91

Міністерство освіти і науки україни

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Стор.29

Конспект лекцій

З дисципліни:

«Управління ланцюгом постачань»

(для студентів напрямку )

2013 рік

Конспект лекцій з дисципліни «Управління ланцюгом постачань» (для студентів напряму підготовки ______________________) / Укл. . – Львів: НУ«ЛП», 20___. – с. __-

Укладачі:

проф.Форнальчик Євген Юліанович

асис.Тимчина Андрій Іванович

Рецензенти:

Рекомендовано кафедрою «Транспортні технології», протокол № ____ від _______________

Зміст

Розділ І. Логістичний ланцюг – організаційна можливість збільшення прибутковості…...			4
	Тема 1: Логістика – основа побудови ланцюга постачань……………………………..		4
		1.1 Сутність логістики підприємства та її субсистем………………………………...	4
		1.2 Інтегроване управління логістикою – конкурентна перевага підприємства……	12
Розділ ІІ. Формування системи управління ланцюгом постачань…………………………...			15
	Тема 2: Сутність ланцюга постачань……………………………………………………..		15
	Тема 3: Елементи системи управління ланцюгом постачань…………………………		23
		3.1 Логістика дистрибуції……………………………………………………………..	23
		3.2 Логістика складування………………………………………………………….....	29
		3.3 Логістика закупівлі………………………………………………………………...	34
		3.4 Логістика транспортування……………………………………………………….	39
		3.5 Логістика виробництва……………………………………………………………	43
		3.6 Логістика переробки (утилізації) NEW	49
		3.7 Логістика фінансів NEW	50
		3.8 Логістика персоналу NEW	51
		3.9 Логістика сервісу (послуг) NEW	52
		3.10 Логістика інформаційна…………………………………………………………...	53
	Тема 4: Управління ланцюгом постачань, як неперервним потоком………………..		54
Розділ ІІІ. Сучасний рівень розвитку науки управління ланцюгом постачань…………….			64
	Тема 5: Автоматизовані системи управління в логістичному ланцюгу постачань...		64
	Тема 6: Стимули в логістичних ланцюгах постачань………………………………….		70
	Тема 7: Застосування інновацій в управлінні логістичним ланцюгом постачань…		75
		7.1	75
	Тема 8: Моделювання (проектування) ланцюга постачань та управління ним……		80
		8.1 Основи моделювання (проектування) ланцюга постачань……………….……...	80
		8.2 Розробка моделі (проекту) управління ланцюгом постачань NEW	89
Додаток NEW			90

Розділ І. Логістичний ланцюг – організаційна можливість збільшення прибутковості

Тема 1: Логістика – основа побудови ланцюга постачань

1.1 Сутність логістики підприємства та її субсистем

Однією з основних характеристик нової економіки України, що зароджується, буде налагодження комерційної діяльності підприємства повністю орієнтоване на конкретного споживача – «під замовлення». Здатність підприємств виробляти товари або надавати послуги «під замовлення» є одним з важливих аспектів досягнення успіху в сучасних ринкових умовах.

Запитання до аудиторії: Що таке «успіх»?

Чому всі до нього прагнуть?

Відповідно до вищевказаних нових ринкових умов підприємства самі формують ціль, яку прагнуть досягти та завдання, які потрібно виконати, щоб досягти ціль.

Слід зазначити, що ціль – це зазвичай широке, узагальнене твердження, що стосується кінцевих результатів, до яких прагне підприємство. Завдання (задачі) – слугують засобом досягнення цілі та містять мінімальний набір визначених вимог, необхідних для досягнення цілі. Завдання є конкретнішими, ніж ціль. Вони повинні відповідати SMART-показникам - бути точно визначені, що піддаються оцінці, що досягаються та узгоджені з цілями підприємства:

• Specific (специфічне),

• Measurable (вимірне),

• Agreed (узгоджене з іншими завданнями),

• Resoursable (реальне),

• Timed (визначене в часі).

Виконання завдань та досягнення цілі підприємством сприяють наділенні його статусом «успішний».

Запитання до аудиторії: Яку ціль можуть собі ставити підприємства?

Чому?

Ціль підприємства – стабільно лідируюче існування на постійно змінному економічному ринку України.

Запитання до аудиторії: Які основні завдання повинні виконати підприємства, щоб досягти ціль?

Чому?

Основними завданнями, які потрібно виконати, щоб досягти ціль, є:

1. Забезпечити працівникам прийнятне оточення як тепер, так і в майбутньому.

2. Забезпечити задоволення потреб ринку, як тепер, так і в майбутньому.

3. Забезпечити отримання прибутку як тепер, так і в майбутньому.

Досягаючи ціль та виконуючи основні завдання, підприємство повинно прагнути до максимізації чистого прибутку:

ЧП = ВД - ВЗ

, де ЧП – чистий прибуток

ВД – валовий дохід

ВЗ – валові затрати

Завдання для аудиторії: До наступного заняття сформувати в Excel-таблиці статті валового доходу та валових затрат підприємства, виробника продуктів харчування.

Левову частку загальних затрат підприємства становлять логістичні затрати. Пригадаємо, що логістика (Logistics) – це частина корпоративної стратегії підприємства і розглядається як системне управління матеріальним та інформаційними потоками.

Система – це множина взаємопов’язаних елементів відокремлена від середовища і яка взаємодіє з ним, як ціле.

Системний підхід (системне мислення) – напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об’єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень та зв’язків між ними, тобто розгляд об’єкта як системи.

Системне управління – напрям управління підприємством, який полягає в управлінні комерційною діяльністю об’єкта як цілісної множини елементів.

Матеріальний потік, як об’єкт логістичних операцій та функцій – це сукупність сировини, матеріалів, складових частин, напівфабрикатів, готових виробів, що рухаються від постачальників через виробничі центри до споживачів.

Інформаційний потік, як об’єкт логістичних операцій та функцій – це сукупність даних та інформації, що супроводжують матеріальний потік в попутньому та реверсивному напрямку.

Систему логістики підприємства умовно поділяють на наступні субсистеми:

1. Логістика закупівлі.

2. Логістика виробництва.

3. Логістика збуту (розподілу (дистрибуції)).

4. Логістика переробки (утилізації).

5. Логістика транспортування.

6. Логістика складування.

7. Логістика інформаційна.

8. Логістика фінансів.

9. Логістика персоналу.

10. Логістика сервісу (послуг).

Завдання для аудиторії: До наступного заняття вдосконалити Вашу Excel-таблицю на предмет деталізації валових затрат, що стосуються субсистем логістики підприємства.

Запитання до аудиторії: Що є первинне: „яйце чи курка”?

Яка з вищеперелічених логістик підприємства є основою для побудови логістичного ланцюга постачань підприємства?

В якій послідовності варто характеризувати вищевказані логістичні субсистеми?

І вибір був зроблений. Оскільки будь-яке підприємство створююється для заробляння грошей шляхом продажу товарів (продукції чи послуг), то розпочнемо з...

Логістика дистрибуції - Distribution Logistics охоплює управління переміщенням готових виробів від післявиробничого складування до замовника. Логістика збуту часто трактується як дистрибуційна (розподільча) логістика, оскільки стосується процесів розподілу товару між замовниками. Ціль логістики дистрибуції – організація збутової діяльності у відповідності із замовленнями споживачів з оптимальними затратами. Завданнями логістики дистрибуції:

1. Наскрізне управління замовленням споживачів.

2. забезпечити достатню кількість необхідного товару.

3. Прийом замовлення.

4. Комплектація замовлення.

5. Поставка товару у відповідності із замовленням.

6. Забезпечити високий рівень сервісу.

7. Оптимізація затрат щодо комерційної діяльності збуту.

8. Пошук нових споживачів.

9. Здійснити інтегрування з іншими субсистемами.

Слід зазначити, що під терміном «інтегрування» ми будемо розуміти об’єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле.

Інтеграція – це процес об’єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле; процес взаємозближення та утворення взаємозв’язків.

Логістика складування - Warehouse Logistics охоплює управління визначенням кількості та місць вузлів складування на шляху задоволення потреб споживачів. Ціль логістики сладування – забезпечити наявність та доступність товару, що потребує споживач. Завдання логістики складування:

1. Володіти достовірною інформацією щодо можливостей виробництва.

2. Володіти достовірною інформацією щодо потреб споживчого ринку.

3. Концентрація оптимально необхідної кількості товару в місцях складування.

4. Перетворення виробничого асортименту товару у споживчий асортимент відповідно до попиту.

