- •1)Предмет економічної теорії. Економічна теорія і економічна наука.
- •2)Функції економічної теорії і тенденції її розвитку
- •3)Метод економічної науки: загальнонаукові та спеціальні методи економічних досліджень
- •4)Суспільне виробництво – матеріальне і нематеріальне
- •6)Основні макроекономічні показники – валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, національний дохід, національне багатство
- •7)Національне багатство і його складові
- •8)Економічна і соціальна ефективність національної економіки
- •9)Відносини власності як основа економічної системи. Типи, види та форми власності, їх переваги і обмеженості.
- •10)Етапи розвитку суспільного виробництва. Сучасний технологічний спосіб виробництва
- •11)Форми господарства: натуральна і товарна. Умови виникнення товарного вир-ва
- •12)Товар та його властивості. Величина вартості товару
- •13)Походження, суть і функції грошей. Види грошових систем. Закон грошового обігу
- •15)Величина вартості товару. Індивідуальні і суспільно-необхідні затрати праці. Фактори,що впливають на величину вартості товару
- •16)Витрати виробництва. Прибуток і дохід
- •17)Підприємництво і капітал в ринковій економіці. Суть капіталу. Загальна формула капіталу і її протиріччя.
- •18)Структура капіталу підприємства та механізм його функціонування. Основний і оборотний капітал.
- •19)Форми капіталу і види прибутку. Ринковий механізм вирівнювання норми прибутку
- •20) Ринок, його функції, структура і інфраструктура
- •21)Конкуренція як фактор функціонування ринкової економіки. Види конкуренції та основні методи боротьби.
- •22) Підприємництво як особливий вид ринкової діяльності. Сфери підприємницької діяльності.
- •23) Суспільне відтворення і його суть. Проблеми пропорціональності і збалансованості і їх сучасне вирішення.
- •25) Економічне зростання і його типи. Закономірність переходу до нової якості економічного зростання.
- •26)Циклічність як властивість економічної системи. Фази циклу та їх характеристика
- •28) Джерела формування і структура використання сімейних доходів.
- •29) Взаємовідносини держави і економіки. Необхідність державного регулювання сучасної ринкової економіки.
- •30) Функції держави в ринковій економіці. Напрямки впливу держави на ринкову економіку.
- •31) Методи державного регулювання ринкової економіки. Значення цільових програм.
- •32) Суть , функції і принципи розподілу доходів.
- •33) Інфляція: суть, причини виникнення, типи, основні види та форми.
- •34) Робоча сила як товар. Фактори , що впливають на величину вартості робочої сили.
- •35) Підприємство як суб*єкт ринкових і господарських відносин. Види підприємств. Взаємовідносини підприємств – конкуренція і партнерство.
- •Попит споживачів
- •39)Підприємництво: види діяльності та форми організації
- •1. Виробниче підприємництво
- •2. Комерційне (торговельне) підприємництво.
- •3. Фінансово-кредитна підприємництво.
- •4. Посередницьке підприємництво
- •5. Страхове підприємництво.
- •2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
- •40) Система цін в ринковій економіці. Види цін. Державне регулювання цін в ринковій економіці
- •41) Суть і функції фінансової системи. Структура фінансової системи
- •42)Державний бюджет, його доходи і видатки. Бюджетний дефіцит, його причини, негативні наслідки і шляхи подолання.
- •43)Податки і їх види. Функції податків. Проблема оптимізації податків на прибуток і особисті доходи.
- •45) Сучасна банківська система. Необхідність двоярусної системи. Функції центрального банку .
- •46 )Суть умови розвитку, принципи діяльності та основна мета підприємництва
- •49) Відтворення і економічний ріст. Фактори і типи економічного росту. Структурні зміни в економічному розвитку
- •50) Форми розподілу необхідного продукту. Заробітна плата: суть, основні види, форми та системи
- •51) Суспільні фонди споживання, їх структура та основні фонди розподілу
- •53) Всесвітнє господарство і етапи його еволюції. Форми світогосподарських зв*язків
- •56) Міжнародні валютно-фінансові відносини і їх еволюція. Валютна політика держави. Конвертосваність національної валюти
- •57) Ресурсний, науково-виробничий і експортний потенціал України. Фактори, що впливають на його використання
- •Форми спільного підприємництва.( спільне — створюється об'єднанням майна різних власників.)
