обслуговування споживачів?
Що станеться, якщо перемістити точку передачі замовленого товару ближче до споживача або подалі від нього?
Заключним етапом моделювання управління логістичним ланцюгом постачань є реалізація проекту, яка неминуче приводить до ламання напрацьованої системи обслуговування споживачів. Як наслідок – втрачаються замовлення, відвантажується не та кількість товару, часто є дефіцит товару тощо.
Слід зазначити, що лише в рідких випадках діючий ланцюг постачань вдається повністю переробити за один раз.
В процесі оновлення логістичного ланцюга постачань важко переоцінити необхідність контролю системи. Механізми контролю повинні бути вмонтовані в саму систему і їх дієвість повинна бути в постійній увазі. Так завчасно складені плани дій допоможуть захистити підприємства у випадку можливої появи непередбачуваних ситуацій, для чого варто:
Скласти перелік потенційно неблагоприємних подій („ЯНБи – явища небажані„), котрі можуть відбутися в процесі діяльності ланцюга.
Розташувати ці події у відповідності з можливою почерговістю їх настання чи ймовірністю здійснення – сформувати „дерево існуючої дійсності” (ДІД).
Розпочавши з самих вагомих подій (знаходяться „в корені ДІДа”), уважно вивчіть як можна прискіпливо всі кроки та дії, котрі варто застосувати для недопущення даної проблеми, а потім всі дії, необхідні для виправлення проблеми, якщо вона все-таки виникне.
Більшість авторів книг щодо управління підприємством вважають, що головною проблемою функціонування підприємства є розміщення товарних запасів. В дійсності ж проблемою є правильність моделювання самого логістичного ланцюга постачань та системи управління ним, основою якого є планування виробництва, незалежно від місця розташування Виробничого Центру. Планування виробництва гарантує, що якщо виникне потреба в товарах, то вони будуть доступні. І тут основна роль відводиться інтеграції планування виробництва з плануванням розподілу вироблених товарів.
Організація єдиних підрозділів передбачає зосередження всіх логістичних функцій в одному підрозділі. З точки зору логіки, цей метод – найкращий, оскільки спрощується координація між транспортуванням, зберіганням, контролем товарних запасів, виробництвом та іншими функціями. Цей метод дуже добре себе зарекомендував в багатьох підприємствах. Завдяки зосередженні логістичної діяльності в одному підрозділі, логістика стає лінійною функцією.
Отже, моделювання логістичного ланцюга постачань – динамічний процес, оскільки рішення, що прийняті в даному періоді, пов’язані з рішеннями, котрі будуть прийняті в наступних періодах. Воно, на нашу думку, повинно грунтуватись на SWOT-аналізі, елементах ТОСу, потребах споживачів, а рішення подавати у вигляді сценаріїв розвитку підприємств.
Запитання до аудиторії: На Вашу думку, що означає термін „сценарій розвитку підприємства”?
Чи потрібен він?
Якщо так, то для чого?
Сценарій забезпечує дисципліну в тому розумінні, що спеціалісти з моделювання можуть пристосуватися до наших різних потреб. І навпаки, здійснення планування сценаріїв може допомогти при допомозі збору даних та конструюванні моделей оцінці сформульованих раніше якісних планів.
Планування сценаріїв – це процес, націлений на сприяння вищому керівництву при визначенні плану дій підприємства в тривалому періоді майбутнього, котрий є послідовним, правдоподібним та всебічним. Його ціллю є те, як організувати, підвищити та прояснити особисті та колективні погляди на майбутнє. Це якісний та всебічний по своїй суті процес, котрий в осовному не пов’язаний з прийняттям стратегічних рішень.
8.2 Розробка проекту логістичного лпнцюга постачань
ДОДАТОК