
- •61. Діалектика як теорія розвитку.Закони і принципи діалектики.
- •62. Категорії діалектики як універсальні форми мислення.
- •63. Метафізика та інши(софістика і еклектика , догматизм і релятивізм) альтернативи діалектики.
- •64. Свідомість як предмет філософського аналізу.
- •65. Генезис форм відображення на різних рівнях розвитку матерії. Виникнення та розвиток свідомості.
- •66. Природа та структура свідомості.
- •67. Проблема свідомості у філософії і науці
- •68. Сутність пізнавального процесу та його особливості. Поняття суб’єкта і об’єкта пізнання.
- •69. Чуттєве і раціональне пізнання. Сенсуалізм. Раціоналізм. Агностицизм.Іірраціоналізм.
- •70. Пізнання та істина. Об’єктивна, абсолютна і відносні істини
- •71. Критерії істини. Практика як основа пізнання, його рушійна сила. Структура практики.
- •Структура практики
- •72. Рівні та основні принципи наукової гносеології
- •73. Основні форми і методи наукового пізнання. Творчий характер пізнання.
- •74. Соціальна філософія як система знань: предмет, методи, структура, функції
- •75. Поняття суспільства
- •76. Структура суспільства.(соціально-класова, демографічна, поселенська, професійно-освітня, етносоціальна)
- •77. Соціальна структура суспільства
- •78. Специфіка соціального пізнання
- •А) буденний і теоретичний рівні суспільної свідомості
- •Б) суспільна психологія та ідеологія
- •80. Духовне життя суспільства та його структура
- •81. Культура: суть, структура, особливості і функції. Людинотворча сутність культури.
- •82. Культура и цивилизация.Теория круговорота локальных цивилизаций
- •83. Загальнолюдське і класове, національне та інтернаціональне в культурі.Єдність та багатоманітність культур.
- •84. Сучасні проблеми філософії людини.
- •85. Проблема антропогенезу. Біологічне і соціальне в людині
- •86. Поняття і природа цінностей. Різноманіття інтерпретацій цінності
- •87. Ієрархія цінностей. Особистість і соціальні цінності
- •88. Право як об’єкт філософського аналізу. Завдання філософії права.
- •89. Філософсько-методологічні проблеми правознавства.
- •90. Державно-правова проблематика у філософів Нового часу и просвітників XVIII ст.
75. Поняття суспільства
Суспільство – це форма життєдіяльності людей, спосіб їх соціальної організації. Це система, що розвивається на основі об'єктивних соціальних законів.
Як тотожне використовується поняття "соціум". Соціум – це система суспільного співжиття людей. Соціум походить від латинського слова "соціо", що означає з'єднати, поєднати, розпочинати спільну працю. Звідси, первинне значення поняття "суспільство", що означає спільність, союз, співпраця.
Суспільство як сукупність всіх соціальних процесів вивчається багатьма суспільними дисциплінами: соціологією, антропологією, психологією, етнографією, мовознавством тощо. Соціальна філософія, що базується на принципі антропоцентризму, досліджує стан суспільства як цілісної системи, всезагальні закони та рушійні сили його функціонування та роз- витку, його взаємозв'язок з природним середовищем, навколишнім світом в цілому.
Суспільство як соціальна реальність є вищою формою руху матеріального світу. Суспільство виникло внаслідок еволюції природи і з самого початку мало характерні риси.
По-перше, це специфічна системна організація, що відрізняється від інших матеріальних систем особливою структурною базою, яка поєднує в собі матеріальне і духовне виробництво, різні форми суспільних відносин, соціальну структуру, політичні інститути тощо.
По-друге, суспільство володіє особливим механізмом передачі інформації і способом успадкування.
По-третє, головною відмінністю соціальної матерії від інших її форм руху є те, що вона поєднує в собі не лише матеріальні, а й духовні процеси, свідомість.
Характеристика структури суспільства передбачає не лише виявлення його елементів, а й визначення місця і ролі кожного з цих елементів у його функціонуванні і розвиткові. Так, основними факторами життєдіяльності суспільства є матеріально-виробничий, соціальний, політико-управлінський і духовний.
76. Структура суспільства.(соціально-класова, демографічна, поселенська, професійно-освітня, етносоціальна)
Соціальні відносини – це відносини між історично сформованими спільностями людей. Суб’єктами соціальних відносин виступають спільності людей, а їх інтереси соціальними засадами політики.
Проте, суб’єктами соціальних відносин можуть виступати лише ті спільності, що виникли об’єктивно в процесі соціального розвитку. Виокремлюють п’ять основних груп:
соціально-класові (класи, верстви, групи);
соціально-етнічні (народності, нації);
соціально-демографічні (жінки, чоловіки, сім’я);
соціально-професійні (робітники, селяни, службовці);
соціально-територіальні (міське, сільське населення).
Соціальна структура суспільства - система взаємозв'язаних та взаємодіючих спільнот або побудова суспільства в цілому.
Соціальна структура характеризує різні види соціальних спільнот і відносини між ними. Це, зокрема, соціально-демографічні, класові, соціально-етнічні та інші спільноти. Тому ключовим у розумінні соціальної структури суспільства є поняття соціальної спільноти, соціальної групи.
