1. близько трьох функцій

2. Близько чотирьох функцій

3. близько п'яти функцій

4. близько шести функцій

5. близько семи функцій

76. Функція ввічливості (конотативна) пов’язана з:

1. реакцією співбесідника — вербальною, жестовою, діяльнісною

2. Проявами ввічливого поводження членів колективу один з одним

3. імперативною, бо привернути увагу означає здійснити вплив на співбесідника

4. усіма проявами мовленнєвого етикету

5. факультативною

77. Регулююча функція (регулятивна) пов’язана з:

1. реакцією співбесідника — вербальною, жестовою, діяльнісною

2. проявами ввічливого поводження членів колективу один з одним

3. імперативною, бо привернути увагу означає здійснити вплив на співбесідника

4. усіма проявами мовленнєвого етикету

5. факультативною

77. Функція впливу (імперативна, волюнтативна) пов’язана з:

1. реакцією співбесідника — вербальною, жестовою, діяльнісною

2. проявами ввічливого поводження членів колективу один з одним

3. імперативною, бо привернути увагу означає здійснити вплив на співбесідника

4. усіма проявами мовленнєвого етикету

5. факультативною

77. Функція звертальна (апелятивна) тісно пов'язана з:

1. реакцією співбесідника — вербальною, жестовою, діяльнісною

2. проявами ввічливого поводження членів колективу один з одним

3. імперативною, бо привернути увагу означає здійснити вплив на співбесідника

4. усіма проявами мовленнєвого етикету

5. факультативною

77. Емоційно-експресивна (емотивна) функція - це:

1. реакція співбесідника — вербальна, жестова, діяльнісна

2. прояви ввічливого поводження членів колективу один з одним

3. імперативна, бо привернути увагу означає здійснити вплив на співбесідника

4. усі прояви мовленнєвого етикету

5. факультативна

77. Частина мови, що позначає абстрактне число, кількість однорідних предметів, кількість частин від цілого або місце предмета в ряду однорідних при лічбі, – називається:

A) іменником

B) прикметником

C) займенником

D) числівником

E) дієсловом

77. Порядковий числівник третій (третя, третє) відмінюється як:

A) іменник твердої групи

B) іменник м’якої групи

C) іменник мішаної групи

D) прикметник твердої групи

E) прикметник м’якої групи

77. Після числівників два, три, чотири іменник завжди стоїть у формі:

A) Н. в. одн.

B) Н. в. мн.

C) Р. в. одн.

D) Р.в. мн.

E) З. в. одн.

77. У датах назви місяців уживаються в:

A) Н. в.

B) Р. в.

C) Д. в.

D) З. в.

E) О. в.

77. Після дробових числівників іменник стоїть лише в:

A) Н. в. одн.

B) Н. в. мн.

C) Р. в. одн.

D) Р. в. мн.

E) З. в. одн.

77. Дієвідміну дієслова можна визначити за:

A) закінченням 1 ос. одн.

B) основою дієслова в теперішньому часі

C) закінченням 1 ос. мн.

D) закінченням 2 ос. мн.

E) закінченням 3 ос. мн.

77. Безособові дієслова змінюються за:

A) способами й часами

B) особами

C) родами

D) відмінками

E) числами

88. Уживаючи дієслова в професійному мовленні, слід надавати перевагу:

A) активним конструкціям

B) пасивним конструкціям

C) передминулому часу

D) розмовним дієслівним формам

E) коротким дієслівним формам

88. Сферою використання активних дієприкметників в основному є:

A) термінологічна лексика

B) застаріла лексика

C) активна лексика

D) пасивна лексика

E) новітня лексика

88. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником, пишуться:

A) разом

B) окремо

C) через дефіс

D) через два дефіси

E) разом або окремо (залежно від контексту)

91. За значенням займенники поділяються на:

1. 9 розрядів

2. 8 розрядів

3. 7 розрядів

4. 6 розрядів

5. 5 розрядів

91. Займенник «Я» вживається в такому документі:

1. пояснювальна записка

2. наказ

3. акт

4. список

5. протокол

91. Займенник, що вживається у ввічливому значенні й пишеться з великої літери, - це:

A) мій

B) хто

C) скільки

D) ти

E) ви

91. Зазначте, як відмінюються порядкові числівники:

1. як іменники

2. як прикметники

3. як кількісні числівники

4. не відмінюються

5. у всіх непрямих відмінках мають закінчення -и

95. Зазначте, який порядковий числівник відмінюється, як прикметник м’якої групи:

1. другий

2. восьмий

3. четвертий

4. п’ятий

5. третій

96. Займенник, який при відмінюванні не має називного відмінка, роду й числа:

1. я

2. хто

3. ніякий

4. мій

5. себе

97. З’ясуйте, у якому рядку всі займенники особові:

1. ти, що, чий, цей

2. сам, вона, щось, їхній

3. який, воно, мій, такий

4. хто-небудь, абищо, ніскільки, дехто

5. мені, вас, нами, йому

98. Батьківщиною красномовства є:

1. Давній Китай

2. Давній Єгипет

3. Антична Греція

4. Київська Русь

5. Італія

99. Омоніми – це слова:

А) однакові за звучанням і написанням, але різні за значенням

В) однакові за значенням, але різні за звучанням і написанням

С) протилежні за значенням

D) близькі за значенням

E) однакові за значенням, формою та звучанням

99. Пароніми – це слова:

А) близькі за значенням

В) близькі за зовнішньою формою, звучанням, але різні за значенням

С) протилежні за значенням

D) однакові за написанням, але різні за значенням

E) однакові за звучанням

99. Словники розрізняють за змістом матеріалу та способом його опрацювання на такі групи:

А) етимологічні

В) фразеологічні

С) орфографічні

D) тлумачні

E) енциклопедичні та філологічні

99. Слова, які складають основу української лексики й формують національні ознаки мови, називаються:

А) власне українськими

В) полонізмами

С) запозиченими

D) кальками

E) історизмами

99. Спеціальне слово, яке вживається для точного найменування певного наукового поняття, називається:

А) евфемізмом

В) терміном

С) синонімом

D) антонімом

E) паронімом

99. Застарілі слова, що виходять з ужитку, називаються:

А) архаїзмами

В) синонімами

С) неологізмами

D) паронімами

E) запозиченими

99. Нові слова, що з’являються в мові в процесі розвитку суспільства, називаються:

А) історизмами

В) неологізмами

С) архаїзмами

D) полонізмами

E) діалектизмами

99. Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад, переважно стоять:

1. на початку речення

2. у кінці речення

3. у середині речення

4. на початку або в кінці речення

5. у будь-якій позиції

99. Майже вci присудки в офіційно-діловому стилі вживаються у формі:

1. минулого часу

2. майбутнього часу

3. теперішнього часу

4. минулого часу дійсного способу

5. майбутнього часу умовного способу

99. У діловому листуванні переважає:

1. пряма мова

2. непряма мова

3. і пряма, і непряма мова

4. алегорія

5. неправильний порядок слів у реченні

109. Типова ознака офіційно-ділового стилю – це:

1. пряма мова

2. непряма мова

3. переважне використання дієслів у формі умовного способу

4. використання віддієслівних іменників

5. використання емоційно-експресивної лексики

110. У фахових ділових паперах вживають:

1. присудки у формі минулого часу умовного способу

2. розщеплені присудки

3. форми умовного способу

4. складені іменні присудки

5. пряму мову

111. До складу розщепленого присудка може входити:

А) іменник або кілька означень

B) декілька дієслів

C) прислівник

D) частка

E) прийменник

111. Для опиcу фактів, явищ, процеciв у медичних наукових

текстах часто використовують

A) неповні речення

B) пряму мову

C) безособові та неозначено-особові речення

D)двоскладні речення

E) окличні речення

111. Дієприслівниковий зворот є засобом передавання дії,

1. що відбувається одночасно або у зв’язку з іншою дією

2. що передує основній дії

3. що відбудеться після основної дії

4. що відбувається безвідносно до основної дії

5. яку виконує інша особа

111. Обов’язковою умовою вживання дієприслівникових зворотів є те, що дві дії, одна з яких виражена дієсловом-присудком, а інша дієприслівником, повинні здійснюватися:

1. різними особами

2. безвідносно до певної особи

3. однією особою

4. декількома особами в різний час

5. декількома особами одночасно

111. Помилки при вживанні дієприслівникових зворотів легко виправити, заміщуючи їx на:

1. речення з підрядним порівняльним

2. речення з підрядним з’ясувальним

3. речення з підрядним означальним

4. речення з обставинами

5. речення з означеннями

111. Після прийменника згідно з слід вживати форму:

1. родового відмінка

2. давального відмінка

3. орудного відмінка

4. місцевого відмінка

5. знахідного відмінка

111. Після прийменника усупереч слід вживати форму:

1. родового відмінка

2. давального відмінка

3. орудного відмінка

4. місцевого відмінка

5. знахідного відмінка

111. Після прийменника завдяки слід вживати форму:

1. родового відмінка

2. давального відмінка

3. орудного відмінка

4. місцевого відмінка

5. знахідного відмінка

111. Термін «паралельні конструкції» позначає:

A) форми словосполучень i речень, що можуть виконувати в реченні однакову синтаксичну функцію

2. форми словосполучень і речень, що виконують у реченні різні синтаксичні функції

3. неповні речення

4. пряму мову

5. окличні речення

111. Найпоширенішою синтаксичною помилкою є: