
- •56. Стан сильних електролітів у розчинах. Основні типи сильних електролітів у водних розчинах.
- •57. Розчинність електролітів. Рівновага в насиченому розчині малорозчинного електроліту. Добуток розчинності.
- •58. Дисоціація слабких електролітів. Константа і ступінь дисоціації. Закони розведення Освальда. Ступінчата дисоціація слабких електролітів.
- •59. Методи визначення константи і ступеня дисоціації слабких електролітів.
- •60. Основні типи слабких електролітів. Їх характеристика.
- •61. Реакції обміну в розчинах електролітів та напрямок їх протікання. Іонні рівняння реакцій у розчинах.
- •62. Кислотність середовища. Водневий покажчик, його значення в нейтральному, кислотному та лужному середовищах, методи визначення.
- •63. Рівновага в розчинах слабких електролітів. Дисоціація води. Іонний добуток води.
- •64. Гідроліз солей. Константа і ступінь гідролізу. Кислотність водних розчинів солей, що гідролізують.
- •65. Окиснення та відновлення. Окисники та відновники. Окисно-відновні реакції у водних розчинах, приклади рівнянь в молекулярному та іонному вигляді.
- •66. Поняття про окисно-відновну пару та її потенціал. Зв’язок окисно-відновних властивостей зі значеннями потенціалів.
- •67. Стандартні окисно-відновні потенціали. Зв’язок з енергією Гіббса окисно-відновних реакцій.
- •68. Напрямок перебігу окисно-відновної реакції та його зв’язок з потенціалами окисно-відновних пар.
- •69. Визначення напрямку протікання окисно-відновної реакції за допомогою таблиці стандартних потенціалів.
- •70. Залежність потенціалу окисно-відновної пари від концентрації іонів та кислотності середовища. Рівняння Нернста.
- •71. Протікання окисно-відновної реакції в електрохімічній системі. Електроди. Електрорушійна сила.
- •72. Гальванічний елемент. Електрохімічна схема, процеси на електродах, ерс.
- •73. Потенціал електрода. Рівняння Нернста.
- •74. Шкала електродних потенціалів. Електроди порівняння.
- •75. Водневий електрод порівняння та воднева шкала електродних потенціалів.
- •11.Енергетичні рівні, підрівні електрона в атомі. Поняття про електронні орбіталі.
- •76. Електроліз. Процеси, що протікають на електродах, їх послідовність.
- •77. Кількісні закони електролізу (закони Фарадея). Застосування електролізу у промисловості.
- •78. Послідовність розряду іонів на катоді та аноді при електролізі.
- •27 Механізм хімічних реакцій. Поняття про елементарні стадії та молекулярність.
- •43. Фазові рівноваги в однокомпонентних системах. Фазова діаграма (діаграма стану) простої речовини, її характеристика. Умови кипіння та кристалізації рідини.
- •49. Відхилення від законів Рауля та їх причини. Ізотонічний коефіцієнт.
- •53. Ідеальні та неідеальні розчини. Поняття про активність та коефіцієнт активності.
78. Послідовність розряду іонів на катоді та аноді при електролізі.
На катоді першими мають розряджатися (відновлюватися) частинки з найвищою окиснювальною здатністю, тобто з найвищим значенням потенціалу.
На аноді насамперед окиснюються ті відновники, відновна здатність яких виражена найсильніше, а потенціал найнижчий.
27 Механізм хімічних реакцій. Поняття про елементарні стадії та молекулярність.
Хімічні реакції відбуваються в разі зіткнення молекул, якщо в результаті зіткнення перебудовуються хімічні зв’язки, тобто зв’язки у вихідних молекулах розриваються, а нові зв’язки утворюються.
Елементарний акт реакції відбувається внаслідок зіткнення молекул.
Число молекул, які беруть участь в елементарному акті реакції, називають молекулярністю реакції.
Для прикладу візьмемо реакцію водню з йодом. Вона є бімолекулярною, бо в реакції беруть участь дві молекули – Н2 та І2. Молекулярність збігається з стехіометричними коефіцієнтами. Імовірність зіткнення трьох чи більшого числа частинок з одночасною перебудовою хімічних зв’язків є дуже малою, тому молекулярність реакцій зазвичай не перевищує двох.
У багатьох реакцій сума стехіометричних коефіцієнтів перед реагуючими речовинами може бути значно більшою. (Реакція горіння бутану…) Сума коефіцієнтів дорівнює 15, але це не означає, що що в реакції беруть участь 15 молекул. Такі реакції проходять за стадіями, кожна з яких є моно- або бімолекулярною. Загальна швидкість таких реакцій визначається найповільнішою стадією – лімітуючою. Загальний порядок реакції є функцією швидкостей, молекулярностей і станів рівноваг окремих станів. Зазвичай він не перевищує двох, може дорівнювати нульовим, першим, другим або навіть дробовим (NO з О2 – третього порядку – рідкісна реакція).
43. Фазові рівноваги в однокомпонентних системах. Фазова діаграма (діаграма стану) простої речовини, її характеристика. Умови кипіння та кристалізації рідини.
Однокомпонентна система складається з індиві-дуальної речовини, що може існувати у різних агрегатних станах і у різних твердих станах – поліморфних модифікаціях .
Стан однокомпонентніх систем визначають дві незалежні змінні, як правило, температура та тиск.
Згідно з правилом фаз максимальна кількість фаз, що перебувають у рівновазі, для однокомпонентної системи дорівнює 3.
Криві плавлення, випаровування і сублімації розбивають координатну площину на три області. Зліва від кривих плавлення і сублімації – область твердої фази, між кривими плавлення і випаровування – область рідких станів, справа від кривих сублімації і випаровування – область газоподібних станів речовини.
Будь-яка точка в одній з цих областей зображує відповідний однофазний стан речовини (рівноважний). Будь-яка точка, що лежить на одній з кривих, зображує стан рівноваги двох відповідних фаз речовини. Потрійна точка зображує рівновагу всіх трьох фаз. Таким чином, кожна точка на діаграмі зображує певний стан речовини, тому її називають діаграмою стану.
49. Відхилення від законів Рауля та їх причини. Ізотонічний коефіцієнт.
Закон Рауля не виконується для реальних розчинів, Про це свідчить відхилення коефіцієнта активності від одиниці, що пов’язано з наявністю фізичних і хімічних процесів. Парціальні тиски цих розчинів більше або менше тиску пари ідеальних розчинів. Відхилення від закону Рауля у першому випадку називаються позитивними, а в другому випадку – негативними.
Прикладами розчинів з позитивними відхиленнями від законів Рауля можуть служити розчини:
Бензин |
- |
ацетон, |
Вода |
- |
метанол, |
Етанол |
- |
етиловий спирт. |
.
а) б) в) |
Рис.4.6. Тиск пари систем: а – бензин-ацетон; б – етиловий естер-хлорметан; в – піридин-вода |
Вант-Гофф запропонував ввести емпіричний поправочний множник-ізотонічний коефіцієнт і , який визначав би, у скільки разів реальний осмотичний тиск даного розчину Р'осм перевищує його значення, обчислене за законом Росм=CRT:
Р'осм =iCRT;
Р'осм = iРосм ;
і= Р'осм /Росм.
Введення ізотонічного коефіцієнта в рівняння законів Рауля також дає змогу застосовувати їх для розбавлених розчинів усіх речовин, у тому числі і для розчинів кислот, основ і солей:
ΔР'/Р0=іN;
ΔТ'кр =iEb(x);
ΔТ'зам= iKb(x).