14.Характеристика типів організаційних структур управління підприємств.

Організаційна структура управління будь-яким суб’єктом господарювання – це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.

У практиці господарювання можуть застосовуватися кілька типів організаційних структур залежно від масштабів діяльності, виробничо-техноло­гічних особливостей, стратегічних і поточних завдань діяльності підприємства (фірми).

1.Лінійна організаційна структура управління — це така структура, між елементами якої існують лише одноканальні вза­ємодії. За такої організаційної структури управління кожний підлеглий має лише одного керівника, який і виконує всі адм та спеціальні ф-ції у відповідному структурно­му підрозділі. Перевагами є: чіткість взаємовідносин, однозначність команд, оперативність підготовки та реалізації управлінських рішень, на­дійний контроль. Але керівник при цьому має бути висококвалі­фікованим універсалом, здатним вирішувати будь-які стратегічні й по­точні питання діяльності підпорядкованих йому підрозділів (ланок).

2.Основою функціональної організаційної структури управлін­ня є поділ ф-цій управління між окремими підрозділами апарату управління. Відтак кожний виробничий підрозділ одержує розпорядження одночасно від кількох керівників функціо­нальних відділів. Недоліки: можлива супереч­ливість розпоряджень, труднощі координації діяльності управлінсь­ких служб, гальмування оперативності роботи органів управління.

3.Лінійно-функціональна організаційна структура управління спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі. Вона дає змогу організувати управління за лінійною схемою, а функціональні відділи апа­рату управління підприємства лише допомагають лінійним керів­никам вирішувати управлінські завдання. При цьому лінійних ке­рівників не підпорядковано керівникам функціональних відділів апарату управління.

Вона є найдоцільнішою за масового виробництва зі сталим асортиментом продукції та не­значними еволюційними змінами технології її виготовлення.

4.Дивізіональна організаційна структура управління - базується на поглибленні поділу управлінської праці. За її засто­сування відбуваються процеси децентралізації оперативних ф-цій управління, здійснюваних виробничими структурними ланками, і централізації загальнокорпоративних ф-цій, які зосе­реджуються у вищих ланках адміністрації інтегрованих підпр структур. Перевагами є: гнучке реагування на зміни в зовнішньому середовищі, швидке прийняття управлінських рішень та поліпшення їхньої якості. Але водночас вона потребує збільшення чисельності апарату управлін­ня і витрат на його утримання.

5.За матричної організаційної структури управління поряд із лінійними керівниками підприємства й раціональним апара­том управління виокремлюють (формують) ще й тимчасові предметно-спеціалізовані ланки — проектні групи. Проектні групи утворюються зі спеціалістів постійних функці­ональних відділів і лише тимчасово підпорядковуються керівнику проекту. Після завершення робіт над проектом вони повертаються до своїх функціональних підрозділів. Керівник проекту виконує роль лінійного керівника щодо спе­ціалістів проектної групи. Одночасно він є функціональним керів­ником щодо виробничих підрозділів підприємства, котрі забезпе­чують реалізацію проекту. Головна особливість — це їхня винятково висока гнучкість та орієнтація на нововведення. Недоліки: збільшення чисельності управлінського персоналу, зростання кількості інформаційних зв'язків між працівниками підрозділів, можливі конфліктні ситуації між ними. Використання матричної організаційної структури управління є виправданим на підпр, що об'єднують велику к-сть виробництв із коротким життєвим циклом продукції, і здебільшо­го тільки за умови високодинамічного ринкового середовища/

17. Маркетингова діяльність підприємства: поняття, функції, різновиди та принципи здійснення.

