
- •Визначення вимірного простору.
- •Симетричність
- •2. Збіжність послідовностей точок в вимірному просторі.
- •3. Різні типи множин в вимірному просторі.
- •4. Поняття границі функції кількох змінних(фкз).
- •6. Повторні границі.
- •7.Означення неперервності функцій кількох змінних в точці. Властивості неперервних функцій.
- •8.Рівномірна неперервність функцій кількох змінних.
- •9. Частинні похідні. Диференційованість функцій кількох змінних.
- •10. Диференціювання складеної функції кількох змінних
- •11. Повний диференціал фкз, інваріантність його форми та геом. Зміст.
- •13. Частинні похідні та диференціали вищих порядків функції кількох змінних.
- •14. Формула Тейлора двох змінних.
- •Формула Тейлора для функції кількох змінних.
- •16 Поняття локального екстремуму фкз. Необхідні умови.
- •17. Достатні умови екстремуму функції кількох змінних.
- •1 18 8. Умовний екстремум функцій двох змінних
- •19. Умовний екстремум фкз,
- •20. Існування, неперервність, диференційованість неявної функції, що задана одним рівнянням
- •21. Неявні функції, що задаються системою рівнянь.
- •Звичайні диференціальні рівняння першого порядку. Поняття розв’язку ( частинного і загального ).
- •25. Однорідні диф. Рів-ня 1-го порядку та рів-ня, що зводяться до них.
- •26. Лін. Диф рів-ня 1-го порядку. Рів-ня Бернуллі
- •27 Метод Бернуллі
- •28. Рівняння у повних диференціалах. Інтегрувальний множник.
- •29. Основні поняття теорії диференціальних рівнянь вищих порядків
- •Задача Коші для диференціальних рівнянь вищих порядків. Теорема існування та єдиності розв”язку задачі Коші.
- •31Диференціальні рівняння вищих порядків, що допускають зниження порядку.
- •32. Лінійні однорідні диф. Рівняння другого порядку та їхні властивості.
- •33. Поняття лінійної залежності і незалежності двох функцій на відрізку. Визначник Вронського.
- •34.Формула Ліувілля-Остроградського для лінійних однорідних диференціальних рівнянь 2-го порядку. Фундаментальний набір розв’язків.
- •35. Загальний розв’язок лінійного однорідного диференціального рівняння другого порядку. (лодр2)
- •36. Поняття про загальний розв’язок лінійного неоднорідного диференціального рівняння другого порядку. Метод Лагранжа варіації довільних сталих.
- •38. Структура загального розв’язку лінійного однорідного диференціального рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами.
- •39. Структура загального розв’язку лінійних однорідних диференціальних рівнянь вищих порядків зі сталими коефіцієнтами.
- •40. Знаходження частинного розв’язку лндРn зі сталими коефіцієнтами методом невизначених коефіцієнтів.
- •41. Задача Коші для нормальної системи др. Теорема існування та єдиності розв’язку зк. Метод виключення.
- •42, Системи лінійних диференціальних рівнянь зі сталими коефіцієнтами.
- •43.Означення збіжності числового ряду. Властивості числових рядів. Необхідна умова збіжності. Ознака Коші.
- •44. Ознаки порівняння числових рядів з додатними членами.
- •Ознаки Даламбера і Коші збіжності числових рядів з додатними членами.
- •Інтегральна ознака Коші збіжності числових рядів з додатними членами. Узагальнений гармонічний ряд.
- •47. Абсолютно та умовно збіжні знакозмінні числові ряди.
- •48. Теорема Лейбніца про збіжність знакопереміжних числових рядів.
- •49. Область збіжності фр. Рівномірна збіжність фр.
- •Ознака рівномірної збіжності функціонального ряду. Властивості рівномірно збіжного функціонального ряду.
- •5 1. Степеневі ряди. Теорема Абеля.
- •Інтервал збіжності степеневого ряду. Властивості степеневих рядів.
- •53. Розвинення функції в ряд Тейлора. Розвинення елементарних функцій в ряд Маклорена
- •54. Ортогональні системи функцій
- •55. Ряд Фур’є по ортогональній системі функцій.
- •56. Наближення у середньому заданої ф-ції за доп. Ортогон. Многочл.
- •Ортогональність тригонометричної системи функцій.
- •Ряд Фур’є по тригонометричній системі функцій.
- •59.Достатня умова збіжності рф
- •61. Наближення у середньому заданої функції за допомогою тригонометричного многочлена. Нерівність Бесселя. Рівність Парсеваля.
- •Подвійні інтеграли, їх основні властивості.
- •63. Зведення подвійних інтегралів до повторних.
- •64 Обчислення подвійних інтегралів у полярних координатах. Застосування подвійних інтегралів.
- •66. Заміна змінних у потрійних інтегралах. Перехід від декартових координат до циліндричних і сферичних координат.
- •Означення криволінійних інтегралів першого та другого роду, їх основні властивості та обчислення.
- •Означення поверхневих інтегралів першого та другого роду, їх властивості та обчислення. Поверхневі інтеграли другого роду
- •Формули Остроградського та Стокса.
