
- •1. Кримінальне право України як окрема галузь права.
- •2. Система принципів кримінального права України.
- •4. Чинність кримінального закону в просторі за територіальним принципом.
- •5. Чинність кримінального закону в просторі за національним принципом.
- •6. Чинність кримінального закону в часі.
- •7. Імплементація норм міжнародного права
- •8. Чинність кримінального закону щодо діянь, вчинених за межами України.
- •9. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину та особи, яка засуджена за вчинення злочину в іноземній державі.
- •10. Структура кримінального закону. Види диспозицій.
- •11. Поняття і види санкцій.
- •12. Тлумачення кримінального закону. Види тлумачення.
- •13. Поняття і ознаки злочину.
- •14. Класифікація злочинів за ступенем тяжкості.
- •15. Поняття кримінальної відповідальності.
- •16. Підстава кримінальної відповідальності.
- •17. Виникнення, форми реалізації та припинення кримінальної відповідальності.
- •18. Склад злочину: поняття, структура, зміст.
- •19. Поняття і механізм кваліфікації злочину.
- •20. Поняття об'єкту складу злочину.
- •23. Поняття, ознаки і значення об'єктивної сторони складу злочину.
- •24. Причиновий зв'язок в кримінальному праві та його значення.
- •25. Поняття і види суспільно-небезпечних наслідків. Матеріальний і формальний склади злочину.
- •27. Поняття та ознаки суб'єкту злочину.
- •28. Поняття неосудності за кк України.
- •29. Поняття обмеженої осудності за кк України.
- •30. Поняття і види спеціальних суб'єктів злочину.
- •31. Поняття та ознаки суб'єктивної сторони складу злочину.
- •32. Поняття та види умислу.
- •33. Поняття і види необережності.
- •34. Складна вина.
- •35. Помилка у кримінальному праві.
- •36. Випадок (казус).
- •37. Поняття і види стадій вчинення злочину.
- •38. Поняття закінченого злочину.
- •39. Готування до злочину.
- •40. Поняття і види замаху на злочин.
- •42. Поняття і ознаки співучасті у вчиненні злочину.
- •43. Види і характеристика співучасників злочину.
- •44. Організатор злочину: поняття та характеристика.
- •45. Вчинення злочину групою осіб.
- •50. Поняття та види причетності до злочину.
- •51. Форми множинності злочинів.
- •52. Повторність злочинів та її види.
- •53. Поняття сукупності злочинів та її види.
- •55. Рецидив злочину, його види.
- •57. Необхідна оборона.
- •58. Перевищення меж необхідної оборони.
- •59. Крайня необхідність.
- •60. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •61. Загальна характеристика підстав звільнення від кримінальної відповідальності.
- •62. Система інститутів звільнення від кримінальної відповідальності.
- •65. Поняття та мета кримінального покарання.
- •68. Штраф як вид кримінального покарання.
- •69. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •70. Громадські роботи як вид покарання.
- •71. Виправні роботи як вид покарання.
- •72. Службові обмеження для військовослужбовців як вид покарання.
- •73. Конфіскація майна як вид покарання.
- •74. Арешт як вид покарання.
- •75. Обмеження волі як вид покарання.
- •76. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців як вид покарання.
- •77. Позбавлення волі як вид покарання.
- •78. Довічне позбавлення волі як вид покарання.
- •79. Загальні засади призначення покарання.
- •80. Обставини, що пом'якшують покарання.
- •81. Обставини, що обтяжують покарання.
- •82. Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів.
- •83. Призначення покарання при сукупності вироків.
- •88. Звільнення від відбування покарання за хворобою.
- •90. Помилування.
- •91. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
- •92. Звільнення неповнолітнього від покарання та його відбування.
- •93. Поняття примусових заходів медичного характеру.
- •94. Загальна характеристика кримінального права іноземних держав.
90. Помилування.
Помилування — звільнення від відбування кримінального покарання індивідуальним рішенням, як правило, глави держави. Помилування здійснюється за клопотанням засудженого у випадках, що потребують гуманного ставлення.
Клопотати про помилування має право особа, яка засуджена та/або відбуває покарання в Україні відразу після набрання вироком законної сили; засуджена до ДПВ — після відбуття в колонії двадцяти років.
Клопотання про помилування подається засудженим до адміністрації установи відбування покарання, яка його реєструє та протягом п'ятнадцяти діб направляє до Адміністрації Президента разом із копіями вироку, постанови суду, характеристикою особи та іншими документами, що мають істотне значення для визначення можливості застосування помилування. Підготовку матеріалів до розгляду клопотання здійснює Управління з питань помилування Адміністрації Президента України.
При розгляді клопотання враховуються всі дані, які характеризують засудженого: ступінь тяжкості злочину, строк фактичного відбуття покарання, особа засудженого, щире каяття, поведінка та ставлення до праці, а також думка адміністрації установи відбування покарання, спостережної комісії, органу місцевого самоврядування, місцевого органу виконавчої влади, громадських організацій тощо про доцільність помилування.
91. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
Поряд із загальними положеннями, що належать до питань кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини, кримінальний закон передбачає певні особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх. Ці особливості передбачені в розділі XV КК і стосуються:
1) звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності (ст. 97, ч. 2 ст. 106);
2) видів покарання, що застосовуються до неповнолітнього (статті 98-102);
3) призначення покарання (ст. 103);
4) звільнення від покарання та його відбування (статті 104-107).
5) погашення і зняття судимості (ст. 108). Встановлюючи ці особливості, законодавець виходив з психологічної характеристики цього віку: нестійкості психічних процесів, відсутності достатнього життєвого досвіду, знань, навичок соціальної поведінки. Така психофізична незавершеність процесу формування особи призводить до нездатності повною мірою (на рівні психофізичного розвитку дорослої особи) усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність такого складного соціального явища, як злочин, адекватно оцінювати свої вчинки.
92. Звільнення неповнолітнього від покарання та його відбування.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх за загальними в своїй основі положеннями, визначеними у ст. 75-78 КК, відносно всіх видів засуджених та за спеціальними положеннями щодо особливості звільнення неповнолітніх від відбування покарання з випробуванням, викладеними в ст. 104 КК.
Стаття 104 КК передбачає: 1) звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосовано до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбавлення волі; 2) у разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.