8)Економічна і соціальна ефективність національної економіки
Найважливішим якісним показником суспільного виробництва є його ефективність. Розрізняють соціальну й економічну ефективність. Соціальна ефективність — відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам окремої людини. Інтегруючим показником соціальної ефективності є частка товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва за певний період, як правило, — за один рік. У розвинутих країнах світу частка товарів народного споживання у ВНП становить майже 70%, а виробництво засобів виробництва — 30%. У колишньому СРСР існувала обернена пропорція у співвідношенні цих двох груп товарів. Це свідчило про значно більшу соціальну ефективність економіки розвинутих країн Заходу, з одного боку, та витратний характер економіки колишнього Радянського Союзу — з іншого. В Україні за 1991 — 1998 pp. частка товарів народного споживання скоротилася з ЗО до 24%, що свідчить про погіршення показників соціальної ефективності. Основною причиною такого становища є насамперед існування в Україні великого військово-промислового комплексу (ВПК), тобто підприємств і галузей, які виготовляють зброю, некерований процес конверсії військового виробництва. Після розпаду СРСР в Україні залишилося приблизно 30% його ВПК. Крім того, наявні велика матеріаломісткість виробництва (витрати матеріалів на одиницю продукції), застаріла структура виробництва (переважання металургійної промисловості, важкого машинобудування тощо), різкий занепад легкої та харчової промисловості під час економічної кризи. Так, порівняно з 1990 р. виробництво товарів народного споживання скоротилося в Україні в 1998 р. майже на 60%. Конкретизацією соціальної ефективності є економічна ефективність. Економічна ефективність. Економічна ефективність — досягнення найбільших результатів за найменших затрат живо! та уречевленої праці. Економічна ефективність є конкретною формою дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючий показник економічної ефективності — норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнах Заходу основною метою стає максимізація не прибутку, а чистого доходу на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку. Конкретнішими показниками економічної ефективності є продуктивність і фондомісткість праці, фондовіддача і фондомісткість продукції, матеріаловіддача і матеріаломісткість продукції, економічна ефективність капітальних вкладень, нової техніки, енергомісткість продукції та ін. Основні напрями зростання економічної ефективності в Україні: суттєве зниження енергомісткості (витрати енергії на одиницю продукції приблизно в 2,5—3 рази перевищують аналогічні витрати у розвинутих державах світу, нафти — у 8—10 разів), матеріаломісткості (витрати матеріалів та ресурсів в Україні на одиницю продукції в 2—2,5 рази перевищують аналогічні показники у країнах Заходу), зростання фондовіддачі тощо.
9)Відносини власності як основа економічної системи. Типи, види та форми власності, їх переваги і обмеженості.
Основу економічної системи повинні становити відносини власності. Вони завжди були тим стрижнем у суспільстві, навколо якого формувались і розвивались всі інші суспільні відносини. Привласнення матеріальних та духовних благ у різних економічних системах складає суть економічних відносин, що виражаються поняттям "власність". Проте серед вчених-економістів досі немає єдності в трактуванні відносин власності. Одним з найдискусійніших в наш час економічним визначенням власності є таке: власність - це відношення між людьми з приводу речей. Певною мірою це визначення відбиває саме економічний, а не правовий, соціальний чи якийсь інший аспект власності. Адже найбагатший капіталіст стане злиденним, якщо опиниться сам на сам зі своїми заводами, палацами, кораблями і нікому буде ані працювати на них, ані купувати вироблене. Багатство капіталістичного суспільства - товар. Його має хтось виробити, хтось купити та спожити і таким чином принести власнику капіталу прибуток. Поняття "власність" достатньо складна категорія. Найчастіше його ототожнюють з привласненням. Відносини привласнення в багатьох концепціях власності вважаються базовими. Привласнення вказує, кому належать блага (об'єкти власності), як вони розподіляються і з якою метою використовуються. Об'єктами власності є речі, які присвоюються, тобто всі елементи суспільного багатства, результати та фактори виробництва. Суб'єктами власності можуть бути окремі особи (громадяни), колективи, організації, фірми, асоціації, держава. Важливим критерієм належності відносин власності до предмету економічної теорії є безпосередній зв'язок відносин власності з виробничими відносинами, відносинами між людьми по виробництву, розподілу і використанню засобів виробництва. Саме засоби виробництва є головним найбільш стійким об'єктом власності. Таким чином, відносини власності - це певна система відносин з приводу володіння, розпорядження, користування, привласнення і споживання людьми як засобів виробництва, так і результатів праці. Володіння - головна передумова власності. Але саме по собі володіння ще не означає власності в її повному економічному змісті. Володіти можна і пасивно. Володіння тільки фіксує об'єкт власності, визначає його конкретно. Володіння цінне тим, що дає можливість розпоряджатися майном. Щоб відчути різницю між правом володіння і правом розпорядження, достатньо згадати деякі форми заповітів з художньої літератури: "Залишаю такому-то...те-то і те-то, але до стількох-то років або виконання ним таких-то умов...він не може ним розпоряджатися". Тут чітко і зрозуміло розставлені акценти між двома правами - володіння і розпорядження. Користування - це відносини до об'єкту використання, спрямовані на отримання з нього корисного ефекту, при цьому реалізується ідея корисності, яка є абсолютним стимулом еволюції як виробництва конкретних цінностей, так і соціально-економічного розвитку суспільства. Коли власник віддає об'єкт власності в оренду, він, відповідно, в межах договору оренди, передає право розпорядження і використання орендарю. Привласнення вони здійснюють спільно: орендодавець привласнює орендну плату, орендар - прибуток від господарської діяльності мінус орендна плата.
В суспільстві виникають дві основні форми власності — державна і недержавна. Кожна з них, в свою чергу, складається з різних видів власності. Недержавна власність може бути індивідуальною (або сімейною). Можливі також кооперативна і колективні нили недержавної власності. Останні два види по суті є груповими формами власності. Вони відрізняються не суттю, а шляхами виникнення. Кооперативна власність створюється на основі об'єднання майна і грошей, що належали різним власникам. Колективна власність виникає на іншій основі, наприклад, на основі викупу колективом державного підприємства. Різновидом групової власності є також акціонерна власність, яка виникає через продаж цінних паперів (акцій). Сформований на цій основі капітал використовується для створення або розширення підприємства, причому власник акцій вважається співвласником підприємства і реалізує свою власність у вигляді доходу на акцію (дивіденду). Державна власність так само не однорідна. Види державної власності визначаються структурою держави як інституту влади. В залежності від цієї ознаки розрізняють загальнодержавну (урядову) власність, власність середньої ланки влади (обласної, штату, департаменту тощо), а також муніципальної (місцевої влади). В умовах нормального функціонування всіх інститутів влади державну власність можна розглядати як власність всього суспільства у відповідних межах. Але внаслідок економічних, соціальних, політичних незгод державна власність втрачає ознаки власності всього суспільства, перестає служити суспільним інтересам, перетворюється в джерело збагачення окремих верств населення. Кожній формі власності, кожному її різновиду притаманні свої переваги і певні обмеження. Перевагою індивідуальної (сімейної) власності є її здатність породжувати найсильніші стимули і спонукальні мотиви. Однак для цієї власності типовий невеликий розмір, який обмежує можливості для підприємницької діяльності. Групова власність відсуває обмеження щодо розмірів капіталу. В цьому її перевага. Але виникає інше обмеження — переважання поточних інтересів над стратегічними, намагання негайно поділити весь доход, незважаючи на перспективу розвитку, особливо неблизьку. Слід відзначити великі переваги державної власності. Перш за все вона знімає ресурсові обмеження, оскільки джерелом витрат стає державний бюджет. Державна власність дає найширші можливості для вирішення проблем, виходячи з стратегічних інтересів суспільства. Проте здійснення діяльності на основі державної власності має свої недоліки та обмеження. Виникає небезпека послаблення стимулів і спонукальних мотивів у використанні ресурсів, втрати зв'язку між оплатою праці і досягнутими результатами. Крім того, є також небезпека використання державної власності не в інтересах суспільства, а як годівницю для чиновників державного апарату. Перераховані переваги і обмеженості всіх форм і видів власності свідчать про необхідність такого їх поєднання в економічній системі, яка б відповідала інтересам суспільства. Однією з характерних ознак сучасної ринкової економіки є множинність форм і видів власності.