Блок 4. Гідрологія річок

Річка – це водотік значних розмірів, що живиться атмосферними опадами свого водозбору та має чітко виявлене русло. До річок зазвичай відносять лише водотоки з площею басейну не менше 50 км². Водотоки меншого розміру називають струмками.

Річки, як правило, це – постійні водотоки, заповнені водою протягом року. Але зустрічаються річки, котрі можуть пересихати або перемерзати на протязі не тривалого часу. Якщо водотік протягом значної частини року пересихає (як, наприклад, сухі долини в пустелях – ваді), то такий водотік річкою не вважається. До річок не відносяться і водотоки, що не мають водозбору, як, наприклад, русла, які утворилися течіями під час припливів або згінно-нагінних явищ у приморських районах чи на островах. Не вважають річками і водотоки зі штучними руслами (канали).

В руслах річок одночасно міститься в середньому 2115 км³ води, тоді як до океану стікає щороку 47 000 км³. Найбільшу площу басейну має Амазонка, а найбільшу довжину – Ніл; Амазонка також найбільша водоносна річка світу. Найбільші річки знаходяться в Південній Америці, Азії, Африці .

На Україні всього налічується понад 63119 річок, із них довжиною 10 км і більше – 3302. Із сумарної кількості на малі річки (площа водозбору до 2000 км² ) припадає 99,9%.

4.1. Основні елементи річкових систем

Річки можуть впадати в океан, моря, озера. Головна річка – це річка, що впадає в один із таких водних об’єктів, а менша річка, вода якої тече безпосередньо до певної більшої річки – притока. Струмок – невеликий постійний або тимчасовий потік, утворений унаслідок стікання снігової чи дощової води або виходу на поверхню підземних вод.

Руслова мережа – це сукупність природних і штучних водотоків. Частина руслової мережі, яка включає достатньо великі, переважно постійні руслові потоки, об’єднується поняттям річкова мережа. Річкова мережа – це складний результат тектонічних, ерозійно-акумулятивних процесів, руху льодовиків, евстатичних коливань рівня морів і океанів тощо. Зрозуміти походження структури сучасної річкової системи не можна без детальних геологічних і палеогеографічних досліджень.

Сукупність водотоків, водойм, особливих водних об’єктів у межах річкового басейну – гідрографічна мережа . До гідрографічної мережі не відносяться невеликі струмки води, які тимчасово утворюються в період танення снігу чи випадання рідких опадів, а також тимчасового накопичення води, котре виникає в невеликих багаточисельних зниженнях місцевості.

4.2. Типи річок

1. За розміром басейну річки діляться на:

- великі – річки з площею басейну понад 50 000 км²;

- середні – річки з площею басейну в межах 2 000-50 000 км²;

- малі – річки з площею басейну менше 2 000 км².

Басейн великої річки розташований переважно в кількох географічних зонах. Гідрологічний режим великої річки відрізняється від гідрологічного режиму, властивого кожній географічній зоні окремо, тому він полізональний.

Середня річка зазвичай має басейн у межах однієї гідрологічної зони. Гідрологічний режим середньої річки характерний для більшості річок даної географічної зони і тому зональний.

Мала річка теж має басейн, розташований у межах якоїсь однієї географічної зони, але її гідрологічний режим під впливом місцевих умов суттєво відрізняється від режиму, який властивий для більшості річок даної географічної зони, і в такому разі він буде азональним.

2. За умовами протікання:

- рівнинні – річки з величиною числа Фруда менше 0,1;

- напівгірські – річки з величиною числа Фруда в межах 0,1-1,0;

- гірські – річки з величиною числа Фруда більше 1,0.

Число Фруда – це стан потоку (спокійний або бурхливий) і визначається за формулою F_r = U²/gh, де: h – глибина потоку, g – прискорення вільного падіння.

3. За джерелами (видами) живлення річки поділяються на річки снігового, дощового, льодовикового і підземного живлення.

4. За водним режимом, тобто за характером внутрішньорічного розподілу стоку, виділяють річки з весняним водопіллям, із водопіллям у теплу частину року та паводковим режимом.

5. За ступенем стійкості русла виділяють річки стійкі та нестійкі.

6. За льодовим режимом – річки замерзаючі та незамерзаючі .

Виділяють також річки, що промерзають (що перемерзають) і ті, що пересихають. Промерзання - це замерзання всієї товщі води до дна на великому протязі річки. Перемерзання – це утворення льодових перемичок лише на окремих мілководних ділянках русла (наприклад, на перекатах).

Деякі річки пересихають у посушливі періоди року, коли за відсутністю дощів поверхневе живлення припиняється, А підземне (ґрунтове) виснажується.