Особливості:

А) округи: єдиний загальнонаціональний (тер. України, Росії, Ізраїля, Порт., Яп., Монако, Нід., Парагвай), у невел. за тер. моно­нац. державах),

голосування за політ. партії здійснюється в масштабі всієї країни

багатомандатні - межі округів збігаються з межами адм.-тер. одиниць (області, штату, провінції, землі) з регіон. парт. списками

Австрія, Скандин. кра­їни, Іспанія, Греція.

Кількість мандатів від кожного виб. округу визначає співвідношення кількості населення округу до заг. кількості населення або виборців країни

Ви­борці голосують за представників однієї партії, але в кожному регіоні мандати розподіляються окремо, відповідно до набраних партіями у цьому регіоні голосів та відповідно до кількості мандатів, які припадають на цей регіон.

Б) відсотковий барєр - у випадку неподолання партія не одержує жодного мандата – 3-5 % в Конституції України (4% 1998/2002; 3 % 2006/2007)

(Нід. - 0,67,в Ізраїлі –1, Данія — 2, Аргентина — 3% , у Шв.,Уг., Болг–4, в Нім., Рос., Іт.–5, Єгипет — 8% , у Тур.–10 %)

В деяких державах для партійних блоків перед­бачено підвищений бар'єр. Наприклад, в Угорщині — 5%, блок з 2-х партій — 10% , з 3-х — 15% .

В) виборчий метр, коефіцієнт або квота – найменше число голосів, яке необхідне для обрання одного депутата.

Типи визначення: діленням заг. кількості поданих в окрузі голосів на кількість мандатів, які розподіляються. Розподіл мандатів між партіями

проводиться діленням отриманих ними голосів на квоту. Квота Т. Хейра = голоси/мандати; квота Хагенбах-Бішофа=голоси/(мандати+1);

квота Друп=(голоси/(мандати+1)+1; квота Імперіалі=голоси/мандати+2;

Приклад. По округу подано 100 тис. голосів за 4 партії: А — 56 тис, Б — 24 тис, В — 15 тис, Г — 5 тис. Округ має 5 мандатів.

За формулою Хейра Q=(56000+24000+15000+5000)/5=20 тис. Місця між партіями будуть розподілені так: А=56000:20000=2 місця (залишок 16 тис.);

Б = 24000:20000 = 1 місце (залишок 4 тис. гол.); партії В (15 тис. голосів) і Г (5 тис. голосів) місць не дістануть. Розподілено 3 місця

Приклад. за формулою Хагенбах-Бішофа, квота дорівнюватиме вже 16,6 тис. чол. 100 000/6

Розподіленими будуть 4 місця: партія А — 3 місця; Б — 1 місце; В і Г — місць не дістають.

Приклад. Використавши Імперіалі, можна розподілити всі 5 місць. Квота 100 000/ (5+2)=14,3 тис.чол. (А-3 місця; Б-1; В-1; Г-місць не дістає)

б) методом дільників (за найвищим середнім): дільники Д'Хонта (Росія, Польща, Болг., Португ., Нім.)-1,2,3,4,5,6 і т.д;

дільники Сент-Лаге-1,3,5,7,9 і т.д (непарні); модифіковані дільники Сент-Лаге-1,4,3,5,7,9 і т.д.

При такому обчисленні квоти голоси, подані за кожну партію, ділять на ряд послідовних чисел: 1,2,3,4 і т.д. Частки від ділення слід розміщувати

у зменшуваному порядку. Квотою буде частка від ділення, що знаходиться на тому місці, яке відповідає кількості місць у парламенті.

За формулою Д'Хонта, квота=15 тис. голосів. Розподіл місць буде таким: А=56:15=3 місця (залишок 11 тис.), Б=24:15=1 місце (залишок 9 тис.),

В = 15:15 = 1 місце, Г — місць не дістає.

Г) умовна передача голосів – голоси, подані за кандидата понад те число, яке відповідає виб. метру, зараховується іншому кандидатові,

який не набрав необхідної кількості голосів. Нерозділені по квоті місця діста­ють партії, які мають найбільші залишки.

Методи розподілу залишків:

— пропорційності, де партія отримує від нерозподіле­них голосів ту частку, яка відповідає її заг. кількості попередньо розподілених мандатів;

— правило найбільшого виборчого числа. Місця, що не розділені по квоті, віддаються партіям, які набрали найбільшу кількість голосів.