Формула Тейлора для функції кількох змінних.
Нехай
функція
,
xєX
неперервна
і має неперервні частинні похідні в
околі т.
до
m-го порядку включно, то має місце формула
Тейлора:
де
-
многочлен Тейлора
,
-
залишковий член у формі Пеано, де
,
а символ
означає
нескінченно малу при
(або
при
)
функцію більш високого порядку меншості,
ніж
.
Залишковий член,мзаписаний вище у формі Пеано можна також представити у формі Лагранжа, який буде мати вигляд:
.
16 Поняття локального екстремуму фкз. Необхідні умови.
Розглянемо
,
Точка
назив. т-кою локального максимума (мін.)
ф-ції
,
якщо
.
-
строгий локальний макс. (мін.), якщо
.
Теорема (необхідна умова екстремума)
Якщо
функція
визначена в околі т-ки екстремума
,
та якщо в цій точці існує частинна
похідна
,
то ця похідна = 0.
В
силу того, що частинна похідна по –
похідна ф-ї 1 змінної, то для неї має
місце т. Ферма:
Озн. Т-ка наз критичною т-кою , якщо всі частинні похідні в цій т-ці =0.
Розглянемо
квадр. ф-му вигляду
є
додатно (від’ємно) визначена, якщо для
A(x)>(<)0
A(x)
назив. знакозмінною кв. ф. , якщо
A(x’)>0,
A(x”)<0.
Заув.
Очевидно, для
виконується
Якщо
кв.ф. розглянути на проміжку
,
,
,
то
знак кв.ф. зберігається на прямій
.
Лема1. Якщо кв. ф. знаковизначена, то нижня межа її абсолютної величини додатня на одиничній сфері.
,
-
одинична сфера, є обмеженою і замкненою
множиною (компактом)
|A(x)| - неперервна ф-ція на . а тому непер. і на компакті .
|A(x)|
досягає свого inf при
Лема
2. Якщо – кв. ф.
,
то
прямої
виконується:
.Дов.
.
17. Достатні умови екстремуму функції кількох змінних.
Розглянемо
квадратичну формулу:
.
А(х) наз додатньо визначеною (від’ємно) , якщо
х≠0 викон: А(х)>0 (<0)
А(х) наз знакозмінною вкадр. Формою, якщо існує х/, х// є
такі, що викон: А(х/)>0, А(х//)<0.
Зауваження:
t є R, A(tx)
=
t2A(x),
A(tx)
=
=
t2A(x)
Якщо квадратична форма розглядається на прямій, вигляду х=tx(0), x(0) ≠0, t є R
A(tx(0))= t2A(х(0)). Знак квадр форми зберіг на прямій, вигляду х= tx(0)/{t=0}.
Лема 1. Якщо кВ форма А(х) знаковизначена, то нижня межа її абсолютної величини – додатня на одиничній сфері.
inf|A(x)|>0, де Sn = {x є Rn : x12 + ….+xn2 = 1} – одинична сфера, x є Sn.
Sn – замкнена, обмежена множина = компакт.
|A(x)| - непер ф-я на Rn → непер на компакті.
За т. Веєрштрасса: якщо непер |A(x)|, то досягає свого inf у т. х(0).
| х(0)| =1; |A(х(0))| = inf |A(x)|.
В силу додотньої визначеності |A(х(0))| >0.
Лема 2. Якщо А(х) – кВ. форма, x(0) ≠0, то х прямої k = tx(0) , t≠0 викон:
,
Теорема (достатні умови екстремума). Нехай ф-я f(x) двічі неперервно диференційовна в околі деякої критичної точки x(0). Тоді якщо другий диференціал ф-ї в цій точці d2 = f (x(0)) додатньо визначена (від’ємно) квадр форма, то x(0) – точка строгого локального min(max). Якщо d2 = f (x(0)) знакозмінна квадр форма, то в точці x(0) немає екстремума.
Заув: (критерій Сільвестра): - Якщо усі кутові мінори матриці кв форми додатні, то кв форма – додатньовизначена.
- Якщо кутові мінори кв форми змін. знак, починаючи з від’ємного, то кВ форма від’ємно визначена.
Доведення: Застосуємо формулу Тейлора для f(x) у т. x(0) і запишемо до другого порядку:
,
1)
А(∆х) – знако визначена кв форма →
inf|A(∆x)|
> 0 →
= inf|A(∆x)|
> 0
,
inf
| A(
)|
=
>
0
>
0 :
х
є
Rn
:
|∆x|
<
:
Отже,
у (A(
)+2
головним є 1-й доданок, а 2-й завжди менший
за 1-й.
Якщо
2 диф. додатньо
визнач кв форм. ,то
>0
→
-
строгий локальн min.
Якщо 2 диф. від’ємно визнач кв форм. ,→ - строгий локальн mах.
2)
А(∆х)
– знако змінна
кв форма.
х/,
х//
є
A(
)
>
0,
A(
)
< 0
>
0
∆x=t∆x/
∆x=t∆x//
Отже, приріст ф-ї змінює знак, тому - не є точкою локального екстремума!!!