77. Соціальна структура суспільства
Соціальна структура суспільства — це сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою соціальних груп, спільностей та інститутів, пов'язаних між собою відносно сталими відносинами.
Отже, соціальна структура суспільства являє собою будову цієї соціальної системи, визначає характер взаємозв'язків і взаємовідносин між її складовими частинами.
Сутність соціальної структури суспільства найбільш повно виражається у її загальних рисах, до яких можна віднести:
• багатоманітність соціальних елементів, що утворюють соціальну структуру суспільства (соціальний інститут, соціальна група, соціальна спільність тощо);
• різний ступінь впливу кожного складового елемента соціальної структури суспільства на соціальні процеси і явища, відмінність їхніх соціальних ролей;
• наявність відносно стабільних зв'язків між складовими елементами соціальної структури суспільства, взаємозалежність останніх. Це означає, що жоден елемент соціальної структури не може існувати в суспільстві автономно. В будь-якому випадку він поєднаний соціальним зв'язком з іншими структурними підрозділами суспільства. У цьому випадку є цікавою історія про Робінзона Крузо, який навіть опинившись на безлюдному острові, перебував у тісному зв'язку з суспільством (користувався речами, що виготовили інші люди, займався тими ж видами занять, що і в Англії — облаштовував власну оселю, вирощував сільськогосподарські культури, молився Господові тощо);
• взаємопроникність елементів, що забезпечує цілісність соціальної структури, тобто одні й ті ж соціальні суб'єкти можуть бути частинами різних складових одиниць суспільства. Наприклад, одна і та ж особистість може бути включена до різних соціальних груп та спільностей;
• багатофункціональність і стабільність — кожен елемент соціальної структури суспільства виконує свої специфічні функції, які є відмінними від ролей інших соціальних елементів, що й передбачає значну кількість соціальних функцій суспільства. У зв'язку з вищесказаним можна зробити висновок, що основними складовими суспільства є соціальні спільності, оскільки їх вплив на соціальні процеси є незрівнянно більший ніж участь окремої особистості. Що стосується соціальних організацій та соціальних інститутів, то вони формуються у результаті діяльності і взаємодії соціальних спільностей та груп, є похідними від них*1. Важливим елементом соціальної структури суспільства є також соціальні групи.
*1: {Ряд сучасних українських соціологів, зокрема, В. Городяненко, навпаки, вважають провідним елементом соціальної структури суспільства соціальні інститути — економіка, політика, наука, освіта, сім'я, оскільки саме вони зберігають і підтримують існуючі в суспільстві соціальні зв'язки і відносини.}
Таким чином, соціальна структура суспільства має два основних компонента: наявність складових елементів та соціальних зв'язків, що виникають між цими елементами.
Більшість сучасних соціологів у структурі суспільства виділяє ряд окремих підструктур, які і є основними складовими елементами суспільства. Проте ці підструктури є лише відносно незалежними між собою, оскільки як і всі соціальні елементи — складові суспільства - пов'язані між собою відносно стабільними соціальними зв'язками. Підструктури суспільства ґрунтуються на основних формах соціальних спільнот, що діють в суспільстві, і це також наштовхує на думку, що провідними складовими елементами соціальної структури суспільства є саме соціальні спільноти.
Отже, основними підструктурами (елементами) суспільства є:
• соціально-етнічна структура;
• соціально-демографічна структура;
• соціально-професійна структура;
• соціально-класова структура;
• соціально-територіальна структура.
Рис. 2. Соціальна структура суспільства
Кожна із названих підструктур характеризується найперше тим, що включає до свого складу відповідні спільності. З іншого боку, кожна підструктура має усі ті самі складові частини, ознаки і характеристики, що й соціальна структура суспільства загалом.
Тобто, усі елементи в соціальних підструктурах так само пов'язані між собою стабільно діючими соціальними зв'язками і відносинами. Потрібно нагадати, що стосунки між усіма суб'єктами соціального життя ґрунтуються на певних цінностях та правилах поведінки (соціальних нормах), що є характерними для даного типу суспільства і відрізняють його від інших. Тому слід зауважити, що соціальні норми, власне як і соціальний контроль, є опорою для соціальної структури суспільства, оскільки вони впливають на характер соціальних зв'язків і відносин, що діють в соціальній структурі суспільства. Важливо також зазначити, що на зв'язки і відносини між складовими соціальної структури суспільства впливають також і соціальні статуси та ролі, мова про які піде далі, тож і вони є підґрунтям соціальної структури суспільства. Тому, загальну схему соціальної структури можна зобразити приблизно так, як показано на рис.
Складність побудови соціальної структури полягає ще й в тому, що у суспільстві є відносини соціальної рівності і нерівності. Типовий приклад — пересічний службовець чи студент прирівнюються законом України за своїми конституційними правами до Президента України, адже Конституція нашої держави передбачає рівність громадян. Разом з тим, абсолютно зрозуміло, що за правами і пільгами ці категорії громадян значно відрізняються між собою.