
- •1. Джерелознавство - наука про історичні джерела.
- •2. Предмет, завдання і функції історичного джерелознавства.
- •4. Історичне джерело як носій історичної інформації.
- •5. Першоджерело, вторинне джерело та позаджерельне знання.
- •6. Історичний факт та Історичне джерело.
- •7. Джерельна база історичної науки. Її структура.
- •8. Вірогідність, репрезентативність, автентичність та оригінальність історичних джерел.
- •10. Методика джерелознавчого дослідження. Основні етапи роботи з джерелами.
- •11. Джерелознавча критика як специфічний метод.
- •13.Типо-видова (типолого-видова) класифікація історичних джерел.
- •14. Речові джерела.
- •15. Зображальні джерела.
- •16. Звукові (аудіальні), конвенціональні та поведінкові джерела.
- •17. Історіографічні джерела.
- •18. Словесні (вербальні) джерела. Особливості класифікації писемних джерел.
- •19. Поняття про масові і унікальні джерела. Методика роботи з масовими джерелами.
- •21. Діловодна документація як різновид документальних джерел. Особливості дослідницької роботи з діловодною документацією.
- •22. Статистичні джерела. Специфіка роботи зі статистичними матеріалами.
- •23. Судово-слідчі документи як історичне джерело.
- •24. Джерела особового походження як різновид нарративних джерел: інформаційний потенціал та методика роботи.
- •25. Періодика як історичне джерело.
11. Джерелознавча критика як специфічний метод.
Джерелознавча критика - поетапне опрацювання фахівцями історичних джерел з використанням сукупності певних методів, прийомів, засобів.
Джерелознавча критика акумулює кілька груп методів:
• загальнонаукові (аналіз, синтез, історичний, логічний, ретроспективний, хронологічний);
• міждисциплінарні (статистичний, конкретних соціальних досліджень);
• загальноісторичні (історико-генетичний, історико-хронологічний, історико- порівняльний, історико-типологічний, історико-системний);
• спеціальні джерелознавчі (текстологічне й палеографічне вивчення та ін.)
12. Поняття класифікації історичних джерел. її принципи та завдання. Основні класифікаційні схеми. Класифікація джерел об'єктивно зумовлюється двома головними функціями джерелознавства: евристичною й аналітичною.
Основними принципами класифікації джерел є об'єктивність, історизм, науковість, зв'язок з дослідницькою та педагогічною практикою. Під поняттям класифікаційної схеми чи моделі розуміють сукупність тих чи інших параметрів групування джерел за обраними домінуючими ознаками з метою ґрунтовного їх дослідження і здобуття найповнішої і найдостовірнішої інформації.
– За способом кодування та відтворення інформації (Речові, Словесні (усні та писемні), Зображальні, Звукові (фонічні), Поведінкові, Конвенціональні).
–За змістом (Соціально-економічні, Політичні, Правничі, Культурологічні, Релігійні)
– За походженням (Особові, Колективні, За фондоутворювачем)
– За хронологічно географічною ознакою (Історичні епохи, періоди, Регіони)
– За формою (Будівлі Літописи Картини Кінофільми)
Типами історичних джерел називають ті їх групи, що мають споріднений спосіб передачі відомостей або близькі за змістом, формою і походженням.
Виділяють такі типи джерел: а) речові; б) словесні (вербальні); в) зображальні; г) звукові (фонічні); д) поведінкові. Враховуючи специфіку кодування інформації ряд дослідників виділяє як окремий тип джерел кіновідеофотодокументи.
13.Типо-видова (типолого-видова) класифікація історичних джерел.
Запропонована класифікація сформована була: Пушкорьвим Шмідтом що базувалась на найбільш широких категоріях джерел, які відрізнялись за принципом зберігання, кодування інформації та загальними властивостями.
Речові |
Писемні |
Звукові |
залишки людей |
акти |
грамофонні |
знаряддя праці |
грамоти, угоди |
магнітні |
посуд |
анкети |
лазерні |
прикраси |
трактати, повісті |
електронні |
зброя |
листи |
|
14. Речові джерела.
Речові джерела в усіх їх різновидностях. Це і пам'ятки архітектури, знаряддя праці різних епох, предмети і речі домашнього вжитку. За всієї багатоманітності речових джерел (житла і гончарні вироби трипільців, єгипетські піраміди, зброя княжої і козацької доби, залишки запорізьких зимівників, мечі та списи хрестоносців, мазепинські церкви, парові машини й турбіни, космічні ракети і предмети одягу) спільним для них є те, що вони хоча й віддзеркалюють розмаїття інформації про різні історичні епохи, мають однаковий тип її кодування. Скрізь носієм інформації виступають матеріальні речі та предмети. Дослідження цього типу джерел здійснюється переважно за допомогою більш-менш однакових методів і прийомів.