35) Підприємство як суб*єкт ринкових і господарських відносин. Види підприємств. Взаємовідносини підприємств – конкуренція і партнерство.

Економіку всіх держав можна розглядати як сукупністьусіляких підприємств, що знаходяться в тісному виробничої,кооперуватися, комерційної та іншої взаємозв'язку між собою ідержавою. Від того, наскільки ефективно працюють підприємства і якеїх фінансовий стан, залежить здоров'я всієї економіки та індустріальнаміць держави.

Підприємство - головна економічна одиниця кон'юнктури ринку.

Підприємство - це структура або самостійний господарський суб'єкт,який використовує ресурси для виробництва продукції, товарів або послуг уметою задоволення громадських потреб та отримання прибутку.

Підприємство займає центральне місце в народно-господарськомукомплексі будь-якої країни. Це первинна ланка суспільного поділу праці.  Саме тут створюється національний доход. Підприємство виступає яквиробник і забезпечує процес відтворення на основісамоокупності і самостійності.

В Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

- колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

- господарське товариство;

- комунальне підприємство, засноване на власності територіальної громади;

- державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

- підприємство, засноване на власності об’єднань громадян.

*Взаємовідносини держави і підприємництва можуть варіювати від співробітництва до конкуренції, від партнерства до антагонізму. У цих відносинах кожна із сторін має значний вплив і все-таки має істотну потребу в іншій. Для відносин між державою і підприємництвом характерним є стан взаємозалежності, що обумовлено потребою однієї сторони в іншій. Держава має потребу в підприємництві, оскільки їй необхідна ринкова система, матеріальні ресурси, послуги і товари, що виробляються нею, фінансова підтримка державних програм тощо. У свою чергу, підприємництво має потребу в державі, оскільки йому необхідне законодавство, що формулює правила економічної діяльності, її безпеки, захисту і стабільності, а також функціонування монетарної системи, стабільної економічної і соціальної інфраструктури. Підприємництво покладається на конституційний захист і державну підтримку підприємництва як основного інституту суспільства, що забезпечує одержання прибутку, зайнятість населення і підвищення його життєвого рівня. Результатом таких взаємовідносин є “змішана” економіка, у якій суспільний і приватний сектори різноманітно взаємодіють.

При будь-якій формі господарювання підприємства грають найважливішу роль уекономіці держави.

З макроекономічних позицій підприємства є основою для:

- збільшення національного доходу, валового внутрішнього продукту та валового національного продукту,

- забезпечення обороноздатності держави;

- підвищення матеріального добробуту усіх верств громадян країни;

- вирішення проблеми зайнятості;

- простого і розширеного відтворення;

- можливості існування всієї держави і виконання ним своїх функцій (це пов'язано з тим, що значна частина державного бюджету формується за рахунок податків і зборів з підприємств);

- вирішення багатьох інших соціальних проблем (цю роль підприємства будуть виконувати тільки в тому випадку, якщо вони ефективно функціонують).

36 )Великі, середні і малі підприємства в сучасній ринковій економіці. Особливе місце малих підприємств \ малого бізнесу

Малими вважають підприємства з певною кількістю працюю­чих. Так, у США до цієї категорії належать підприємства, на яких зайнято до 500, у Японії — до 300 чол. Українським законодавством до малих підприємств віднесено підприємства з кількістю зайнятих 15-200 чол. залежно від галузі або виду діяльності.

Малі підприємства засновуються на будь-якій формі власності та здійснюють діяльність у виробничій, комерційній, фінансовій, страховій та інших сферах. Сутність і значення малих підприємств у ринковій економіці схематично подано на рис. 3.

Рис. 3. Сутність і значення малих підприємств

Малі підприємства відіграють важливу роль у ринковій економіці. Вони роблять її гнучкою, активно впливають на кон'юнктурні зміни, забезпечують насиченість ринку товарами, послугами, сприяють по­слабленню монополізму. Так, у промислове розвинених країнах ці підприємства становлять 90-95 відсотків їхньої загальної кількості та створюють 20-60 відсотків валового національного продукту. Особ­ливо важливе значення цих підприємств у розвитку сфери послуг і торгівлі.

