75. Обмеження волі як вид покарання.

Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.

Обмеження волі може бути застосоване в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (на підставі статті 82 КК України).

Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до пенсіонерів, військовослужбовців строкової служби, до інвалідів I та II груп.

76. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців як вид покарання.

Призначається лише за військові злочини військовослужбовцям строкової служби на строк від півроку до 2 років. Дисциплінарний батальйон є складовою військової частини, тому самовільне залишення його утворює склад злочину, передбачений статтею 406, 407 або 409. За своєю суттю є альтернативним позбавленню волі для військовослужбовців з трохи полегшеними умовами відбування. Власне, враховуючи особу засудженого суд може замінити відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі триманням в дисциплінарному батальйоні (якщо позбавлення волі призначено не більше, ніж на два роки) з розрахунку день за день (ст. 72 КК). Дане «пом'якшення» не застосовується до осіб, що вже відбували покарання у виді позбавлення волі.

77. Позбавлення волі як вид покарання.

Позбавлення волі призначається на строк від одного до п'ятнадцяти років. Залежно від того, яка верхня межа строку позбавлення волі (а після Закону щодо гуманізації кримінальної відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності — і від того, яка верхня межа штрафу) передбачена в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу, розрізняються злочини невеликої тяжкості (2 роки), середньої тяжкості (5 років), тяжкі (10 років) та особливо тяжкі (15 років). Позбавлення волі на необмежений термін називається довічним і розглядається як окреме покарання.

За сукупністю вироків строк позбавлення волі може перевищувати п'ятнадцять років і становити максимум 25 років. Це можливе, якщо один із вироків призначено за особливо тяжкий злочин.

78. Довічне позбавлення волі як вид покарання.

Оскільки довічне позбавлення волі фактично означає перебування за ґратами майже все життя, що залишається засудженому, цей вид покарання встановлюється лише за особливо тяжкі злочини, пов'язані з умисним позбавленням життя і лише у випадках, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Не застосовується до неповнолітніх, до осіб віком понад 65 років та до жінок, що були в стані вагітності на момент вчинення злочину чи на момент постановлення вироку. Відповідно до положень статті 70 Кримінального кодексу в Україні при призначенні покарання довічне позбавлення волі (надалі — ДПВ) поглинає всі інші види покарань.

79. Загальні засади призначення покарання.

Загальні засади призначення покарання – це встановлені законом і обов’язкові для суду критерії (вимоги), якими має керуватися суд при призначенні покарання по кожній кон­кретній справі та щодо кожної особи, якій це покарання при­значається. Інакше кажучи, яка б кримінальна справа ні роз­глядалася, яке б покарання ні призначалося винному, суд зобов’язаний при цьому виходити з цих загальних критеріїв при­значення покарання.