5. Забезпечити обслуговування споживачів.

6. Якісно складувати товар при оптимізованих затратах на складування.

7. Мінімізувати пакувальних витрат та повторне використання захисних упаковок.

8. Оптимізувати затрати праці на СГП.

9. Мінімізувати запаси товару.

10. Здійснити інтегрування з іншими субсистемами.

Логістика закупівлі - Inbound Logistics охоплює комплесне планування, управління та фізичне опрацювання потоку матеріалів, сировни, покупних частин та відповідного інформаційного потоку в процесі їх переміщення від постачальників у сферу початкового виробничого складування з метою оптимаізації витратних та часових характеристик процесів. Ціль логістики закупівлі – забезпечити заготівлю товару (продукції чи сировини) відповідно до програми його «обробки» (виробництва, перепродажу тощо) з оптимальними затратами. Завдання логістики закупівлі:

1. Отримати попередні замовлення.

2. Поставити товар «на вимогу».

3. Гарантувати безпомилковість поставки товару.

4. Забезпечити високий рівень якості поставлених товарів.

5. Мінімізувати втрати товару на вхідному контролі.

6. Оптимізувати кількість товару, що закуповується.

7. Придбати вхідний товар по мінімально можливій повній ціні.

8. Використати єдині контейнери (упаковки) протягом тривалого періоду.

9. Оптимізувати зовнішні та внутрішні затрати щодо закупівлі товару.

10. Здійснити пошук та використання надійних постачальників.

11. Здійснити інтегрування з іншими субсистемами.

Логістика транспортування - Transportation Logistics охоплює управління переміщенням товарів в постачанні, збуті, виробництві, у сфері збору відходів від споживачів, сфері переробки відходів та у взаємодіях контрагентами у супроводі необхідного для цього інформаційного потоку з метою мінімізації транспортних витрат та витрат часу. Ціль логістики транспортування – надання високоякісних транспортних послуг у галузях постачання, виробництва, збуту та переробки товару з мінімальними витратами, з орієнтацією на стабільне зменшення потреб у транспорті. Завдання логістики транспортування:

1. Пошук потенційних перевізників.

2. Укласти договри на транспортування.

3. Отримати замовлення на транспортну послугу.

4. Організувати роботу транспортних засобів.

5. Використати дешевого перевізника.

6. Отримати вантаж для перевезення.

7. Доставити вантаж із забезпеченням вимог принципу «точно, своєчасно».

8. Використати нові транспортні технології.

9. Автоматизувати управління транспортуванням вантажів.

10. Здійснити інтегрування з іншими субсистемами.

Логістика виробництва - Product Logistics охоплює управління виробництвом як процесу виготовлення та включає в себе процеси від початку виробництва до передачі товару у функціональну галузь збуту, в тому числі внутрішньотранспортні переміщення напівфабрикатів, комплектуючих тощо, одне слово, всі процеси між операціями постачання та збуту. Ціль логістики виробництва - організація у відповідності із замовленням безперервного технологічного процесу при одночасній мінімізації наявності товару в процесі виготовлення та затрат на виробництво. Завдання логістики виробництва:

1. Безпомилково виробляти з метою запобігання збільшенню часу виготовлення та витрат на виправлення браку.

2. Підвищувати рівень кваліфікації робочої сили для зростання реакційної здатності на замовлення споживачів.

3. Мінімізувати затрати ручної праці.

4. Зменшити глибину виготовлення – зменшення різновиду товару.

5. Максимізувати використання виробничих потужностей.

6. Оперативно планувати та управляти виробництвом для скорочення часу виготовлення при збереженні оптимальних розмірів партій у відповідності з отриманими замовленнями.

7. Мінімізувати оборотні кошти у незавершеній продукції.

8. Мінімізувати тривалість оборотного циклу.

9. Інтегрувати внутрішньовиробничі транспортні та вантажно-пакувальні процеси і засоби виробництва в системі виробничого планування та управління.

10. Мінімізувати витрати на транспортно-складські та пакувальні процеси в середині виробництва.

11. Мінімізувати витрати заготівлі готових упакованих виробів для галузі збуту.

12. Здійснити інтегрування з іншими субсистемами.

Логістика переробки (утилізації) охоплює управління не лише переробкою та поверненням у виробничий процес виробничих відходів, що потребують утилізації, але й переробкою та поверненням на підприємство після закінчення терміну служби своїх товарів, тари, упаковки тощо з необхідним для цього транспортуванням та складуванням. Ціль логістики переробки (утилізації) – мінімізація витрат на переробку виробничих та пакувальних відходів, утилізацію через відповідні системи збереження та рециклювання. Завдання логістики переробки (утилізації):

1. Сортовано заготовляти відходи та утиль в стандартизований транспорт та пакувальні контейнери.

2. Швидко переробляти товари, які можуть бути повторно використані шляхом рециклювання.

3. Екологічно безпечно складувати відходів, які не можуть бути повторно використані.

4. Мінімізувати витрати у проміжному складуванні відходів та утилю, повторній підготовці, транспортуванні та кінцевому складуванні.

5. Здійснити інтегрування з іншими субсистемами.

Логістика інформаційна - Information Logistics управляє інформаційним потоком як елементом логістичної системи, функціонує у формі певної інформаційної системи, що умовно може бути представлена:

1. Забезпечуючою підсистемою, яка включає в себе наступні елементи:

   1. Технічне забезпечення – сукупність технічних засобів для опрацювання інформаційних потоків.

   2. Інформаційне забезпечення - сукупність різноманітних довідників, класифікаторів, кодифікаторів, каталогів, правил, засобів формалізації даних тощо.

   3. Математичне забезпечення (програмно-математичний комплекс) – сукупність методів вирішення функціональних задач..

2. Функціональною підсистемою, яка включає в себе наступні елементи:

   1. Планові задачі – створюються на адміністративному рівні управління та слугують для прийняття рішень стратегічного характеру.

   2. Виконавчі задачі – створюються на рівні адміністративного чи оперативного управління та слугують для роботи в реальному масштабі часу.

   3. Диспозитивні (диспозиційні) задачі – створюються на рівні управління сструктурної одиниці та слугують для забезпечення нормальної роботи логістичних систем.

Ціль логістики інформаційної – забезпечення логістичної системи підприємства повними, достовірними та оперативними даними для прийняття ефективних рішень. Завдання логістики інформаційної:

1. Збір даних та інформації.

2. Класифікація зібраних даних та інформації.

3. Адресна передача даних та інформації.

4. Оперативність щодо передачі даних та інформації

5. Обробка та передача інформації відповідно до поставілених завдань.

6. Здійснити інтегрування з іншими субсистемами.

Інформаційні системи відіграють важливу роль в логістиці підприємства. У міру розвитку та поширення логістичних систем, підприємства дедалі більше відчувають потребу в розвитку та впровадженні в практику логістичних інформаційних систем, котрі б давали змогу органічно поєднати в одне ціле всі логістичні субсистеми. Все це дозволяє підприємствам обіцяти, що „товар буде в пункті А завтра в 10,00 год ранку” та виконувати цю обіцянку.

Логістика фінансів - Finance Logistics управляє

Ціль логістики фінансів –

Завдання логістики фінансів:

Логістика персоналу - Personnel Logistics управляє

Ціль логістики персоналу –

Завдання логістики персоналу:

Логістика сервісу - Service Logistics управляє

Ціль логістики сервісу –

Завдання логістики сервісу:

1.2 Інтегроване управління логістикою – конкурентна перевага підприємства

Інтегроване управління логістикою – це концепція організації товароруху, яка базується на об’єднанні систем організації товароруху з системами контрагентів, метою якої є досягнення максимальної продуктивності всієї системи.

Концепція інтегрованого логістичного управління базується на аналізі загальних логістичних затрат підприємства, котрі можна визначити як оптимізацію затрат на транспортування, складування, запаси, обробку замовлень та інформаційні системи, а також вартості партій товарів при досягненні бажаного рівня обслуговування споживачів.

Слід зазаначити, що затрати на логістику підприємства, котра сягає 50%-60% собівартості готової продукції, не можуть не турбувати керівництво підприємств. Грамотно організована логістика – потужний засіб конкурентної переваги підприємства. Слід зауважити, що логістичні затрати взаємопов’язані між собою.

Запитання до аудиторії: Наведіть приклади.