Через свою масовість малі підприємства забезпечують вдвічі більшу зайнятість населення на нових робочих місцях, ніж великі підприємства, що значно знижує напруженість у суспільстві, пов'я­зану з безробіттям.

У період переходу до соціальне орієнтованої ринкової економіки малі підприємства сприяють розвитку конкуренції, структурній пе­ребудові економіки, формуванню нового соціального прошарку підприємців-власників, які є соціальною базою ринкових перетворень. Це є гарантією незворотності руху української економіки до ринку.

Малих підприємств в Україні ще небагато. За експертними оцін­ками, в них працює близько 2 млн. чол., або 10 відсотків всього зай­нятого населення. Частка прибутку, одержаного малими підприєм­ствами, в загальній сумі прибутку господарств країни становить лише 5 відсотків.

Триває процес розвитку селянських (фермерських) госпо­дарств, яких на початок жовтня 1998 р. налічувалося майже 36 тис. У їхньому користуванні знаходилося 1 млн га сільськогосподарсь­ких угідь, в тому числі 0,9 млн га ріллі.

Для того щоб малі підприємства стали невід'ємним елементом економіки України, з тими позитивними функціями, які вони вико­нують у розвинених країнах, треба стимулювати їхній розвиток.

Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях. Вони здатні швид­ко реагувати на кон'юнктуру ринку завдяки оснащеності сучасною технікою і технологією, можливості впровадження нових ідей у ви­робництво. Це надає їм певних переваг як перед малими, так і перед великими підприємствами. Ці переваги полягають у тому, що малим підприємствам не завжди вистачає коштів для застосування науко­во-технічних досягнень, а великим — мобільності для переналаго­дження виробництва. Заміна і оновлення основних фондів у великих обсягах може призвести до значного падіння норми рентабельності, особливо на початковому етапі випуску нової продукції.

Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабіль­ного асортименту. Це значно зменшує витрати на виробництво такої продукції, дає змогу знижувати ціни на неї та робити її доступною для масового споживача.

Переваги великих підприємств полягають і в тому, що вони ак­тивно формують ринок, створюючи нові види товарів і послуг. Такі підприємства здійснюють великомасштабне фінансування у розроб­ку науково-технічних проектів.

Аргументом на користь великих підприємств є і те, як показує світовий досвід, що на них зосереджено виробництво найновіших наукомістких галузей, які спеціалізуються на виготовленні персональ­них комп'ютерів, роботів, електронних виробів тощо. Все це означає, що в перехідний період до ринкових відносин дрібнити великі підприємства не завжди доцільно. Критерієм трансформації вели­ких підприємств має бути тільки соціально-економічна ефективність.

Отже, перехід до ринкової економіки передбачає оптимальне поєднання великих, середніх і малих підприємств.

37) Підприємництво і його ринкові механізми. Наукові основи підприємництва – маркетинг і менеджмент.

