57) Ресурсний, науково-виробничий і експортний потенціал України. Фактори, що впливають на його використання

Мета експорту — збільшити збут продукції і підвищити доходність підприємства Експертний потенціал держави визначається обсягами товарів і послуг, що можуть бути вироблені в економічній та соціальній сферах і реалізовані на світовому ринку з максимальною вигодою для країни. Україна завжди мала і має сьогодні значний експортний потенціал. Провідне місце в експортному потенціалі займає продукція чорної металургії. Експортний потенціал машинобудування використовується дещо в менших обсягах. Однак, науково-технічна революція дала значний поштовх поділові праці, спеціалізації виробництва, яка нині набирає особливо широких масштабів в першу чергу в машинобудуванні. Спеціалізація виробництва сприяє різкому зростанню обміну вузлами, деталями, компонентами, які виготовляються на підприємствах різних країн. Міжнародні кооперативні поставки постійно зростають. Нині більш ніж 30% товарообороту між країнами Європи припадає на взаємні кооперативні поставки. Сучасні можливості експортного потенціалу України залежать від рівня розвитку окремих економічних регіонів. За обсягами зовнішньої торгівлі найбільша питома вага на експортну продукцію припадає на Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Луганську області та м. Київ, які разом забезпечують понад 60% усього експорту. Зростання експортних поставок підтверджує достатню конкурентну спроможність продукції галузі на зовнішніх ринках (продукція сертифікована і нижчі експортні ціни ніж у західноєвропейських партнерів) Фактори, що впливають на експорт: -експорт відповідного продукту потенційно забезпечує вищу прибутковість порівняно з його реалізацією на внутрішньому ринку; · підприємству потрібна валюта для придбання за кордоном необхідної техніки, обладнання, які або відсутні на внутрішньому ринку, або мають незадовільну якість способом одержати за кордоном необхідні ресурси, включаючи сировину; · за допомогою експорту підприємство намагається задіяти вільні виробничі потужності або розширити поле своєї діяльності (збільшити посівні площі, наростити поголів’я тварин) за рахунок тих галузей, продукція яких має попит за кордоном; · складнощі збуту своєї продукції на внутрішньому ринку; · підприємство виробляє високоякісні товари, що відповідають світовим стандартам завдяки високій кваліфікації кадрів і запровадженню прогресивної технології, і водночас володіє загальними маркетинговими перевагами; · підприємство намагається організувати і підтримувати своє виробництво на рівні світових вимог, користуючись міжнародними зв’язками, встановленими через експорт; · завдяки експорту підприємство намагається зменшити сезонні коливання попиту на певні види своєї продукції; · гарантія збуту продукції за кордоном партнеру, з яким встановились надійні ділові зв’язки. Можливі випадки, коли одержаний запит на здійснення експорту або зроблена за власною ініціативою пропозиція закінчились укладенням першої угоди, успіх якої викликав бажання продовжити експортну діяльність з цим партнером; · підприємство може схилитись до експорту через податкові міркування. Так, згідно з чинним законодавством України продовольчі товари і сільськогосподарська продукція, що йдуть на експорт, не обкладаються податком на додану вартість. Це є вагомим аргументом на користь здійснення експортної діяльності аграрними підприємствами; · залежність від закордонних постачальників сировини, інших ресурсів (підприємство їх одержує під зобов’язання експорту готової продукції).

58. ) співробітництво України із зарубіжжям і їх форми. Спільне підприємництво, міжнародні фінансово-промислові групи, вільні економічні зони.