Останнім часом логістика досягла визнання в корпоративному плануванні та її роль в бізнесі значно зросла. Зараз ця сфера рахується такою ж важливою, як продаж товарів. На даний час власне логістику в основному враховують при прийнятті рішень в сфері стратегічного планування. Слід зазначити, що сучасні підприємства, проаналізувавши свою систему децентралізованого прийняття рішення в логістиці, прийшли до висновку про необхідність централізувати управління всіма субсистемами логістики підприємства. Така централізація при наявності повної, оперативної та достовірної інформації дає можливість відповідальній особі чи групі осіб гарантувати, що потрібний товар в потрібному місці в потрібний час і по прийнятній ціні буде отримано споживачем.

Слід зазначити, що логістика як стратегічна функція управління матеріальними, фінансовими, кадровими та інформаційними потоками дозволяє реалізувати більш цікаві для комерційної діяльності завдання:

1. Поставки товарів та послуг, відповідно до індивідуальних потреб споживачів.

2. Надання споживачам послуг власне тоді, коли вони їм потрібні.

3. Оптимізація грошових потоків підприємства, завдяки роботі із споживачами в ритмі, в якому їм легше виконувати свої фінансові зобов’язання.

4. Організація операційної системи, в яку простіше вводити нові товари та виводити застарілі.

А тому відправною точкою щодо побудови ефективної логістичної системи є вивчення потреб споживачів та пропозицій конкурентів.

Запитання до аудиторії: Чого хочуть споживачі?

Споживачі зацікавлені в своєчасній доставці, готовності постачальника до екстренних поставок, акуратному відношенні до товару, швидкої заміни дефектних товарів, а також в тому, щоб постачальник взяв на себе затрати щодо зберігання товару. Підприємство повинно врахувати рівень обслуговування, що пропонують конкуренти.

Запитання до аудиторії: Чи достатньо цього?

На нашу думку, для побудови якісно нової системи логістики на підприємстві потрібно спочатку проаналізувати джерела «явищ небажаних (ЯНБ)» підприємства. В більшості випадків причина ховається у невідповідності та різнонаправленості кадрових, фінансових, інформаційних та матеріальних потоків підприємства. І лише вершиною такого «айсбергу» можуть бути надлишки непроданого товару та відсутність товару, необхідного споживачу. І якщо керівник здатний вибудувати логічну причинно-наслідкову схему існуючих на підприємстві та у взаєминах з контрагентами процесів, переконливо донести її до керівників всіх структурних підрозділів підприємства – це буде перший крок до побудови нової системи управління логістикою на підприємстві – управління ланцюгом постачань. Іншими словами, підприємству важливо усвідомити необхідність переходу на інші принципи організації роботи – від співпраці та конкуренції до партнерства та спільній участі в прибутках.

Розділ ІІ. Формування системи управління ланцюгом постачань

Тема 2: Сутність ланцюга постачань

Ланцюг постачань – це лінійно впорядкована сукупність фізичних та юридичних осіб (постачальників сировини, виробників, дистрибуторів, роздрібних торговельних точок тощо), які здійснюють логістичні операції, щоб довести матеріальні та інформаційні потоки від однієї логістичної системи до іншої чи до кінцевого споживача.

Власне формування ланцюга поставок і передбачає, що співпраця підприємств-партнерів у сфері логістики, маркетингу, інформаційних технологій, фінансових стимулів сприятиме спільному подоланню часових, просторових, асортиментних, кількісних та інших бар’єрів на шляху переміщення товарів від постачальників до виробників і далі – через посередників до кінцевих споживачів; уникнення процесів та дій, що не мають корисності; скорочення часу реакції на зміни ринкового попиту, а завдяки цьому – підвищенню рівня обслуговування клієнтів.

Цей ланцюг охоплює управління потоком матеріалів та необхідним інформаційним потоком з метою задоволення потреб споживачів та мінімізації загальних затрат для забезпечення цього задоволення. Ланцюг постачань передбачає управління логістичними операціями субсистем логістики на шляху від постачальника їх постачальника до споживача їх споживача. Таке управління передбачає системний підхід, що потребує не лише розуміння важливості кожного із складових елементів ланцюга постачань, але й визнання існування синергічного взаємозв’язку між ними («закон природи щодо збереження енергії»).

Схематично ланцюг постачань можна представити в наступному вигляді (рис.2.1.1).

Логістичний ланцюг постачань включає:

1. Географічно розподілені об’єкти, де купляється, перетворюється, зберігається або продається сировина, незавершена і готова продукція.

2. Логістичні канали по яким переміщається матеріальний потік, що об’єднують ці об’єкти.

Сировина	Попередня обробка	Виробництво	Виробничий склад	Розподільчі склади	Роздрібна торгівля	Споживачі
Inbound Logistics		Materials Management		Distribution Logistics

Рис.2.1.1 Схематичне зображення ланцюга постачань

Логістичний ланцюг постачань характеризується:

1. Логістичним циклом – термін від моменту подання замовлення до моменту фізичного отримання товару, відповідно до поданого замовлення.

2. Логістичним центром – юридична особа, що бере на себе виконання значної частини логістичних операцій (приймання, складування, комплектування, пакування, транспортування тощо), шляхом надання нових логістичних функцій.

3. Логістичним каналом – канал руху (збуту) товару - частково впорядкована сукупність юридичних чи/і фізичних осіб-посередників для доведення матеріального та супутніх йому потоків від постачальника до споживача та в зворотному (реверсивному) напрямку.

4. Логістичним ланцюгом постачань – впорядкована сукупність юридичних чи/і фізичних осіб, які доводять матеріальні та супутні йому потоки від постачальника свого постачальника (тобто постачальника початкового рівня – джерела сировини) до споживача свого споживача (тобто споживача кінцевого рівня) та в зворотньому (реверсивному) напрямку.

5. Логістичною мережею – сукупність взаємопов’язаних логістичних ланцюгів постачань, яка задовільняє потреби кінцевих споживачів.

6. Логістичною системою – адаптивна система логістичних мереж із зворотним зв’язком, яка виконує ті чи інші логістичні функції (операції), складається із підсистем і має розвинуті внутрішньосистемні зв’язки та зв’язки із зовнішнім середовищем.

Ми часто використовуємо терміни «логістичний канал» та «логістичний ланцюг постачань». А чим відрізняються канали від ланцюгів?

По-перше,

• Канал зосереджений на одному або на ряді подібних товарів (наприклад, пшениця та злаки рухаються від ферми до виробника сухих сніданків; або упаковка сухих сніданків із злаків доставляється від виробника до споживача).

• Ланцюг постачань охоплює весь шлях від ферми до споживача, що купує упаковку сухого сніданку. В дійсності можна піти ще далі та включити в цю схему купівлю фермером насіння та добрив. При такому підході менеджер-логіст розглядає ситуацію в обох напрямках (від точки відліку, котрим є його підприємство), в сторону постачальників і в сторону споживачів, та намагається забезпечити рівномірний та неперервний рух матеріалів та продуктів, починаючи від джерел та закінчуючи споживачами.

По-друге,

• Канал зосереджується лише на існуючій продукції.

• Ланцюг постачань має можливість перепроектовувати продукції та процеси таким чином, щоб рух вздовж всього ланцюга проходив більш рівно та гладенько.

По-третє,

• Канал при управлінні запасами товару відображає лише відносини „постачальник-споживач”, тобто споживач замовив товар, постачальник його поставив. Але в таких відносинах існує небезпека „товарного голоду”.

• Ланцюг постачань краще управляє запасами товару, наслідком якого є їх скорочення. В процесі управління ланцюгом постачань наголос робиться на управління залишками товарів та на перехід від „старт-стопових” до неперервних процесів поповнення запасів. Такий перехід потребує зміни часу виконання замовлень, що є предметом переговорів. Якщо цей час зменшити, то покупець може зберігати менші товарні запаси.

По-четверте,

• Канал, щоб уникнути дефіциту товару змушений використовувати виштовхуючу систему.

• Ланцюг постачань допомагає легко переходити від виштовхуючої до витягуючої систем. Під час використання виштовхуючої системи виробники виробляють стільки продукції, скільки вони хочуть продати. Хоча не завжди бажання виробника співпадає з можливістю ринку. А при використанні витягуючої системи варто „прислухатися” до потреб ринку через роздрібного продавця. Останній передає інформацію виробникам про потреби споживачів. Виробник швидко реагує на попит. Це дозволяє зменшити запаси товару вздовж всього ланцюга постачань.

По-п’яте,

• При управлінні каналом інформаційний потік стосується лише певного товару. В більшості випадків ці потоки різнорідні та лише перетинаються на вищих щаблях управління підприємством.

