1. Предмет курсу "Історія України". Термін "Україна". Періодизація історії України.

Предметом навчального курсу «Історія України» є наука про появу людей на території сучасної України, їх розселення та спосіб життя, етногенез українського народу, його стосунки з іншими народами, матеріальний та духовний розвиток, боротьбу за свою незалежність.

Про термін «Україна». Вперше вжитий у Київському літописі під 1187 р. стосовно Переяславської землі. Однак через два роки це джерело назвало словом «україна» південний край Галицько-Волинської землі. А Галицько-Волинський літопис XIII ст. називає «україною» частину північної Волині, що межувала з Польщею. Цей літопис пойменовує українцями навіть... поляків, що жили поблизу галицького рубежу («ляхи-україняни»). Отож термін «україна» тоді не мав етнокультурного змісту, ним позначався лише південний чи західний край Південно-Західної Русі. І не лише Південно-Західної. Наприклад, у документах Російської держави XVI ст. часто-густо трапляються «україни» рязанські, мещерські, тульські, литовські, ба навіть німецькі й татарські! Зрозуміло, що і в цих випадках ішлося про краї Московського царства. оступово у Південно-Західній Русі змінювалося значення слова «україна», воно набувало етнічного змісту і протягом XVII—XVIII ст. стало означати національну територію українського народу. 

Історична періодизація — поділ історії на певні періоди, що є історичними етапами суспільного або культурного розвитку країн та народів і характеризуються визначними подіями, явищами або процесами.

Відповідно до існуючої сьогодні періодизації історію України поділяють:

• стародавня історія. Найтриваліший період, що охоплює події від появи людей на території України і до Великого переселення народів;

• середньовічна історія. Розповідає про події, що відбувалися в період від Великого переселення слов’ян і до кінця XV ст.;

• нова історія. Характеризує розвиток українських земель у XVI—XIX ст.;

• новітня історія. Знайомить із подіями від початку XX ст. і до сьогодення.

2. Географічне положення, природні умови, населення сучасної України. Національна символіка.

Україна розташована у центрі Східної Європи. Вона має спільні сухопутні державні кордони з Білоруссю на півночі,з Польщею на заході, зі Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою на південному заході та з Росією на сході. Південь України омивається Чорним та Азовським морями. Морські кордони вона має з Румунією та Росією.

Переважна частина території України — рівнина, однак на заході і в Криму є значні гірські масиви. Найвища точка — гора Говерла (2061 м). Степ розкинувся на північ та північний схід від Чорного моря.

Переважна частина території належить до південно-західної околиці Східно-Європейської рівнини. Тут розташовані низовини (Поліська, Придніпровська, Причорноморська) і окремі височини до 300–500 м (Подільська, Придніпровська, Донецький кряж і інші). На півдні — Кримські гори (висотою до 1545 м, г. Роман-Кош), на заході — Українські Карпати (висотою до 2061 м, г. Говерла).

Однією з основних характеристик термічного режиму є середня місячна температура повітря, її характеризують повільні зміни влітку і взимку та різкі коливання восени й весною. Найнижчі середні температури випадають на січень — лютий: −7, −8 °C на північному сході республіки і в гірських районах, у степовому Криму підвищується до 0 °C, а на Південному березі Криму до +3, +4 °C. У березні вже спостерігається зростання температур повітря. Найвищі середньодобові його температури зафіксовано в липні; +20, +25 °C, а середні місячні температури становлять +17, +19 °C на півночі й північному заході та +22, +30 °C на півдні України.

Більшість рік належить басейну Чорного і Азовського морів. Україна входить до числа провідних мінерально-сировинних держав світу. Найбільше економічне значення мають кам'яне вугілля, нафта і газ, залізні і марганцеві руди, самородна сірка, кам'яна і калійна солі, нерудні будівельні матеріали, мінеральні води. Їхні родовища є в різних геологічних регіонах України.

За даними всеукраїнського перепису 2001 року населення України становило близько 48,5 мільйонів осіб. У 2007 році населення України за швидкістю темпів скорочення обіймала 4-ту позицію у світі. За даними перепису 2001 року етнічні українці становлять 77,8 % населення. Етнічними меншинами є росіяни (17,3 %), білоруси (0,6 %),молдавани (0,5 %), кримські татари (0,5 %), болгари (0,4 %), угорці (0,3 %), румуни (0,3 %), поляки (0,3 %), євреї (0,2 %), вірмени (0,2 %), греки(0,2 %) і татари (0,2 %).

Згідно з Конституцією державними символами України є Державний прапор України, Державний герб України та Державний гімн України.

Державний прапор України - Стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Державний герб України Головним елементом великого Державного герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого - "Тризуб" (малий Державний герб України). Слова національного гімну "Ще не вмерла Україна" написав у 1862 році визначний патріот і вчений, поет і громадський діяч Павло Чубинський. Музику невдовзі створив композитор М.Вербицький.