— метод найбільшого залишку - додаткові мандати тим партіям, залишок голосів яких (унаслідок певних обчислень) буде найбільший;

Приклад: За системою Т. Хейра в наведеному прикладі це партія А і В, яка не мала мандата. Б і Г такого права не дістають.

Таким чином, для партії Г депу­татське місце дорівнює 24 тис. поданих голосів, А — 18,6 тис, В — 15 тис.

— метод д'Хондта; Сен-Лаге - додаткові мандати тим партіям, які мають "найбільші середні", отримані внаслідок ділення залишкових голосів на кількість дільників, що відпо­відає кількості мандатів;

— Сумуються залишки голосів по країні, розраховується нова квота і, таким чином, розподіляється залишок місць.

В Швеції і Данії за системою вирівнювання, частина від 10 до 20 % мандатів заздалегідь виділяється для розподілу в загальнонаціональному окрузі

66.

У нормативно-правових актах сформульовано такі головні принципи виборчого права: загального, рівного і прямого виборчого права за таємного голосування; вільного й рівноправного висування кандидатів у депутати; гласності й відкритості; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування; свободи агітації.

Принцип загальності означає, що право обирати мають усі громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Це право називається активним виборчим правом і тлумачиться так тому, що будь-які прямі або непрямі пільги чи обмеження щодо виборчих прав громадян України залежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, роду й характеру занять, непередбачені цими законами, забороняються.

Що ж до права бути обраним, себто пасивного виборчого права, то виборчим законодавством воно розглядається по-різному. Так, народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21-річного віку і постійно проживає на території України протягом останніх п'яти років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35-річного віку, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років і володіє державною мовою. А депутатом сільської, селищної, міської, районної в місті та обласної ради народних депутатів може бути обраний громадянин України, який на день голосування досяг 18-річного віку, має виборчі права і постійно проживає або працює на території відповідної ради.

Принцип рівного і прямого виборчого права означає, що громадяни України беруть участь у виборах народних депутатів на рівних засадах і депутати обираються безпосередньо виборцями.

Таємність голосування на виборах означає, що ніякі форми контролю за волевиявленням виборців не допускаються, а саме голосування відбувається у спеціально обладнаній для цього кабіні чи кімнаті. Під час заповнення бюлетеня в кабіні чи кімнаті для голосування може знаходитися тільки голосуючий.

Принцип вільного й рівноправного висунення кандидатів передбачає, що всі громадяни України, які мають право голосу, мають право висувати кандидатів. Вони можуть реалізувати це право як безпосередньо, так і через політичні партії та їхні виборчі блоки і трудові колективи.

Гласність і відкритість виборчого права означає, що підготування і проведення виборів депутатів завжди здійснюються відкрито і гласно.

Рівність можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії як принцип виборчого права повинен розумітися так, що всім кандидатам опісля офіційної їх реєстрації надається можливість участі у виборчій кампанії на рівних засадах, вони мають рівне право на використання державних засобів масової інформації на території України, у них рівні можливості щодо матеріально-технічного і фінансового забезпечення їх участі у виборчій кампанії з боку держави.

Принцип неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування вживається та обумовлює існування такого інституту виборчого права, як увільнення кандидата від виробничих або службових обов'язків із збереженням середньої заробітної платні за місцем роботи: кандидати під час виборчої кампанії не можуть бути звільнені з роботи, а також переведені на іншу роботу або посаду без їхньої згоди, притягнені до кримінальної відповідальності, заарештовані або піддані заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку без згоди відповідних державних органів.

До того ж особи, які насильством, обманом, погрозами чи в інший спосіб перешкоджають вільному здійсненню громадянином України права обирати та бути обраним, вести передвиборну агітацію, публічно закликають або агітують за бойкотування виборів, а також члени виборчих комісій, службові особи державних і громадських органів, які вчинили підробку виборчих документів, неправильний підрахунок голосів, порушили таємницю голосування або допустили інше порушення виборчого законодавства, несуть відповідальність, передбачену цим законодавством. До певної відповідальності притягуються також особи, які опублікували або в інший спосіб розповсюдили явно неправдиві відомості про кандидата.

І, нарешті, принцип свободи агітації передбачає, що всі громадяни України, їхні об'єднання, трудові колективи, довірені особи кандидатів мають право вільно та безперешкодно обговорювати програми кандидатів, їхні якості, а також платформи і програми тих партій, блоків, зборів, що їх висунули. При цьому дозволяється вести агітацію як за, так і проти кандидата в усіх засобах масової інформації.