Підприє́мництво, підприє́мницька дія́льність — самостійна, ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Підприємці — це люди, які займаються підприємництвом. Ринковий механізм підприємництва Підприємництво — це діяльність учасників ринкових відно син по створенню підприємств і в зв'язку з їх функціонуванням. Підприємництво як вид діяльності невід'ємне від ринкової економіки. Через підприємництво здійснюється функціонуван ня ринкової економіки як системи, її саморегулювання і розви ток. Здатність ринкової економіки слідувати попиту та змінам його структури забезпечується підприємництвом. Стимули рин кової економіки народжуються в підприємництві із його конкурентного середовища. В кінцевому підсумку ринкова економіка стає бездефіцитною, ресурсозаощадливою, сприйнятливою до науково-технічного прогресу, завдяки підприємництву.Підприємництво притаманне лише ринковій економіці.  Ринкові механізми підприємництва вимагають рішення проб лем його допустимих кордонів. Сфера підприємницької дія льності регулюється діючим законодавством, оскільки суспільс тву слід захистити себе від такого, що носить кримінальний ха рактер. Природа ринкової економіки більше всього відповідає такому підходу до визначення сфер підприємницької діяльності, який міститься в формулі «дозволено все, що не заборонено». Іншими словами в нормативних актах повинні перераховуватися тільки заборонені види діяльності. Якщо ж в законах і підзаконних ак тах перераховані дозволені види діяльності, то апарат виконавчої влади одержує широкі можливості для необґрунтованих забо рон, особливо якщо ті чи інші види діяльності не передбачені в переліку дозволених, є незвичайними, неординарними. Реальні можливості утворення підприємств та їх поточної дія льності закладені в самому ринку і його елементарних механіз мах, тобто в наявності ринків товарів, послуг, капіталів, цінних паперів, робочої сили і т.д., а також в функціонуванні на цих ри нках механізму попиту та пропозиції. на сучасному регульованому ринку підприємницька діяльність здійснюється в рамках норм і правил, що складають зміст державного регулювання ринкової економіки. Сукупність всіх умов, в яких здійснюється підприємницька діяльність (дик тованих кон'юнктурою ринку і державним регулюванням) ство рює для цієї діяльності «правила гри» (fair play). Одна з істотних особливостей сучасної ринкової економіки полягає в тому, що в ній складаються принципово нові підходи до «правил гри», зв'язаних з підприємництвом. Якщо для вільно го ринку найбільш характерними були емпіричні підходи, засно вані на досвіді минулих років, традиціях, інтуїції, то в сучасних умовах такі підходи є недостатніми через набагато зрослої ціни помилок та ризику на всіх стадіях підприємницької діяльності. Тому зростаюче значення для неї набувають такі дисципліни як маркетинг і менеджмент, в яких підсумовуються сучасні наукові основи підприємницької діяльності. 4. Наукові основи підприємництва — маркетинг і менеджмент Як вже зазначалося, на сучасному ринку емпіричні засоби підприємництва не можуть давати надійних результатів. Сучасний ринок у порівнянні з більш ранніми періодами його розвит ку зазнав глибоких змін. Зростаюча насиченість товарами та по слугами, з одного боку, створює основу для швидкої зміни попи ту і його структури, а з іншого — ускладнює пошук суб'єктами свого місця на ринку, своєї «споживацької ніші». Одним із наслідків науково-технічного прогресу стала частіша зміна тех нологій, що в багатьох випадках вимагає радикальних змін в ор ганізації всієї справи — від підготовки виробництва до збуту та реклами. Зрозуміло, при цьому розвиток ринкової інфраструкту ри, її якісно нова технічна оснащеність підсилює динамізм рин кової системи, її здатність оперативно реагувати на умови, що змінюються. Але, поряд з об'єктивними зрос тають вимоги до уміння підприємців і менеджерів працювати з партнерами, кредитно-банківською системою, ланками держав ної влади. В нинішній час необхідні наукові знання для роботи з персоналом, чому сприяє зростання інформованості та освіче ності працівників, а також підвищення ролі в праці психофізіо логічних факторів. Загальний підсумок процесів, що відбуваю ться в сучасній ринковій економіці проявляється в збільшенні кількості та сили впливу факторів, від яких залежить успіх підприємницької діяльності. Все це складає основу необхідності наукових підходів до цієї діяльності — маркетингу та менеджменту. Маркетинг — це дисципліна, що містить наукові основи фор мування та організації взаємозв'язків підприємства з ринком. По суті — це теорія виходу підприємства на ринок, закріплення та поширення на ньому своїх позицій. Оскільки підприємництво — це багатогранна діяльність, що охоплює сфери виробництва, торгівлі, обліку, юриспруденції та інші, маркетинг — це дисципліна, яка виникла на стику різних наук, і містить в собі їх сучасні досягнення. В числі проблем, що складають зміст маркетингу, найважли віше місце належить вивченню ринкової кон'юнктури та фак торів, що її визначають, науковому аналізу попиту та його прог нозуванню, оцінці виробничого потенціалу та експортних мож ливостей підприємства, питанням організації збуту та реклами, ціновий та інноваційній політиці. Всі проблеми розглядаються з позицій орієнтації підприємства на ринок, виходячи з принципу «виробляти те, що продається, а не продавати те, що вироб ляється». Причому розробка проблем здійснюється не тільки з позиції поточної потреби підприємства, але і в розрахунку на тривалі перспективи. Маркетинг не усуває підприємницького ризику, але дає мож ливість його набагато зменшити, що має особливе значення в умовах сучасного ринку з його зростаючою ціною помилок. Предметом менеджменту як дисципліни є наукові основи дія льності менеджерів (управителів). Як і маркетинг, ця дисципліна орієнтована на витиснення емпіричних методів. При цьому мова йде про особливу сферу діяльності — управління. Як відомо, од на із сучасних тенденцій полягає в зростанні впливу управління на підсумки діяльності підприємств, отже, на макроекономічні , процеси. Треба виділити три основні групи проблем, що розглядаються в цій дисципліні. Перша — це проблеми, що виникають на початкових етапах діяльності утворення та діяльності підприємства. Зокрема, розг лядаються економічні та правові питання, які необхідно вирішу вати, щоб створити підприємство, знайти для цього кошти, сфо рмувати передумови для його успішної діяльності. Друга — це проблеми, що відповідають на питання, як прави льно вести діло. Зокрема, це основи правильної організації відносин з партнерами, покупцем, банком, податковою систе мою, місцевою та центральною владою і т. п. Нарешті, третя група проблем охоплює сферу відносин, зв'я заних з управлінням персоналом підприємства, в тому числі відносин менеджера зі своїми підлеглими, а також внутрішніх взаємовідносин між працівниками персоналу. Треба також відзначити, що як маркетинг, так і менеджмент розглядають наукові основи підприємництва в умовах «правил гри», що постійно удосконалюються. Але при цьому перша з ди сциплін відноситься до «корабля» підприємництва, а друга — до його «капітана».