• При управлінні ланцюгом постачань покращується організація інформаційних зв’язків загального управління з потоками продукції на всіх рівнях управління підприємством. Функціонування ланцюга постачань залежить від великих об’ємів інформації, що передається в реальному масштабі часу.

По-шосте,

• Управління каналом передбачає тримання в полі зору певний матеріальний потік від постачальника до споживача в розрізі структурних підрозділів підприємства.

• Управління ланцюгом постачань передбачає тримання в полі зору весь спектр неперервного матеріального потоку від постачальника постачальника до споживача споживача, що створений для задоволення потреб кінцевих споживачів. Тут не розглядається окремо кожен підрозділ.

По-сьоме,

• Канал функціонує на основі щорічних договорів, які періодично поновлюються.

• Ланцюг постачань з’єднується воєдино з допомогою довготривалих угод між її учасниками.

Підсумовуючи вищевикладене, можна сміливо стверджувати, що:

1. Управління каналом розглядають як здатність підприємств та людей працювати спільно, починаючи з придбання сировини, проходячи стадії обробки та виробництва і закінчуючи доставкою товару кінцевим споживачам.

2. Управління ж ланцюгом постачань по змісту співпадає з управлінням каналу в тому розумінні, що воно також має справу з загальним потоком товару, але тільки в більш широкому масштабі, від постачальників постачальників до споживачів споживачів.

Слід зазначити, що зазвичай підприємство входить в де-кілька ланцюгів постачань. І тут важко визначити що потрібно зробити – згрупувати чи роз’єднати їх. Окремо взяте підприємство саме вибирає, якою частиною ланцюга постачань воно має бажання володіти, а також визначає (зазвичай, на договірній основі), в якій степені воно хоче контролювати інші ланки ланцюга або її учасників. Проте, деякі підприємства віддають частину своїх логістичних операцій на сторону (так званий аутсорсінг). На сьогодні відомі наступні схеми їх передачі:

1. Партнерство – це відношення між двома суб’єктами логістичного каналу, котрі тягнуть за собою розподіл прибутків та розповсюджуються на де-який визначений в угоді період часу. Однією з переваг партнерства є використання активів кожного партнера. Якщо правильно об’єднати та використати капітали, то вони можуть принести великий прибуток, ніж сума прибутку, зароблені партнерами окремо.

2. Стратегічний союз – це договірні відносини між двома незалежними суб’єктами логістичного каналу, що переслідують досягнення певних цілей та отримання прибутку;

3. Стороння логістика – це наявність агента логістичного каналу, котрий вступає в часові або довготривалі відносини з де-яким іншим суб’єктом логістичного каналу;

4. Контрактна логістика – це відносини, при яких вантажовідправник та третя сторона (сторони) укладають угоду про надання певних послуг (постачання, транспортування, управління залишками, складування та комплектування, інформація) по зазначеній ціні протягом де-якого періоду часу.

Слід зазначити, що сторонні підприємства не мають статус власників продукції. Проте, як тільки підприємство стає учасником ланцюга постачань, мова вже йде не просто про пропозицію конкурентоздатних цін, а про те, щоб відчути свого поживача з середини, стати його частиною.

Щоб переконати окреме підприємство підтримати цю ідею, учасники ланцюга постачань приходять до системи «участі в прибутках», суть якої можна сформувати наступним чином: «ми змінюємо ваш внутрішній світ та хочемо поділитися з вами прибутком, отриманого у випадку успіху цього починання». Така система відкриває необмежений доступ до стратегічної, внутрішньої інформації кожної з організацій партнерів, тому воно повинно бути цілковитою довірою. Ці взаємовідносини існують вздовж всього ланцюга постачань і не обмежуються лише логістичними операціями.

Система «участі в прибутках» передбачає використання концепції «сукупності затрат», яка базується на тому, що всі необхідні операції переміщення та сортування матеріалів і продукції повинні розглядатися не окремо (локально), а як єдине ціле (системно, інтеграційно).

Ефективне функціонування ланцюга постачань залежить від обраної логістичної стратегії та відповідної логістичної координації. Воно обумовлюється синергічними зв’язками, і цей ефект набуває форми логістичної синергії.

Синергія – це сумуючий ефект, який полягає у тому, що при взаємодії двох або більше факторів їх дія суттєво переважає ефект кожного окремого компонента у вигляді простої їх суми.

Синергічний зв’язок – зв’язок в логістичній системі, яка при сумісному функціонуванні незалежних елементів системи забезпечує збільшення загального ефекту до величини, більшої, ніж сума ефектів цих же елементів, діючих незалежно.

Синергічні зв’язки забезпечують приріст загального ефекту логістичної системи у порівнянні із сумою ефектів логістичних субсистем. Така ж аналогія на міжсистемному рівні уможливлює формування ланцюгової синергії – ефект взаємного підсилення зв’язків однієї логістичної системи з іншими.

Слід зауважити, що на ефективність логістичної системи суттєвий вплив має зовнішнє середовище та взаємодія з ним. Ефективність ланцюга постачань може бути описана з допомогою системи інтегральних показників, серед яких домінують сукупні затрати та вимоги споживача стосовно якості та ціни обслуговування.

Отже, рушійною силою, що лежить в основі логістичного ланцюга постачань підприємства, є стратегія обслуговування споживача. Вона буде залежати від продукції підприємства, ринків та ланцюгів обслуговування споживачів, котрі відображають очікування на ринку.

Головна стратегія ланцюга постачань – це укріплення зв’язків вздовж ланцюга від постачальників їх постчальників до споживачів їх споживачів.

Проблема логістичного ланцюга постачань – це питання про те, хто повинен створити та утримувати запас товару і в якому місці. Роздрібний торговець надає перевагу зберігати невеликий запас товару, але хоче щоб у гуртовика були створені великі запаси, які б давали можливість по потребі доставляти товар практично миттєво.

Управління ланцюгом постачань передбачає перегляд позицій підприємства щодо питання централізації чи децентралізації деяких життєво важливих функцій підприємства, його постачальників та його споживачів.

Тема 3: Елементи системи ланцюга постачань

3.1 Логістика дистрибуції

Запитання до аудиторії: Пригадайте ціль та завдання логістики дистрибуції

Більшість підприємства, пропонуючи різні матеріальні блага, не створюють споживчу цінність для споживачів та стійкі переваги для себе - вони швидше надають товари особливим способом (хто ціною, хто бонусами – тобто задовольняють власні потреби), думаючи, що споживачі будуть вдячні їм за це протягом тривалого періоду часу. І забувають аксіому сучасного бізнесу, яка надає підприємству суттєвої переваги над конкурентами: «Знайдіть та вирішіть проблему вашого споживача (обслужіть споживача на предмет – задоволення ЙОГО потреб) і ви поглибите зв’язок з ним».

Обслуговування споживачів можна визначити як задоволення їх потреб. В загальному розумінні, обслуговування споживачів – це сукупність видів діяльності, що здійснюються в процесі виконання замовлень, направлених на задоволення потреб споживачів та націлених на створення в них враження про те, що з даним підприємством можна мати справу легко та приємно. Це чудовий засіб конкурентної боротьби, який разом з конкурентоздатними цінами, створює додаткові переваги.

Щодо ланцюга постачань, то обслуговування споживачів – це процес надання логістичним ланцюгом постачань істотних переваг, що додають вартість товарам підприємства, котрі виправдовують затрати. В даному випадку додана вартість означає надання де-яких додаткових послуг, котрі роблять володіння товарами підприємства кращим, ніж конкурентів.

Запитання до аудиторії: Які додаткові послуги може надати підприємство, щоб вигідно відрізнитись від своїх конкурентів?

Слід зазначити, що підприємства надають більш високий рівень обслуговування своїм споживачам, виходячи з наступних причин:

• По-перше, надійний сервіс дозволяє підприємству підтримувати низький рівень запасів товарів, що в свою чергу, означає зменшення витрат на зберігання товару.

• По-друге, розширене використання програм виробника щодо контролю якості вимагає більш високого рівня обслуговування споживачів.

• По-третє, підприємство, котре пропонує високий рівень обслуговування споживачів, що побудований на особистісній основі, набуває сильної переваги на ринку, що в кінцевому рахунку веде до збільшення продаж.

Все це «лягає» в основу стандартів обслуговування споживачів – набір переконань, правил та інструментів (засобів), котрі застосвує підприємство до споживачів з метою отримати їх лояльність протягом тривалого терміну.

Головним чинником щодо стандарту обслуговування споживачів слугує виявлення точки зору самого споживача щодо питання: «мої потреби та найважливіше в сервісі для мене?»

Основою обслуговування споживачів є їх замовлення на задоволення власних потреб. В сфері комерційної діяльності підприємства результатом якісного обслуговування споживача стають повторні замовлення, котрі не потребують від менеджера з продажу будь-яких особливих зусиль.

Підприємства аналізують якість обслуговування своїх споживачів, розбиваючи управління замовленнями на наступні етапи:

• Планування замовлень.

• Передача замовлень.

• Обробка замовлень.

• Комплектація замовлень.

• Доставка замовлень.

В процесі управління дистрибуцією, визначення мінімально можливих розмірів замовлень стає великою проблемою для працівників підрозліду логістики. Споживачі усвідомили просту істину: «великі запаси товару – великі «заморожені» кошти на складах, а отже, великі затрати». Як наслідок багато споживачів схильні замовляти малі партії товарів через малі проміжки часу. Проте, в кожній конкретній ринковій ситуації підприємству необхідно прискіпливо та детально аналізувати наступні питання:

• По-перше, чому робляться дрібні замовлення.

• По-друге, яка буде реакція існуючих споживачів на нову політику щодо формування замовлення:

  • або робити замовлення вище мінімально прийнятного розміру;

  • або за мале замовлення доплачувати постачальнику, щоб компенсувати втрати.

Отже, з точки зору логістики дистрибуції маємо непросту ситуацію: з одного боку, торговельні точки роблять мінімальні замовлення; з другого боку, логістичні затрати на виконання цих замовлень є значними; з наступного боку, логістика потребує плановості дії та рішень, що повинно спиратись на прогнозованість ситуації.

Варто зазначити, що при прогнозуванні ми повинні враховувати наступне:

1. Добрі прогнози все ще будуть містити істотні помилки – майбутнє завжди буде залишатися сумнівним, і чим далі в майбутнє ми заглянемо, тим більш ймовірними будуть помилки. Частий аналіз дозволить керівникам застосовувати дії, щоб виправити помилки прогнозування.

2. Ефективний прогноз часто досягається при допомозі аналізу сукупних продуктів та ринків.

3. Помилки прогнозування корегуються в часі, географічних регіонах та серед виробів.

4. Наука та мистецтво прогнозу спираються на передбачувані шаблони, проте зовнішні та динамічні фактори важко передбачити та прогнозувати.

Система прогнозування попиту та управління замовленнями – об’єднує дані про наявні замовлення з даними про попередні замовлення для вироблення вимог до готових товарів, що задовільняє операційні, тактичні та стратегічні плани. Для оперативного та короткотермінового тактичного планування важливою проблемою є перехід від прогнозів, які мають значну степінь невизначеності, до планів з наступним переходом до замовлень, котрі мають значно менше невизначеності. Довгострокове планування потребує зв’язування даних галузі з економічними факторами, котрі мають високу степінь невизначеності.

Завдання для аудиторії: До наступного заняття при допомозі Excel-таблиці сформувати модель прогнозування збуту, деталізуючи всі показники, які впливають на вироблення реальних прогнозів на предмет:

1. Що це за показник?

2. Звідки він виникає – причина?

3. Як він впливає – наслідок?

4. Як його контролювати та впливати на нього?

Підприємства, під час здійснення комерційної діяльності використовують наступні системи дистрибуції товарних залишків:

• «Виштовхуючу» систему, коли виробники товарів нав’язують свій товар споживачам з метою зменшення своїх власних товарних запасів

Запитання до аудиторії: Які методи «виштовхування» Ви знаєте?

Як вони впливають на підприємство («плюси» та «мінуси»)?

Як вони впливають на споживачів («плюси» та «мінуси»)?

Як вони впливають на постачальників («плюси» та «мінуси»)?

«Виштовхуюча» система розподілу підприємства визначається виробничою можливістю, орієнтованою на повне використання виробничих потужностей. Щоб зменшити втрати від переналаштування. Від менеджера з виробництва вимагається так планувати робочий процес, щоб переналаштування поточних ліній на випуск іншого виду, розміру чи моделі виробу щдійснювались у позоробочий час. Проте, тут є небезпека виробити товар, попит на який вже немає.

• «Витягуючу» систему, коли гуртові чи роздрібні торговельні точки замовляють товари по мірі їх необхідності, оперативно реагуючи на попит

Запитання до аудиторії: Які методи «витягування» Ви знаєте?

Як вони впливають на підприємство («плюси» та «мінуси»)?

Як вони впливають на споживачів («плюси» та «мінуси»)?

Як вони впливають на постачальників («плюси» та «мінуси»)?

Ця система вирішує проблему надлишку товару шляхом переходу на гнучке виробництво, що дозволяє швидко переналаштовувати виробничі потужності та виробляти таку кількість товару, на яку є попит. Іншими словами виробляється рівно стільки, скільки потрібно продати. Тут не створюється надлишковий запас. Проте, є небезпека виникнення дефіциту.

Всі системи управління, незалежно від їх назв та виконання певних функцій, поділяються на:

• Push-система (Push System – система „ті, що штовхають”) – система організації управління логістичним ланцюгом постачань, в якій товари подаються з попередньої технологічної операції на наступну за „завчасно сформованим жорстким графіком”; вона означає випереджуюче, по відношенню до попиту, формування товарних запасів.

• Pull-система (Pull System – система „ті, що тягнуть”) – система організації управління логістичним ланцюгом постачань, в яких товари подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності, без жорсткого графіку; вона означає випереджуюче, по відношенню до формування запасів, стимулювання попиту на продукцію у споживачів.

Запитання до аудиторії: Як, на Вашу думку, можна уникнути цього?

Слід зазначити, що коливання попиту – це реальність, до якої більшість підприємств повинні пристосуватись в процесі управління своїм ланцюгом постачань. Добре сплановані та виконувані процеси ланцюга постачань можуть зменшити, але не ліквідувати повністю невизначеності часу на виконання нового замовлення. Аналогічні невизначеності, пов’язані з якістю продукції, комплектацією замовлень, пошкодженням товару тощо, можуть бути в значній мірі зменшені ефективним управлінням.

Логістичні канали створюються таким чином, щоб товари могли безперешкодно переходити від виробника до кінцевого споживача. Проте, в де-яких випадках необхідно створити умови для їх руху, хоча й значно меншого, в протилежному напрямку.

Запитання для аудиторії: Якщо покупець не задоволений купівлею бракованого товару, то:

• Чи в праві магазин не прийняти (прийняти) його?

• Чи може роздрібна торгова точка повернути цей товар гуртовій торговій точці?

• Чи може гуртова торгова точка повернути цей товар виробнику?

• Хто несе відповідальність за виправлення браку?

• Якщо дефект не вартий того, щоб товар повертали, то який і де потрібен контроль, щоб уникнути необгрунтованих скарг?

3.2 Логістика складування

Логістика складування – складний процес, оскільки вимагає повної узгодженості функцій постачання запасами, переробки вантажу та фізичного розподілу замовлень. Практично логістика складування охоплює всі основні галузі, що розглядаються на мікрорівні. Умовно, логістичний процес на складах можна поділити на наступні складові:

1. Операції, що спрямовані на координацію роботи служби закупівлі.

2. Операції, що безпосередньо пов’язані з „обробкою” вантажів та оформленням документів.

3. Операції, що направлені на координацію роботи служби продажу.

Запитання до аудиторії: Пригадайте ціль та завдання логістики складування.

Основне завдання логістики сладування – чіткість, якість та оперативність виконання всіх складських операцій задля уникнення затримок, котрі можуть призвести до «паралічу» всього логістичного ланцюга постачань.

Складування продукції необхідне в зв’язку з наявними коливаннями циклів виробництва, транспортування та споживання.

Склади різних типів можуть створюватися на початку, в середині і вкінці транспортних вантажопотоків чи виробничих процесів для тимчасового накопичування вантажів і своєчасного постачання виробництва матеріалами в потрібних кількостях. Воно дає змогу подолати часові, просторові, кількісні і якісні невідповідності між наявністю і потребою в матеріалах в процесі виробництва і споживання.

На складах виконуються операції складування вантажів внутрішньоскладські транспортні, навантажувальні, розвантажувальні, сортувальні, комплектувальні і проміжні перевантажувальні операції тощо.

Слід враховувати, що склади сприяють перетворенню вантажопотоків, змінюючи параметри партій вантажу, які приймають і видають, по величині, складу, фізичних характеристиках вхідних вантажів, часу відправлення транспортних партій тощо.

Сучасний склад являє собою велику технічну побудову, яка має свою визначену структуру і виконує різні функції. При цій багатогранності його параметрів, технологічних і об’ємно-планувальних рішень, конструкцій обладнання і характеристик номенклатури вантажів, які тут переробляються, склад відносять до складних систем. Одночасно він є тільки інтегрованою складовою частиною системи більш високого рівня – логічного ланцюга, який і формує основні, в тому числі й технічні, вимоги до складських систем, встановлює цілі і критерії їх оптимального функціонування, диктує умови при розробці системи складування. Тому проблема складування потребує не тільки індивідуального технологічного, але і визначеного логічного підходу, основаного на узгодженні особливостей вхідних і вихідних потоків з врахуванням внутрішніх факторів, які впливають на складську обробку вантажу.

Зберігання товарів в складському приміщенні.

В основному розрізняють три види складів (рис. 11):

• одиничного зберігання;

• лінійного розміщення;

• блочного розміщення.

Рис.11. Основні форми складування.

Виділяють три варіанти складування товару:

• 1-ий варіант. Розроблений по принципу розміщення об’єктів складування вздовж довгих боків приміщення.

• 2-ий варіант. Розміщення об’єктів складування вздовж довгих боків приміщення і вздовж лінії стовпів.

• 3-ій варіант. Розміщення об’єктів складування вздовж довгих боків приміщення і вздовж лінії стовпів з використанням складування товарів на піддонах і на першому та на другому рівнях.

Вибір варіанту складування залежить від цілей, які ставить перед собою керівництво фірми:

• з метою максимізації вмістимості оптимальним є перший варіант;

• з метою максимізації доступності товару слід звернути увагу на другий і третій варіанти;

• з метою повної автоматизації переміщення товару в складі необхідно вибрати третій варіант.

Раціональне здійснення логістичного процесу на складі є запорукою його рентабельності. Тому при організації процесів логістики складування потрібно дотримуватись наступних принципів:

1. Проводити раціональне планування складу при виділенні робочих зон, що сприяє зниженню затрат та вдосконаленню процесу „обробки” вантажу.

2. Ефективно використовувати простір складу при розміщенні обладнання, що дозволяє підвищити потужність (пропускну спроможність) складу.

3. Використовувати універсальне обладнання, яке виконує різноманітні складські операції, що призводить до істотного скорочення парку підйомно-транспортних засобів.

4. Мінімізувати маршрути внутріскладського перевезення з метою скорочення експлуатаційних затрат та зростання пропускної спроможності складу.

5. Здійснювати уніфікацію партій відвантажень.

6. Максимально використовувати можливості інформаційної системи, що значним чином скорочує час та витрати, пов’язані з документооборотом та обміном інформацією.

Слід зазначити, що вибір раціональної системи логістики складування в ланцюгу постачань підприємства повинен здійснюватись в наступній послідовності:

1. Визначення місця складу у логістичному ланцюгу постачань.

2. Виділення функцій складу у логістичному ланцюгу постачань.

3. Визначення загальної спрямованості технічної оснащеності складської системи.

4. Вибір елементів кожної складської субсистеми.

5. Створення комбінацій обраних елементів усіх субсистем.

6. Здійснення попереднього вибору конкурентоспроможних варіантів з усіх технічно можливих.

7. Проведення оцінки кожного конкурентоспроможного варіанту.

8. Здійснення альтернативного вибору раціонального варіанту.

Система складування передбачає оптимальне розміщення товару на складі та раціональне управління його залишками. У процесі розробки системи складування необхідно враховувати всі взаємозв’язки та взаємозалежності між зовнішніми (вхідні та вихідні) та внутрішніми (суто складськими) матеріальними потоками.

Усвідомлюючи рівень капіталовкладень, що представлені в ланцюгу постачань, важливо, щоб управління залишками товарів в процесі руху як по «безстиковій трубі» здійснювалась раціонально та ефективно. Маючи точну інформацію про асортимент, кількість та місцезнаходження залишків товарів у постачальників та покупців, можна здійснювати прямі поставки від постачальників покупцям.

Запитання до аудиторії: Які, на Вашу думку, можливі реакції покупця на відсутність товару?

Розглянемо можливі реакції споживачів на відсутність товару:

• споживач А – замовляє на потрібний товар та очікує його;

• споживач Б – прийде за товаром наступного разу;

• споживач В – просить зателефонувати йому, коли товар з’явиться;

• споживач Г – купує дорожчий товар-замінник;

• споживач Д – купує дешевший товар-замінник;

• споживач Е – покидає торговельну точку та йде до конкурента.

Проаналізуємо ситуації. У випадках А і Б продаж товару відкладено, а тому втрати прибутку немає (бо не було витрат на закупівлю). Випадок В – невизначена ситуація (чи вернеться покупець, чи ні). Випадок Г – сприятливий для продавця, бо купується та сама якість (на думку самого споживача) за більшу ціну. Проте, випадок Д аж ніяк не сприятливий для продавця. Якщо споживач «відкриє» для себе, що можна купити «ту саму якість», але за нижчу ціну, то тут продавець програє. Важче за все оцінити ситеацію зі споживачем Е. Тут невідомо: чи втрачений споживач чи це лише відтерміновано продаж? Якщо споживач втрачений для даного товару, то «яку кругленьку суму» потрібно закласти в бюджет для залучення нового споживача. Тому сучасна політика управління тованими залишками побудована на тому, що споживачі завжди надають переваг мати найменшеможливі залишки, надіючись на їх швидке та своєчасне поповнення. А це виходить лише з надійними партнерами.

В логістичному ланцюгу постачань застосовують наступні основні моделі управління залишками:

1. Модель управління залишками на основі фіксованого розміру замовлення (FOQ – Fixed Order Quantity).

2. Модель управління залишками на сонові фіксованого періоду замовлення (FOP – Fixed Order Period).

3. Модель управління залишками з встановленою періодичністю поповнення товарних залишків до встановленого рівня.

4. Модель управління залишками під назвою „мінімум - максимум”.

3.3 Логістика закупівлі

Логістика закупівлі – комплексне планування, управління та фізичне опрацювання потоку матеріалів, сировини, покупних частин та відповідного інформаційного потокув процесі їх переміщення від постачальників у сферу початкового виробничого складування з метою оптимізації витратних і часових характеристик процесів.

Логістика закупівлі охоплює функціональну галузь товарного постачання підприємства і включає в себе зовнушнє транспортування товарів, їх складування на підприємстві та відповідне переміщення до місця виробничого складування в процесі виготовлення.

Запитання до аудиторії: Пригадайте основну ціль логістики постачання (закупівлі) та функціональні завдання, котрі стоять перед нею.

Пригадаємо, що рух матеріалів може бути вхідним, внутрішнім та вихідним. Всі вхідні потоки поділимо на:

1. Вхідні товари, котрі використовуються для виробництва іншого товару;

2. Вхідні товари, придбані для перепродажу;

3. Вхідні товари, що повертаються на переробку (тобто приймають участь в процесі рециклінгу).

Постачання (закупівля) – це відповідальна організаційна функція підприємств щодо придбання товарів для перепродажу. Слід зазанчити, що біля 25 років назад закупівельна логістика стала привертати до себе увагу підприємств з наступних причин:

• По-перше, підвищення цін на паливо заставило постачальників більш жорстко контроювати затрати на транспортування. Наслідком цього стало більш ефективне використанні транспорту. Зокрема, підприємства розпочали застосовувати оптимальні способи збаласованої достаки вхідних та вихідних вантажів.

• По-друге, після зняття обмежень на транспортування багато підприємств отримали можливість використати свій ензавантажений на зворотному шляху транспортний засіб для інших перевезень.

• По-третє, розробка нових наукових методів управління привела до посилення впливу вхідних потоків на прибутковість і підприємства почали більше уваги приділяти управлінню залишками товарів, призначених в першу чергу для збирального виробництва на конвеєрі.

• По-четверте, все це підігрівалось дуже високими процентними ставками, завдяки чому зросла вартість перевезень.

Майже у всіх ситуаціях, що пов’язані із постачанням (закупівлею), придбані товари необхідно фізично перемістити туди, де в них є потреба. Якщо є потреба досягти більш ефективної роботи в сфері логістики, що пов’язана з вхідними потоками підприємства, варто виконати наступні кроки, що узгоджуються із завданнями постачання (закупівлі):

1. Поаналізувати вартість транспортування вхідних вантажів. Для цього достатньо переглянути оплачені рахунки за перевезення. По товарам, котрі закупляються з доставкою, необхідно порахувати, скільки вартувала б боставка, якщо б за неї платили окремо.

2. Спонукати співробітників, хто причасний до закупівлі, оперувати категоріями логістики. Перш, за все вони повинні оцінити вартість зберігання запасу товару та вигоди своєчасної доставки. Крім того, закупівельники повинні добиватися того, щоб постачальники відокремлювали затрати на транспортування від інших затрат.

3. Визначити найбільш сприятливі терміни закупівлі, прийнявши до уваги можливі ризики і те, що „час - це гроші”. Більшість великих підприємств страхуються від всіх можливих ризиків, і тому можна брати на себе ризик відповідальності за вхідні потоки.

4. Вияснити, які знижки на вантаж пропонують постачальники.

5. Встановити правила проходження вхідних потоків та штрафування постачальників, котрі їх не виконують.

6. Об’єднати свої зусилля з постачальниками на основі взаємної вигоди (наприклад, застосовувати штрих-коди для товарів на протязі всього ланцюга постачань).

7. Визначити, чи вигідно використати одне транспортне агенство, що відповідає за всі вхідні потоки підприємства або надати перевагу кільком перевізникам.

8. Створити систему контрою вхідних потоків, яка зазвичай є складовою частиною комп’ютеризованою системою замовлень підприємства.

Головну роль в управлінні затратами щодо закупівлі відіграють постачальники. Тому обидві сторони повинні разом працювати над пошуком розумних шляхів зменшення затрат в наступних напрямках:

• Поглиблений аналіз потреб щодоі виготовлення або закупівлі товару.;

• Пошук найкращих форм оплати.

• Надання знижок за кількість.

• Використання наукового аналізу вартості.

• Підбір матеріалів для забезпечення можливої заміни основних матеріалів.

• Зміна методів виробництва, обробки та складання.

• Зменшення відходів виробництва.

• Зміна допусків та специфікацій.

• Розробка та реалізація програм зменшення затрат у постачальника.

• Об’єднання замовлень.

На практиці досвідчені підприємства розробили системи, котрі зв’язують інформаційні системи та співробітників підприємств постачальників зі співробітниками підприємства в одну команду. В роботі зі своїми постачальниками підприємство використовує контроль за вхідними потоками з допомогою процесу, котрий називається „загальним контролем матеріалів” (Total Material Control - TMC).

Зазвичай передбачають, що матеріальний потік рухається „назовні”, за межі підприємства, але разом з тим, завжди існує невеликий зворотний потік. Частково зворотний рух обумовлений збільшеним інтересом до рециклінгу товару та упаковки.

Зростаючий суспільний інтерес до рециклінгу, або повторному використанню матеріалів, розпочинався як процес протесту проти споживчої моделі суспільства, побудованої по принципу одноразового використання, коли всюди – в парках, скверах, на вулицях – були розкидані порожні упаковки та пляшки з-під напоїв. В 70-х роках минулого століття вчені прийшли до необхідності рециклінгу з економічних причин, коли виявили, що повторне використання матеріалів може суттєво зменшити об’єми енергії, що споживають промислові об’єкти. Слід зазаначити, що діяльність підприємства в сфері рециклінгу поділяють на наступні категорі:

• Рециклінг продукції.

• Рециклінг упакування.

Багато підприємств приділяють суттєву увагу процесу рециклінгу, реорганізовуючи власне виробництво зметою можливості повторного використання деяких матеріалів та вузлів застарілих моделей товару в нових товарах. Наприклад, на переконання виробників автомобілів, автомобіль майбутнього – це не лише комфорт їзди, безпека, економія та простота в обслуговуванні. Швидше, від проектантів зараз вимагається створювати автомобілі, котрі можна включити в процес рециклінгу настільки повно, наскільки це можливо в плані повторного використання матеріалів, вузлів чи агрегатів. З орієнтацією на рециклінг виробництво самого товару та пакувальних матеріалів здешевляється за рахунок того, що або менше використовується матеріалів, що закупляється, або використовуються лише повернені в оборот матеріали.

В торгівлі деякими видами товарів (наприклад, молокопродукти) передбачено, що непродані товари повертаються при виконання умов, що встановлені договором з виробником чи дистрибутором. По суті, це стимул для наступних учасників ланцюга постачань зберігати більше запасів товару, оскільки ризик за непроданий товар фактично беруть на себе їх постачальники.

В сучасній економічній науці використовуют ьтермін реверсивна логістика – термін з широким розумінням, що охоплює логістичний менеджмент та діяльність щодо зниження та знищення небезпечних втрат тари та продуктів. Вона означає зворотний розподіл, тобто рух товарів та інформації в напрямку, протилежному тому, в якому протікає нормальна логістична діяльність. Хоча ми звикли думати, що матеріали та товари рухаються по ланцюгу постачань в напрямку від джерела сировини до кінцевого споживача, існують також неперервні де-які потоки в протилежному напрямку, котрі також потрібно планувати. Одним з таких варіантів руху є забирання товару у випадку, якщо вони потрапили до споживача з дефектами.

3.4 Логістика транспортування

Транспортування – це переміщення товарів між двома пунктами. На противагу іншим логістичним операціям, котрі прив’язані до певного місцерозташування, транспортування не прив’язано ні до якого географічного пункту. Проте, завдяки прискіпливому обліку всіх товарів, і навіть тих, що знаходяться в дорозі, при необхідності завжди можна оримати інформацію про місцезнаходження товару станом на даний момент.

Запитання до аудиторії: Пригадайте, які види транспортних засобів Ви знаєте.

Існують наступні види транспортних засобів:

1. Залізничний.

2. Автомобільний.

3. Річковий.

4. Морський.

5. Повітряний.

6. Трубопровідний.

Якщо для транспортування задіяно 2 (два) і більше видів транспортних засобів, то його називають змішаним транспортуванням.

Транспорутвання рахується кардинальним щодо послідовності операцій будь-якої логістичної системи, з огляду на наступні причини:

1. Величина транспортних витрат безпосередньо залежить від місцерозташування постачальників, виробничих центрів, розподільчих центрів та споживачів підприємства.

2. Використання того чи іншого виду транспорту впливає на розмір товаро-матеріальних запасів – швидкісні транспортні засоби сприяють зберіганню меншої кількості товаро-матеріальних запасів біля розташування споживача.

3. Вибраний вид транспорту визначає вимоги до тари, а клас вантажу диктує вибір способу упаковки.

4. Вибрані вантажні транспортні засоби визначають вид вантажо-розвантажувальних обладнань, а також тип і облаштування вантажо-розвантажувальних площадок та естакад.

5. Максимально можлива консолідація вантажів для загальних пунктів доставки дозволяє підприємству виділяти більше вантажу своїм перевізникам та вигравати на знижках за великі перевезення вантажів.

6. Вибір постачальником перевізника вантажу визначається цілями обслуговування споживачів.

Прагнучи до повної інтеграції, логісти часто застосовують системи спостереження за вантажем (трекінг), щоб в будь-який момент визначити його географічне розташування. Тому в даний час перевізник не лише транспортує товар, а й надає оперативну інформацію щодо місцезнаходження товару в географічному „каналі”.

Вантажі, що регуляоно перевозяться дають необхідну інформацію для виконання логістичного аналізу, в результаті якого знаходять варіант перевезення або з найменшими транспортними затратами, або з найбільш ефективним методом завантаження-розвантаження обладнання, або з реалізацією і того, і іншого. Проте, останнім часом, в якості критерію використовують термін „вчасність доставки якісного товару”.

Запитання до аудиторії: Від чого, на Вашу думку, залежить розмір тарифу транспортування.

Розмір тарифу, відповідно до якого транспортують товари, залежить від наступних фікторів:

1. Різниця між різнородними товарами з точки зору їх вантажо-розвантажувальних та транспортувальних характеристик (наприклад, 2т води та 2т живих курей).

2. Ваги кожної окремої одиниці вантажу (наприклад, гранітний камін, вагою 100 кг та гранітний камінь, вагою 1 000 кг).

3. Відстані, на яку потрібно перевезти товар (наприклад, зі Львова до Тернополя чи зі Львова до Донецька).

4. Наявність зворотнього завантаження з пункту доставки.

Транспортування є тією зв’язуючою ланкою між вузлами ланцюга постачань, що завершує логістичну операцію.

