Допомога при затриманні акту дефекації

1. Рекомендувати пацієнтові регулярні спроби здійснити акт де­фекації.

2. При закрепах щоденно робити очисні клізми з подальшим за­стосуванням ректальних свічок.

3. Використовувати широку стисну пов'язку при в'ялій черевній стінці.

4. Радити пацієнтові використовувати шлунково-товстокишковий рефлекс (намагання здійснити акт дефекації безпосередньо піс­ля їди).

5. Не обмежувати пиття для пом'якшення калових мас.

6. Додавати до раціону буряк, чорнослив, горіхи, олію.

7. У разі потреби використати проносні засоби.

Нетримання калу спостерігають рідко, зокрема на фоні діареї.

Пропонується:

• лікувати кишкові захворювання;

• нормалізувати дієту;

• вранці ставити очисну клізму.

При багатьох захворюваннях нервової системи виникають пору­шення функцій тазових органів. У разі затримання сечі здійснюють катетеризацію сечового міхура, при затриманні акту дефекації — очис­ну клізму. При нетриманні сечі вводять постійний катетер, але вико-

— 237 —

Основні принципи лікування пацієнтів із неврологічними захворюваннями...

ристовують його не більше ніж три доби (загроза виникнення про­лежнів, потрапляння інфекції в сечові органи висхідним шляхом).

При нетриманні сечі і калу доцільно під сідниці підкласти по­лотняний круг, заповнений просом або насінням льону. Краї круга спереду повинні бути звуженими і мати бретельки, аби можна було розвести краї і підставляти та виймати круглу плоску посудину для збирання сечі і калу. Також при нетриманні сечі і калу можна вико­ристати спеціально виготовлений щит із дощок з отвором усередині. Щит кладуть на ліжко, підставивши під нього дерев'яні бруски. У матраці навпроти отвору щита вирізають круглий отвір і обшивають його клейонкою. Під пацієнта підстилають пелюшки так, щоб шкіра не контактувала з клейонкою. Під отвір підставляють посудину для збирання випорожнень. Таким чином, шкіра пацієнта не тільки значно менше забруднюється випорожненнями, а й сворюються умови для доступу повітря до шкіри сідниць і крижів — усе це спри­ятиме профілактиці пролежнів та полегшенню догляду за тяжко хворими пацієнтами.

Велике терпіння і тактовність слід виявити при догляді за хвори­ми з порушеною мовою. Домогтися контакту з пацієнтом можна за допомогою жестів, міміки.

Порушення дихання у хворих неврологічного профілю може бути зумовлене ураженням дихального центру; часто воно пов'язане із скупченням слизу, перекриванням глотки і гортані коренем язика або аспірацією вмісту шлунка при блюванні. При виникненні блю­вання тяжкохворого необхідно повернути на бік або хоча б поверну­ти голову вліво, підставити під кут рота ниркоподібний лоток, здій­снювати туалет ротової порожнини. Аспірований вміст з дихальних шляхів відсмоктують за допомогою електровідсмоктувача або шпри­ца Жане, до яких під'єднують тонкий стерильний еластичний зонд, зволожений розчином фурациліну 1:5000.

При перекриванні глотки і гортані коренем язика необхідно від­хилити голову пацієнта назад і вивести нижню щелепу вперед або підкласти валик під плечовий пояс.

У хворих із геміплегією (параліч ноги і руки на одному боці) або з нижньою параплегією (параліч нижніх кінцівок) стопи мають фік­суватись під прямим кутом відносно гомілок. Для цього між стопа­ми і спинкою ліжка розміщують підставку або ящик, виготовлені з дерева чи фанери.

При тяжких неврологічних захворюваннях, паралічах і парезах недоцільно використовувати грілки, тому що через порушення чут­ливості можуть виникнути опіки. Опіки у таких хворих загоюються дуже погано і можуть ускладнитись септичним процесом.

— 238 —