Маркетинг – в-чо-комерційна діял п-ва, спрямована на виявлення та задоволення потреб у його продукції через продаж її на ринку з метою одержання прибутку. Ф-ції: вивчення ринку, його структуризаці (сегментування), аналіз і прогнозування попиту; вибір сегментів ринку, прийнятних для п-ва; визначення номенклатури та асортименту продукції для ринку; розробка стратегії виходу на ринок і реакції на дії конкурентів; реклама, збут та його стимулювання; політика ціноутв. Маркетинг інтегрує всі фази п-цької діял і підпорядковує їх інтересам п-ва на ринку, узалежнює в-во від попиту. Марк грунт на принципах: орієнтація всіх сфер діял п-ва на задов потреб покупців із метою продажу прод і одерж приб; ціле спрям та акт вплив на попит, його розвиток; гнучке реагування в-ва на зміну потреб і попиту; використання ціноутв як механізму реагування і впливу на кон’юнктуру ринку; вибір еф методів і форм доставки, реклами, продажу, підтрим творчої атмосфери серед маркетологів. Концепція м- заг підхід до досягнення мети на ринку. П’ять концепцій: виробнича (вдоск в-ва, зниж собіварт), продуктова (поліпш спож параметрів виробів), комерційна (реклама, збут), соц маркетингу (сусп потреби перспект х-ру), інд марк (виявл інд потреб). Стратегія м вкл такі осн ріш: ринок, склад і обсяг прод, реклама, збут, доставка, ціни. Конкр ріш для реаліз стратегії – тактика. Стратегії: недиференц (масовий), диферент, конц маркетинг. Можливі стратег виходу на ринок: закріплення на ринку, розшир меж ринку, удоск прод, диверсифікація.

18. Сутність, елементний склад та принципи здійснення товарної політики підприємства.

Товарна політика — це складова частина плану розвитку підприємства (бізнес-плану). Цей розділ плану розвитку буде згодом визначати всі інші. Вірніше сказати, що всі інші розділи плану розвитку підприємства будуть обґрунтовувати реалізацію товарної політики з позицій необхідної кількості різних видів ресурсів (технічних, технологічних, виробничих, матеріальних, трудових, фінансових і ін.). Розробка товарної політики передбачає виконання наступного переліку робіт: • комплексний аналіз можливостей діючих ринків з позиції забезпечення успішної реалізації попередньої номенклатури продукції, тобто оцінка ринків збуту; • оцінка рівня конкурентноздатності власного товару й аналогічного товару, виробленого конкурентами; • вибір найбільш сприятливих ринків і встановлення для кожного з них відповідної номенклатури продукції, обсягу реалізації, ціни; • аналіз зміни виторгу, визначення її оптимальних обсягів і відповідних їм цін, а також розробка плану перспективної номенклатури продукції з урахуванням її конкурентноздатності. По кожній товарній одиниці, включеній в асортиментний портфель в рамках проведеної товарної політики, приймається рішення про марочне найменування: використовувати єдину марочну назву для всіх товарів, чи назва фірми в сполученні з індивідуальними марками товарів, чи застосувати багатомарочний підхід (дві і більш марки для однієї товарної категорії). Елементом товарної політики в рамках товарної одиниці є також ухвалення рішення про упакування товару, що сприймається як складова частина якості товару, що формує його образ, а також і образ підприємства; про маркірування товару; ухвалення рішення про сервісне обслуговування покупця. Під сервісним обслуговуванням розуміється надання безкоштовних послуг, зв'язаних із самим реалізованим товаром. Прикладами сервісного обслуговування можуть служити навантаження товару, доставка в межах визначеної відстані, оформлення кредиту, гарантії, консультації, інструктаж і ін. Характерною рисою сервісних послуг є те, що ціна товару не зміниться в залежності від того, скористається ними чи покупець відхилить їх. Вибір підприємством каналу поширення товару також є елементом товарної політики. Традиційний ланцюжок поширення товару: виробник — оптовик — роздрібний торговець — споживач. Але можуть бути й інші можливості поширення товару. Основою для вибору того чи іншого каналу є властивості самого товару, а також додаткові вимоги, пов'язані з порядком продажу, збереження й обслуговування даного товару. Таким чином, товарна політика — багатомірна, складна сфера діяльності, що вимагає прийняття рішень про конкретні особливості товарної номенклатури, товарного асортименту, використання марочних назв, упакування, сервісних послуг, каналах розподілу товару.