Найбільш важливим транспортним документом є товаро-транспортна накладна (ТТН або для морських перевезень - коносамент). ТТН виконує функцію розписки при передачі вантажу перевізнику. При отриманні вантажу перевізник ставить свій підпис на накладній та оригінал залишається у вантажовідправника. Підписаний оригінал є правовим документом вантажовідправника, що підтверджує отримання вантажу перевізником. Товаро-транспортна накладна являє собою договір, котрий конкретизує права та обов’язки як вантажовідправника, так і перевізника. Існують наступні типи товаро-транспортної накладної:

• Пряма (звичайна) товаро-транспортна накладна, де обов’язково вказується вантажоотримувач, а водій перевізника зобов’язаний лише йому передати вантаж.

• Товаро-транспортна накладна на пред’явника (ордерний коносамент), де вантажоотримувача не вказують.

Розрахунок кількості необхідних транспортних засобів розглянемо на прикладі автомобільних транспортних засобів. Для цього розглянемо пивний бізнес і, зокрема, доставку товару споживачам зі складів ВАТ „Львівська пивоварня”, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Клепарівська, 18.

Слід зазаначити, що такий розрахунок, в першу чергу, буде залежати від логістики збуту (розподілу (дистрибуції)). Тобто за основу ми беремо розрахунок (прогноз) попиту, який ми навчились робити на Лекції___.

І так, нам відомо, що в 2011 році ВАТ „Львівська пивоварня” прогнозує продати порядку 15 млн.дал „бурштинового напою”. Перед Вами, як керівником відділу доставки стоїть завдання – забезпечити вчасну та якісну доставку споживачам всього запланованого об’єму.

Запитання до аудиторії: Що означає, на Вашу думку, для Вас, як керівника відділу завдання: „забезпечити вчасну та якісну доставку”?

Завдання – „забезпечити вчасну та якісну доставку” означає:

• По-перше, маючи річні прогнози, спрогнозувати, як цей товар буде продаватись в розрізі місяців.

• По-друге, маючи щомісячні прогнози, спрогнозувати, як цей товар буде продаватися в розрізі регіонів, де знаходяться споживачі, що отримують товар зі складів ВАТ „Львівська пивоварня”.

• По-третє, маючи щомісячні регіональні прогнози, спрогнозувати, як цей товар буде продаватися в розрізі населених пунктів, де знаходяться споживачі, що отримують товар зі складів ВАТ „Львівська пивоварня”.

• По-четверте, маючи детальну „карту поставок” товару споживачам, вияснити складські можливості цих споживачів:

  • Режим роботи.

  • Режим можливості приймання товару від постачальника.

  • Наявність рампи.

  • Кількість обслуговуючого персоналу.

  • Наявність підйомно-транспортних засобів.

• По-п’яте, узгодити з конкретним споживачем періодичність поставки товару.

• По-шосте, сформувати тоннаж та вмістимість автотранспорту, який буде щоразу доставляти товар конкретному споживачу.

• По-сьоме, спрогнозувати кількість їздок протягом місяця, якими потрібно доставити товар конкретному споживачу.

• По-восьме, співставити часові рамки можливостей: постачальника доставляти товар та споживача отримувати його.

• По-дев’яте, скласти графік відвантаження товару споживачам.

• По-десяте, підрахувати кількість автотранспортних засобів, які потрібн для виконання завдання.

• По-одиннадцяте, підрахувати бюджетні кошти, які Вам потрібні для виконання цього завдання.

Наглядний приклад даного процесу представлений наступними рисунками (____)

Вставити „Бюджет відділу доставки” ВАТ „Львівська пивоварня”

Вставити програмний продукт „Транспортна задача”

3.5 Логістика виробництва

Більшість продуктів з’являються в результаті поєднання сировинних матеріалів та людської праці. Ціль виробництва – продаж товару на конкретному ринку. Тому такі фактори, як сировина, праця та ринки, впливають на прийняття рішення щодо розташування виробничих, переробних (комплектуючих) та розподільцих центрів.

Часто сировинні ресурси розташовані на великих відстанях від місця їх подальшого використання. В таких випадках набуває великого значення така характеристика товару, як зміна ваги товару в процесі обробки. В таких випадках слід зважати на наступні застереження:

• Для товарів, що не зменшують свою вагу в процесі обробки, місце переробки (обробки) можна вибрати в будь-якій точці між джерелом сировини та ринком збуту.

• Для товарів, що зменшують свою вагу в процесі обробки (усадочні товари), місце переробки (обробки) варто вибрати ближче до місця їх видобування.

• Для товарів, що збільшують свою вагу в процесі обробки (наприклад, вода наливається в пляшки), місце переробки (обробки) варто вибрати ближче до місця їх продажу.

Однією з необхідною умовою розташування багатьох об’єктів – наявність джерела води. Вона використовується як обов’язковий елемент товару (наприклад, при наливі напитків в пляшки; або для технологічних цілей: охолодження, чи промивки обладнання; відводу промислових стоків; протипожежні цілі тощо).

Виробникам життєвонеобхідно мати інформацію щодо наступних питаннь:

• По-перше, скільки потрібно виробити товару.

• По-друге, куди вироблений товар потрібно відвантажувати

Виробничий центр (ВЦ) – виробничі об’єкти, де проходить фізичне перетворення товару.

Вибір товарів для власного виробництва чи зовнішнього постачання як об’єкт логістичних рішень є ключовим елементом в системі логістичного планування та управління товарорухом у сфері виробництва логістичного ланцюга постачань підприємства. Чим більше комплексний та комплектований товар, тим більше стоїть перед підприємством запитань на кшалт:

1. Чи можуть бути виготовлені на власних потужностях потрібні товари?

2. Якщо „так”, то яка собівартість такого виробництва і наскільки гнучким буде виробничий процес?

3. Якщо „ні”, то наскільки затратним буде їх постачання від інших виробників?

4. Врахувавши відповіді в п.п.2 та 3, наскільки швидко підприємство зможе реагувати на потреби споживачів, щоб їх задовольнити?

Виходячи із вищевикладеного перед нами постає завдання щодо принципового розподілу товарів на три групи: власного виробництва, стороннього виробництва, постачання за вимогою. Методика оптимізаційного розрахунку поділу товарів полягає у проведенні ABC / XYZ – аналізу товару, де АВС-аналіз проводиться на основі вартісних оцінок товару, а XYZ-аналіз проводиться на основі групової оцінки сталості споживання.

Щодо АВС-аналізу, то тут слід зазначити, що віднесення товарів до груп А, В чи С відбувається при допомозі розрахункового показника V, що визначається за формулою:

∑Св - ∑Сн

V = --------------------

∑Nв - ∑Nн

, де ∑С – сума часток товарів за вартістю

∑N – сума часток товарів за кількістю

індекси „в” та „н” означають відповідно верхні та нижні значення цих показників

Інтервали цього розрахункового показника дають змогу віднести конкретний товар до наступної групи:

• Група А: V > 3,0

• Група В: 0,7<= V <= 3.0

• Група С: V < 0.7

Щодо XYZ-аналізу, то тут віднесення конкретного товару до певної групи слід робити користуючись наступними рекомендаціями:

• Група X: стабільне (детерміноване) споживання, що відповідає оцінці сталостей споживання в межах від 9 до 10 балів включно.

• Група Y: нестабільне (несталостне) споживання, що відповідає оцінці сталостей споживання в межах від 4 до 8 балів включно.

• Група Z: нестійке (стохастичне) споживання, що відповідає оцінці сталостей споживання в межах від 1 до 3 балів включно.

Логічним продовженням оптимізації функціональних сфер є оптимізація безпосереднього виробництва необхідного товару. Оскільки процес планування зорієнтований на прискорення процесу виготовлення, то особливого значення з економічної точки зору набуває формування внутрішнього замовлення, поділ його на партії певних розмірів та фактори впливу на ці величини.

Загалом процес планування може грунтуватись на наступних альтернативних підходах:

1. Максимальне використання виробничих потужностей при одночасному короткотривалому часовому використанні.

2. Мінімальне використання виробничих потужностей при одночасному довготривалому часовому використанні.

Математично, використання цих підходів можна описати при допомозі інтегрального коефіцієнта використання (Кв), котрий визначається формулою:

Кв = Ке * Кі

, де Ке – коефіцієнт екстенсивного використання виробничих потужностей

Кі – коефіцієнт інтенсивного використання виробничих потужностей

Зрозуміло, що при стабільності інтегрального коефіцієнта використанні (Кв=const), максимізація коефіцієнта екстенсивного використання (Ке→max) вимагає мінімізацію коефіцієнта інтенсивного використанні (Кі→min), і навпаки.