57. Скоропадський

29.04.1918г. всеукраїнський з'їзд землевласників проголосив Скоропадського гетьманом України. Настав 2- ой етап Гетьманства. Скоропадський зосередив у своїх руках усю повноту влади, сама держава стала називатися українською державою. Його політика в період гетьманства характеризується економічним і культурним підйомом. Скоропадський відновив часткову власність, поміщицьке землеволодіння, підтримував вільне підприємництво, у результаті в країні відроджувалася промисловість, відновлювалися ж/д дороги, був сформований гос. бюджет, розвивалася торгівля. Особливо більшими були успіхи в розвитку укр. культури: випущено кілька тисяч підручників на укр. яз.; засновано150 україномовних гімназій; 2 укр. університету; були створені національні архіви, бібліотека, національна галерея, укр. академія наук.

Активно проводилася зовнішня політика. Відносини з 12 країнами. Скоропадський не стримався у влади. Справа в тому, що справжніми хазяями в Україні були німці й австрійці. Гетьман опирався на багнети окупантів. Однак у листопаді 1918р. закінчилася I світова війна, поразкою Німеччини й Австро-Угорщині. Їхні війська стали залишати Україну. Керував повстанням новий орган - директорія. 14.12.1918м. Скоропадський відмовився від влади, установилася влада директорії.

60. Зунр

Західні українці також як і східні прагнули створити незалежна українська держава. Поразка Австро-Угорщині у війні сприяла цьому. 18.10.1918г. - створена УНР. Президентом став Петрушевич. Був утворений уряд в УНР, гос. секретаріат очолив К. Левицкий. Національна Рада видала маніфест, у якім проголосила загальне виборче право, 8- мі вартовий робочий день, проведення аграрної реформи. Однак активізувалися й польські цілі, вони готувалися відновити Річ Посполиту, у границях 1772г. Національна революція переросла у війну за незалежність республіки. Для захисту республіки була створена УГА, чисельністю до 100 тис. чіл. Уряд ЗУНР звернулося до уряду УНР із пропозицією про возз'єднання в єдину державу. Урочистий акт відбувся 22.01.1919г.

58. Грушевський

Видатний український історик, видний політичний і державний діяч, публіцист Михайло Грушевський народився 17 вересня 1866 г. у г. Пагорбі (нині г. Хелм, Польща) у родині педагога-славіста. Політичну діяльність Грушевський почав у Галичині, де в 1899 г. став одним із засновників Української національно-демократичної партії. У роки першої російської революції багато часу проводив на Придніпровській Україні. В 1907 р. Грушевський організував і очолив Українське наукове суспільство в Києві. В 1908 р., продовжуючи свою політичну діяльність, став одним з ініціаторів створення й головою Суспільства українських поступовцев, що об'єднав більшість українських партій і національно-суспільних організацій. У той період Грушевський видав ряд публікацій щодо українського питання - "С, що біжить волны" (1906 р.), "освобождение Росії й український вопрос" (1907 р.), "наша политика" (1911 р.), "свободная Украина" (1917 р.). Історична концепція Грушевського складалася під впливом В. Антоновича, Н. Костомарова й М. Драгоманова. Ідеї народництва й федералізму переважали в його науковій і суспільній діяльності. Для історичної концепції Грушевського було характерне верховенство "соціальних інтересів над національно-державними. Однак у процесі подальшого вивчення історії України й особистої участі в суспільно-політичнім житті Грушевський усе більше значення надавав державно-національному факторові. Ідеалом майбутнього обладнання України для Грушевського був демократичний федералізм із широкими правами громадян, виборністю всіх органів керування. Великі заслуги Грушевського як ученого, який створив цілісну концепцію українського історичного процесу. Михайлом Грушевським була запропонована наступна схема української історії: 1) українці як окремий народ існують ще з ранньосередньовічного періоду; 2) у Київській Русі українці представляли ядро держави, окрему від північно-східної (у майбутньому - росіян) народності; 3) спадкоємцем державності Київської Русі виступило спочатку Галицько-волинське князівство, а пізніше - частково Велике князівство Литовське. Як державний і політичний діяч періоду української національно-визвольної боротьби 1917-1921 рр. він належить до найвизначніших фігур української історії.