Додаток 2. Спинномозкова (люмбальна) пункція

Додаток 2

Спинномозкова (люмбальна) пункція

Спинномозкову пункцію застосовують з діагностичною метою.

Для проведення спинномозкової пункції медична сестра повин­на підготувати оснащення: стерильне: 2 пари гумових рукавичок і 2 маски (для лікаря і медичної сестри), ниркоподібний лоток, голку Біра, трубку для вимірювання тиску спинномозкової рідини, 70 % розчин етилового спирту, йодонат чи 0,5 % спиртовий розчин хлор-гексидину біглюконату, марлеві тупфери і серветки, затискач, 0,5 % розчин новокаїну в ампулах, шприц ємністю 5 мл з голкою, пробір­ку (для бактеріологічного дослідження), пелюшку; інше: 2 пробірки (для цитологічного і біохімічного дослідження), штатив для про­бірок, валик, подушку, стіл для перев'язування, лейкопластир, блан-ки-направлення, вода, мило.

Люмбальну пункцію зазвичай проводять у процедурному кабі­неті чи перев'язній, у виключних випадках — у палаті на ліжку. Пацієнта треба покласти на плоску тверду поверхню на бік ближче до краю стола без подушки із зігнутими і підведеними до живота ногами, голову нахиляють до грудей. Під поперек підкладають ва­лик. Між колінами кладуть подушку, щоб пацієнт почувався ком­фортніше. Помічник стає за спиною пацієнта, правою рукою приги­нає голову хворого до його грудей, а лівою, захопивши ноги хворого у ділянці підколінних ямок, підводить їх до живота.

Лікар і медична сестра миють руки з використанням антисепти­ків, надівають стерильні гумові рукавички, обробляють їх спиртом. Медична сестра під час проведення пункції асистує лікареві.

Пункцію проводять у проміжках між III і IV або IV і V попереко вими хребцями, тобто в тій ділянці спинномозкового каналу, де не­має ризику ушкодження спинного мозку. Якщо з будь-якої причини пункцію не можна зробити між цими хребцями, тоді роблять її в проміжку між І і II поперековими хребцями.

– 255 –

Додатки

Лікар знезаражує поперекову ділянку в діаметрі 20 см коловими рухами від центра (місця проколу) до периферії спиртом, йодона-том, потім знову спиртом, здійснює місцеве знеболювання за допо­могою 0,5 % розчину новокаїну, знову знезаражує шкіру, ретельно висушує, щоб запобігти потраплянню йодонату в підпавутинний простір, що може бути однією з причин подразнення мозкових обо­лон. Підстеляє стерильну пелюшку. Визначає місце пункції — точку перетину лінії, яка з'єднує верхні краї клубових кісток, і лінії, що проходить через остисті відростки хребців. Суворо в горизонтальній площині з невеликим каудальним нахилом (у бік куприка) уводить голку Біра з мандреном по дистальній фаланзі великого пальця лівої руки, що фіксує шкіру біля місця пункції.

Проходження голки через міжостьові зв'язки і тверду мозкову оболону супроводжується певним зусиллям, яке раптово зникає, як тільки голка потрапляє в підпавутинний простір. Вірогідним дока­зом такого попадання є поява рідини з отвору голки після видален­ня з неї мандрена.

Із діагностичною метою беруть близько 3—5 мл спинномозкової рідини; у разі нормального тиску вона витікає краплями. Після за­кінчення пункції місце проколу закривають стерильною серветкою, яку фіксують лейкопластирем.

Пацієнта перевозять у палату на каталці і вкладають у ліжко на животі без подушки на 2 год, поки не відновиться взята для дослід­ження спинномозкова рідина (швидкість відновлення її — 3 мл за 1 год). Це необхідно для профілактики розвитку дислокації мозко­вих структур. Перші 2 год пацієнт лежить на животі нерухомо, потім до ранку наступного дня він перебуває в ліжку, але може повертати­ся. В окремих випадках (пухлина задньої черепної ямки) піднімають один кінець ліжка таким чином, щоб голова була трохи нижче, ніж ноги.

Відзначають такі можливі ускладнення люмбальної пункції:

1. Потрапляння голки в кістку хребця; у такому разі голку слід, не виймаючи з тканин, трохи потягнути на себе, змінити напрямок і повторити спробу її введення.

2. Витікання чистої крові з отвору голки свідчить про те, що вона потрапила в судину. У такому разі слід вийняти голку і зробити пункцію в іншому міжхребцевому проміжку. Якщо у спинномозко­вій рідині є домішка крові через ушкодження судин під час пункції, то в міру витікання її з голки спинномозкова рідина поступово про­світлюється.

3. Потрапляння голки в корінець спричинює раптовий гострий біль, що віддає в ногу і зникає при зміні напряму голки.

– 256 –

Додаток 2. Спинномозкова (люмбальна) пункція

4. Після поперекової пункції внаслідок подразнення мозкових оболон може розвинутися постпункційний синдром з явищами менінгізму. Менінгеальний сиптомокомплекс проявляється погір­шенням загального самопочуття, появою головного болю, нудоти, блювання, гіперестезією (підвищенням чутливості) шкіри, світлобо­язню, непереносимістю різких звуків, вегетосудинними порушення­ми, нерідко гіпертермією, сплутаністю свідомості, ригідністю м'язів потилиці, симптомами Керніга і Брудзінського.

Щоб уникнути подразнення мозкових оболон, необхідно повніс­тю видалити зі шкіри залишки йоду чи йодонату, які можуть бути занесені голкою в підпавутинний простір, робити пункцію тонкою голкою (мінімальне травмування тканин).

До тяжкого ускладнення, що може призвести до смерті хворого, відносять дислокацію довгастого мозку та мозочка із защемленням їх у великому потиличному отворі потиличної кістки внаслідок швидкого падіння тиску у внутрішньохребцевому просторі. Щоб за­побігти такому ускладненню, рекомендують випускати спинномоз­кову рідину повільно, краплями, регулюючи її витікання за допомо­гою мандрена; брати невелику кількість спинномозкової рідини (2—3 мл); після поперекової пункції покласти хворого у ліжко та­ким чином, щоб голова його була дещо нижче, ніж ноги.

Медична сестра повинна уважно спостерігати за станом пацієнта після поперекової пункції і при появі будь-яких ознак погіршання його стану терміново повідомити лікаря.