Дослідження спинномозкової рідини

Тиск вимірюють за допомогою манометра або капілярної трубки. У нормі в людини в положенні лежачи тиск спинномозкової рідини у підпавутинному просторі коливається від 1,8 до 1,57 кПа, у поло­женні сидячи — у межах 2,45—2,94 кПа.

При патологічних станах тиск спинномозкової рідини може як підвищуватися, так і знижуватися. Підвищення тиску спостерігають при пухлинах головного мозку, менінгітах, енцефалітах, кістозних арахноїдитах та ін.; при певних емоційних станах (радість, страх тощо). Іноді тиск може знижуватися при закритих черепно-мозко­вих травмах, гострих інфекціях, інтоксикаціях.

Прозорість. У здорових людей спинномозкова рідина прозора. При деяких захворюваннях (менінгіт, пухлина та ін.) її прозорість порушується, що зумовлено підвищенням вмісту дисперсних білко­вих домішок, збільшенням кількості власних клітинних елементів,

– 257 –

Додатки

проникненням клітин крові. У зв'язку з цим спинномозкова рідина може бути опалесцентною (туберкульозний менінгіт), каламутною (гнійний менінгіт) тощо.

Колір. За нормальних умов спинномозкова рідина безбарвна. Жовтуватого забарвлення (ксантохромія) вона може набувати при пухлинах спинного мозку. Ксантохромія може бути запального (менінгіт) і застійного (пухлина) походження. Її, як правило, супро­воджує підвищений вміст білка у спинномозковій рідині за рахунок гемолізу еритроцитів і розпаду клітинних елементів. При гнійному менінгіті спинномозкова рідина може набувати зеленого відтінку. Кров'янистою спинномозкова рідина може бути при ушкодженні судини голкою під час пункції або в разі підпавутинного кровови­ливу.

Білок. У нормальній спинномозковій рідині його вміст становить 0,12—0,33 г/л. При багатьох захворюваннях нервової системи кіль­кість білка збільшується. Причиною цього можуть бути застійні яви­ща, запальні процеси, порушення обміну. Найвищу концентрацію білка виявляють при пухлинах головного та спинного мозку, тром­бозі пазух.

Цитоз. Клітинний склад нормальної спинномозкової рідини зовсім незначний. Запальні захворювання нервової системи супро­воджуються збільшенням кількості клітин, яких налічують десятки, сотні, тисячі в 1 мл. Вивчення клітинного складу спинномозкової рідини допомагає встановити клінічний діагноз.

Бактеріоскопічне і бактеріологічне дослідження спинномозкової рідини проводять для виявлення збудника захворювання. Так, до­сліджуючи мазки спинномозкової рідини хворих на менінгіт, можна виявити менінго-, пневмо-, стрепто- і стафілококи та ін. У фібри -новій плівці, що випадає за кілька годин відстоювання спинномоз­кової рідини, можна виявити мікобактерії туберкульозу.

Імунологічні реакції спинномозкової рідини широко використо­вують у діагностиці сифілісу нервової системи. Для уточнення фор­ми сифілісу нервової системи (прогресивний параліч, спинна сухот­ка, або нейросифіліс) застосовують колоїдну золоту реакцію Ланге.

Зміни хімічного складу спинномозкової рідини (дослідження вміс­ту глюкози, калію хлориду та інших мікроелементів) бувають дуже показовими при деяких формах менінгіту (туберкульозний, епі­демічний) та інших нервових захворюваннях.

– 258 –