21. Діловодна документація як різновид документальних джерел. Особливості дослідницької роботи з діловодною документацією.

Діловодна документація почала активно відкладатися в Україні з другої половини XVII ст., а в другій половині XIX — на початку XX ст. набула масового характеру. Вона досить численна за різновидами та функціональним призначенням.

Для міністерського етапу діловодства були характерні, зокрема, такі різновиди документів:

• журнали засідань, що були основною формою фіксації обговорення питань в органах влади — Державній Раді, Кабінеті Міністрів,

• Звіти вищих і центральних установ, губернаторів і генерал-губернаторів, міністерські й губернські звіти.

• Циркулярні накази міністерських департаментів.

• Різного роду доповіді (міністерств, осіб вищої адміністрації), донесення губернаторів.

• Розпорядження, накази, службове листування, матеріали різного роду комісій тощо.

Методика джерелознавчого аналізу. Необхідно вивчити історію організації даної установи, його структуру та завдання. Також треба враховувати документи не тільки самої установи, але також і суміжні з ним документи - вище і нижчестоящих установ. Враховувати взаємозалежність з іншими документами даного підприємства

22. Статистичні джерела. Специфіка роботи зі статистичними матеріалами.

Статистичні джерела. Специфіка роботи зі статистичними матеріалами.

Статистичні джерела — це досить точний інструмент пізнання процесів, що відбуваються у суспільстві. Звичайно, за умови, що дослідник обов'язково дотримуватиметься наукових засад при їх використанні. Специфіка цих джерел призвела до формування у науці особливого напряму їх вивчення — джерелознавства масових джерел

Особливо масового характеру статистичні джерела набули у XIX—XX ст.

23. Судово-слідчі документи як історичне джерело.

Серед писемних джерел української історії одне з важливих місць займають судово-слідчі документи

У документах судових органів відображені, як правило, найгостріші проблеми, що стосуються як окремих осіб, так і підприємств, організацій, партій, рухів і суспільства Різноманітні документи і матеріали, що входять до цього різновиду джерел, можна поділити на три підгрупи:

1. Слідчі матеріали (протоколи обшуку та огляду, протоколи слідства, допитів звинувачених та свідків, очних ставок, донесення агентів, листування слідчих органів,

2. Судові документи (протоколи судових засідань, допитні листи по справі, вироки судів тощо).

3. Матеріали прокурорського нагляду (запити, донесення та інші документи прокурорів).

За радянських часів з'явилися нові різновиди судово-слідчих джерел, небачені раніше у практиці судочинства цивілізованих країн: розстрільні списки, рішення позасудових надзвичайних органів ("двійок", "трійок"); розписки або приписки про виконання смертних вироків

Обсяг судово-слідчих документів у різні періоди історії був неоднаковим. До початку XIX ст. судово-слідчих справ збереглося небагато.

24. Джерела особового походження як різновид нарративних джерел: інформаційний потенціал та методика роботи.

Джерела особового походження - писемні джерела, виокремлені за ознакою їх походження (від певної особи). Можуть бути створені з офіційною або приватною метою. Їх інформативна цінність полягає в тому, що вони відображають не лише різноманітні події, явища суспільних відносин, а й особисту позицію авторів, авторський світогляд, особисте бачення подій.

Поширеними різновидами джерел особового походження є мемуари (спогади, записки), щоденники (діаріуші), автобіографії, епістолярії (особисті листи).

їхні автори прагнуть розповісти про важливі події, зустрічі з видатними особами, побут та звичаї

Важливим різновидом джерел особового походження є подорожні записи, в яких автори розповідають про враження від подорожей до інших країн з офіційною або приватною метою.