ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ

ІЗ НЕВРОЛОГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

ТА ОСОБЛИВОСТІ СПОСТЕРІГАННЯ І ДОГЛЯДУ

ЗА ХВОРИМИ НЕВРОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ

Лікування хвороб нервової системи ґрунтується на глибокому розумінні лікарем етіології та патогенезу захворювання, широких можливостях сучасної діагностичної апаратури, великому арсеналі лікарських препаратів, засобів фізичної та рефлекторної дії.

Одним із основних принципів уважають максимально індивіду­альний підхід до лікування пацієнта. Неприпустимим є шаблонне призначення лікувальних схем без урахування вікових, статевих особливостей організму, супутньої патології, особливостей перебігу захворювання, переносимості препаратів.

Терапію слід спрямовувати на причину, яка призвела до недуги (етіологічна терапія). Прикладом може бути призначення антибіо­тиків хворим на епідемічний менінгіт.

Проте є захворювання, етіологічний чинник яких не встановле­ний або він відіграв лише роль пускового механізму і в подальшому розвитку хвороби впливати на нього неможливо (наслідки травм, спадкові хвороби). Тоді перевагу віддають патогенетичній терапії, яка спрямована на окремі ланки патологічного процесу. Глюкокор-тикоїди в лікуванні розсіяного менінгоенцефаліту, протинабрякові препарати при наслідках черепно-мозкової травми є прикладом па­тогенетичного впливу.

Симптоматична терапія спрямована на усунення окремих оз­нак захворювання, які самі по собі можуть спричинити тяжкі на­слідки: больовий синдром, підвищення температури тіла, підвище­ний м'язовий тонус, порушення кислотно-основного стану тощо.

— 231 —

Основні принципи лікування пацієнтів із неврологічними захворюваннями...

Такий метод, як оперативне втручання, може бути прикладом як етіологічної (видалення аневризми), так і симптоматичної терапії (дренувальні операції при злоякісних пухлинах, оклюзійних проце­сах головного мозку).

Лікування гострої неврологічної патології потребує дотримання принципів наступності і послідовності. На кожному наступному ета­пі слід враховувати результати попередньої терапії. Хворим із цереб­ральним інсультом важливо якнайшвидше розпочати лікування. Уже лікарі швидкої допомоги спрямовують свої дії на підтримання діяльності життєво важливих органів. У стаціонарі, коли характер інсульту уточнено, арсенал лікарських препаратів спрямовують на патогенетичні і симптоматичні ланки, маючи на меті спинити пато­логічний процес із подальшим відновленням неврологічного дефек­ту. Подальшу відновну терапію здійснюють під наглядом лікаря поліклініки чи відділення реабілітації.

Принцип реабілітації має важливе значення в комплексній тера­пії. Його спрямування не обмежується лише відновленням втраче­них функцій, а й передбачає комплекс психотерапевтичних заходів. До методів реабілітації належать також дієтотерапія, кінезотерапія, фітотерапія, кліматолікування, вітамінотерапія. Досить часто поєд­нують перелічені засоби з призначенням лікарських препаратів, фізіотерапевтичних методів.

Таким чином, найважливіші принципи системи неврологічної допомоги полягають у нерозривному зв'язку терапевтичних дій лі­кувальних і позалікарняних закладів, наступності та етапності ліку­вання хворих. До цієї системи належать неврологічні відділення ста­ціонарів і поліклінік, а також профілізовані санаторії і неврологічні бригади станцій швидкої медичної допомоги. За останні роки ор­ганізовано спеціалізовані неврологічні відділення для хворих із по­рушеннями мозкового кровообігу, нейроінфекціями, відділення ре­абілітації.

Якщо дотримання названих принципів є обов'язком лікаря, то ретельне спостерігання, виконання лікарських призначень, дбайли­вий догляд за хворими — обов'язок медичної сестри. І лише за умо­ви поєднання цих аспектів можна очікувати позитивних результатів у лікуванні і відновленні здоров'я пацієнтів.

Робота медичної сестри щодо догляду за неврологічними пацієн­тами має деякі особливості. Основними причинами того, що хворі не можуть обслуговувати себе, є порушення рухів, свідомості, розла­ди функцій тазових органів, порушення мови та інших кіркових функцій.

— 232 —

Основні принципи лікування пацієнтів із неврологічними захворюваннями...

Переважна більшість хворих неврологічного профілю вимушено, іноді протягом тривалого часу перебуває у ліжку. Недотримання ліжкового режиму часом може бути причиною різкого погіршання стану і навіть смерті пацієнта (наприклад, у зв'язку із субарахної-дальним крововиливом при розриві аневризми мозкової судини). Тяжкохворого, особливо з порушенням свідомості, потрібно обе­режно вкласти в ліжко, захистити від падіння сіткою.

Іноді хворих у сопорозному або коматозному стані вважають та­кими, що сплять. Потрібно уважно спостерігати за такими хворими (характер дихання, пульсу, АТ) і, якщо є потреба, терміново викли­кати лікаря.

Якщо у хворого наявні рухові розлади (параліч, парез) і він не може самостійно повертатися в постелі, це може призвести до роз­витку пневмонії. Головний кінець ліжка хворого необхідно підняти. Медичний персонал має пам'ятати, що тяжкохворого слід кожні 2 год повертати, слідкувати за тим, щоб він довго не лежав на спині. Коли хворий лежить на боці, то йому легше дихати. Використову­ють також кругові гірчичники, періодично — інгаляційну оксигено­терапію, а також регулярно провітрюють палату.

Годування неврологічних хворих — відповідальний момент. Хво­рим у коматозному або сопорозному стані в першу добу їжу можна не давати. У подальшому, якщо хворий ковтає, то за допомогою поїльника або еластичної трубки можна дати невеликими порціями чай або сік.

Слід пам'ятати, що хворого неврологічного профілю у тяжкому стані потрібно годувати частіше, невеликими порціями. Треба слід­кувати за тим, щоб хворий не захлинувся і не перевтомився, тому що в подальшому він може відмовитися від споживання їжі.

Важливо, щоб їжа була калорійною, багатою на вітаміни, місти­ла ретельно оброблені м'ясні і молочні продукти, овочі, фрукти.

Годувати пацієнтів слід обережно, теплою їжею. Особливо обе­режно треба годувати хворих із порушеннями акту ковтання, оскіль­ки потрапляння їжі в трахею і бронхи може спричинити аспіраційну пневмонію. Якщо самостійне ковтання неможливе, хворих годують через зонд.

Догляд за хворими з паралічами потребує особливо ретельного стеження за чистотою шкіри і регулярністю спорожнення сечового міхура. Комплекс заходів з догляду за ними містить здійснення гігієнічних заходів (умивання, часткове оброблення шкіри, зміна бі­лизни, гігієна ротової порожнини).

— 233 —