38) Основи ринкового механізму ціноутворення. Ціна попиту, ціна пропозиції , ціна рівноваги.

На практиці визначення цін залежить від багатьох факторів. Виділяють три групи основних факторів: попит, витрати, конкуренція. Фактори витрат. Фірма, яка прийняла за основу політику ціноутворення, орієнтовану на витрати, буде встановлювати ціни, виходячи з витрат плюс процент прибутку. Такий підхід звичайно застосовують стосовно товарів виробничого призначення, котрі не мають особливих відмін від своїх аналогів в очах покупця. Фактори попиту. Ціноутворення, орієнтоване на ринковий попит, передбачає оцінку інтенсивності попиту: більш високі ціни призначаються тоді і там, де спостерігається підвищений попит, а низькі ціни — тоді і там, де попит слабий, навіть якщо вартість одиниці товару в обох випадках однакова. Ціна постійно змінюється і ціноутворення стає ефективною зброєю в руках продавця. Така система ціноутворення ефективна по відношенню до марочних споживчих товарів та багатьох видів товарів виробничого призначення. Взагалі, визначення ціни базується на аналізі виробничих витрат та оцінках ринкового попиту — перших двох груп факторів ціноутворення.

В умовах ринкової економіки на ціну впливає багато чинників. У цілому їх можна поділити на дві великі групи:

• внутрішні, які залежать від самого підприємства (в основному пов'язані з ефективністю використання ресурсів й можуть бути ліквідовані силами самого підприємства). їх велика кількість, й вони залежать від особливостей діяльності підприємства, виробничого процесу, здійснення реалізації продукції та ін.;

• зовнішні, які не залежать від підприємства і які потрібно враховувати при плануванні стратегії своєї діяльності. У своїй діяльності підприємство повинно пристосовуватись до дії цих чинників, аналіз та розгляд яких має велике значення.

До зовнішніх чинників належать: попит споживачів, пропозиція виробників, доходи населення, особливості поведінки споживачів, вплив держави на політику ціноутворення, цінова реклама, фінансова система, грошовий обіг, кредитно-грошова система, учасники каналів збуту товарів, конкуренція, збільшення витрат за незалежними від підприємства причинами, інфляція та ін.